Городище селище в Україні у Алчевській міській громаді Алчевського району Луганської області селище Городище Храм Успінн

Городище — селище в Україні, у Алчевській міській громаді, Алчевського району Луганської області.

селище Городище
Храм Успіння Пресвятої Богородиці Храм Успіння Пресвятої Богородиці
Країна	Україна
Область	Луганська область
Район	Алчевський район
Громада	Алчевська міська громада
Код КАТОТТГ	UA44020010080030909
Основні дані
Засновано	1761
Перша згадка	1761 (263 роки)
Статус	із 1964 року
Площа	9,86 км²
Населення	▼2602 (01.01.2011)
Густота	264 осіб/км²;
Поштовий індекс	94343
Телефонний код	+380 6441
Географічні координати	48°19′15″ пн. ш. 38°38′07″ сх. д. / 48.32083° пн. ш. 38.63528° сх. д. / 48.32083; 38.63528Координати: 48°19′15″ пн. ш. 38°38′07″ сх. д. / 48.32083° пн. ш. 38.63528° сх. д. / 48.32083; 38.63528
Висота над рівнем моря	191 м
Водойма	р.Біла
Відстань
Найближча залізнична станція:	Фащівка
До станції:	6 км
До райцентру:
- залізницею:	67 км
- автошляхами:	75 км

Селищна влада
Адреса	94343, смт Городище, вул. Совєтська, 35
Карта
Городище
Городище

Городище у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Городище.

Знаходиться на тимчасово окупованій території України.

Історія

За останніми науковими дослідженнями селищу приблизно 360 років.

Городище — центр старовірів.

В академічному виданні «Історія міст і сіл УРСР» про Городище написано: «Село засновано в XVIII ст. кріпаками, які тікали від ярма поміщиків». Нині є всі підстави вважати, що Городище виникло у XVII столітті.

Початок селу поклали старовіри — переселенці з Москви та Підмосков'я, які втекли від переслідування церковної та світської влади. Перша хвиля переселенців утворила скит (на кшталт старовірського монастиря).

Друга хвиля переселенців прибула між 1710 і 1715 роками зі Стародубського повіту Чернігівської губернії.

Третя хвиля переселенців прибула в 70-80-х роках XVIII століття. Це були жителі села Курської губернії.

За даними на 1859 рік у казенному селі Городище (Біла) Слов'яносербського повіту Катеринославської губернії мешкало 3298 осіб (1565 чоловіків та 1733 жінки), налічувалось 520 дворових господарств, існували каплиця та станова квартира, відбувалось базари.

Станом на 1886 рік в селі, центрі Городищенської волості, мешкало 4175 осіб, налічувався 581 двір, існували 2 каплиці, 7 лавок, відбувалось базари щонеділі.

За переписом 1897 року кількість мешканців зменшилась до 4060 осіб (1931 чоловічої статі та 2129 — жіночої), з яких , 3778 — старообрядницької.

Священик Городищенської Успенської церкви у 1953 році став патріархом усієї Русі по старовірських конфесіях. Священик Петермуфій став єпископом Уссурійського краю.

Першу руду для чавуноливарного заводу видобували в Городищі.

Через Городище везли тіло царя Олександра I, який помер у Таганрозі 1 грудня 1825 року.

Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СССР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 451 житель селища.

У роки Другої світової війни мешканець села А. А. Піскунов був командиром партизанського загону, який діяв на території Городища та сусідніх сіл. Учні 9-10 класів та молодь села були членами підпільної комсомольської організації, яка протистояла загарбникам. На території Городищенської загальноосвітньої школи встановлено знак на честь загиблих комсомольців. У школі працює музей історії селища.

Вугільний Донбас розпочався з Городища. Саме неподалік цього поселення за найбільш доведеною версію Ю.М. Канигіна та Ю.Т. Батюшина, у 1721 р. М. Вепрейський та С.Чирков взяли проби вугілля, яке потім використовувалося на Бахмутських і торських соляних промислах.

До 1957 року на території села діяли три колгоспи. Після їх об'єднання у 1967 році утворився птахорадгосп «Городищенський», директором якого був М. І. Зінченко.

Нині на території Городищенської селищної ради створено 5 фермерських господарств. Працює Біло-Городищенська збагачувальна фабрика — особливий підрозділ ПВКПФ «Укрінвест» (переробка відходів флотації). Є Будинок культури, селищна бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, школа, мережа торговельно-розважальних закладів. При Будинку культури створено етнографічний хор, якому у 1970 році присвоєно звання «народний».

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 717-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області», увійшло до складу Алчевської міської громади.

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Перевальського району увійшло до складу Алчевського району.

Пам'ятки

Поблизу селища розташований загальнозоологічний заказник місцевого значення «Перевальський».

Див. також

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Луганська область

Примітки

. Архів оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 26 грудня 2018.
. Архів оригіналу за 10 жовтня 2012. Процитовано 13 жовтня 2011.
Джерело 2012 року.
Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 2214) (рос. дореф.)
Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-59. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
(PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 лютого 2014. Процитовано 6 березня 2016.
Городище. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 22 лютого 2022.
Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
(PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 жовтня 2013. Процитовано 27 жовтня 2013.

Джерела

Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — (стор. 323, матеріали Н. Є. Смірнової).

Посилання

Облікова картка^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
Погода в селищі [ 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з географії Луганської області.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] . Архів оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 26 грудня 2018.

[2] . Архів оригіналу за 10 жовтня 2012. Процитовано 13 жовтня 2011.

[3] Джерело 2012 року.

[4] Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 2214) (рос. дореф.)

[5] Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)

[6] Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-59. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)

[7] (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 лютого 2014. Процитовано 6 березня 2016.

[Голодомор_УІНП-8] Городище. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()

[9] . www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 22 лютого 2022.

[10] Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

[11] (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 жовтня 2013. Процитовано 27 жовтня 2013.