Георгій Владімов

|Фото=

Владімов Георгій Миколайович
Владимов Георгий Николаевич
Ім'я при народженні	Волосевич Георгій Миколайович
Народився	19 лютого 1931(1931-02-19) Харків, УСРР
Помер	19 жовтня 2003(2003-10-19) (72 роки) Франкфурт-на-Майні, ФРН
Поховання	Передєлкіно
Громадянство	СРСР →  Німеччина →  Росія
Діяльність	письменник
Галузь	література^[1], літературна критика^[1] і реалізм^[1]
Alma mater	юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету
Знання мов	російська
Заклад	Amnesty International
Роки активності	з 1954
Посада	головний редактор
IMDb	ID 0900546
«Село Огніщанка і великий світ», «Три дні з життя Холдена». Був редактором роману Дудинцева «Не хлібом єдиним». Перше оповідання надрукували в журналі «Зміна» — «Всі ми достойні більшого». У травні 1967 року звертається до IV З'їзду Спілки письменників з вимогою свободи творчості і відкритого обговорення листа Олександра Солженіцина про цензуру. 1972 року потоваришував з Сахаровим, з його подачі став займатися правозахисною діяльністю. 1975 роком на Захід переправили рукопис його повісті «Вірний Руслан», що була написана в 1963-1965-х. В 1977 році за власним бажанням виключений зі Спілки письменників СРСР; публікувався за кордоном — у виданнях НТС («Посів», «Грані»), також керував московською секцією забороненої в СРСР організації «Міжнародна амністія». В тому часі з ним стосунки підтримували Белла Ахмадуліна, Андрій Бітов, , Рой Медведєв. В лютому 1982 до нього додому прийшли з обшуком, слідчий поставив його перед вибором — або виїхати з СРСР, або «за наклеп на радянський державний лад». Виїхав в ФРН 1983 року під загрозою судового процесу, на запрошення Кельнського університету читає лекції про російську радянську прозу. Був головним редактором журналу «Грані» з 1984 по 1986 рік. Жив та працював в містечку . 1990 року йому було повернуто радянське громадянство, він був готовий одразу повернутися, однак не мав би де проживати. Лише в 2000 році отримав в оренду будинок у Передєлкіно. З 1999 року — член комісії по помилуваннях при Президенті РФ. Серед творів: «Велика руда», 1961, повість, написав під впливом вражень від поїздки в район Курської магнітної аномалії, стала одним з програмних творів «шістдесятників». «Три хвилини мовчання», 1969, роман, «Вірний Руслан», 1975, повість, «Шостий солдат», 1981, «Не звертайте уваги, маестро», оповідання, опубліковано 1982 на Заході, «Генерал і його армія», роман, присвячений історії армії генерала Власова; отримав премію Російський Букер у 1995 році. За повістями «Велика руда» і «Вірний Руслан» зняті кінофільми (1964 і 1991), сценарист фільму «Тунель» (1966, СРСР — Румунія). Похований в Передєлкіно. Джерела Літературний світ Георгій Миколайович Владімов Помер колишній редактор «Граней» Владімов [Архівовано 1 березня 2014 у Wayback Machine.](рос.) Примітки Czech National Authority Database d:Track:Q13550863 Посилання Владимов Георгій // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.