Вічний жид нім Der Ewige Jude німецький пропагандистськийантисемітський фільм часів Третього Рейху знятий режисером за р

«Вічний жид» (нім. «Der Ewige Jude») — німецький пропагандистський антисемітський фільм часів Третього Рейху, знятий режисером за розпорядженням Йозефа Геббельса і представлений як документальний. Оригінальна назва фільму «Der Ewige Jude» походить від імені середньовічного легендарного персонажа Агасфера (Вічного жида).

Вічний жид
нім. «Der Ewige Jude»

Жанр	пропагандистський
Режисер
Сценарист	^d
У головних ролях	Albert Endrejat Anton Hafner Robert Hartmann Friedrich Carl Heere Heinz Kluth Erich Stoll Heinz Winterfeld Svend Noldan (uncredited)
Композитор	^d
Дистриб'ютор	^d
Тривалість	65 хв.
Мова	німецька
Країна	Третій Рейх
Рік	1940
IMDb	ID 0156524

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Вічний жид (значення).

Сценарист фільму — . Прем'єра відбулася 28 листопада 1940 року. Голос за кадром належав дикторові «Die Deutsche Wochenschau» .

Фільм складається з художніх та документальних кадрів, у тому числі знятих незабаром після (нацистської окупації Польщі). У цей час чисельність польських євреїв становила 3 мільйони, або приблизно 10 % від загальної чисельності населення.

Сюжет

Фільм відображає погляди націонал-соціалістів на природу юдаїзму і міжнародного . Він мав викликати негативне ставлення німецького народу до євреїв. Цієї мети автори домагалися шляхом демонстрації окремих елементів побуту і традицій євреїв, що проживали у Варшавському гетто, а також в Німеччині, Палестині і США. Увага акцентувалася на негативному впливі євреїв на культуру, мистецтво і науку. Також була показана історія розселення євреїв по всьому світу і їх роль у міжнародному фінансовому світі з точки зору націонал-соціалістів. Зокрема, йшлося про те, що барон Ротшильд розіслав синів в різні країни Європи (Натан в Лондоні, в Парижі, у Відні, в Неаполі, Амшель у Франкфурті), щоб заснувати там банки й отримували доходи від міжнародних перевезень під час воєн.

Доступність фільму

У Німеччині

У Німеччині фільм заборонений до публічного показу, за винятком навчальних закладів, як недозволений до рекламування та доступу для молоді.

У США

У США фільм знаходиться у суспільному надбанні і доступний для вільного перегляду без обмежень.

Примітки

"The Eternal Jew [1940] ranks as one of the most virulent propaganda films ever made. "Richard Taylor, Film Propaganda: Soviet Russia and Nazi Germany, I.B.Tauris, 2006, p. 174.
«Fritz Hippler used an idea suggested by the Propaganda Ministry's anti-Jewish expert, Dr. Taubert, and produced the film The Eternal Jew.» Robert Edwin Herzstein, The War that Hitler Won: The Most Infamous Propaganda Campaign in History, Putnam, 1977, p. 309.
The Eternal Jew — a Blueprint for Genocide [ 8 липня 2013 у Wayback Machine.]. Стенограма доповідей в Швеції 24 березня 1998 і в США 27 квітня 1998

[1] "The Eternal Jew [1940] ranks as one of the most virulent propaganda films ever made. "Richard Taylor, Film Propaganda: Soviet Russia and Nazi Germany, I.B.Tauris, 2006, p. 174.

[2] «Fritz Hippler used an idea suggested by the Propaganda Ministry's anti-Jewish expert, Dr. Taubert, and produced the film The Eternal Jew.» Robert Edwin Herzstein, The War that Hitler Won: The Most Infamous Propaganda Campaign in History, Putnam, 1977, p. 309.

[3] The Eternal Jew — a Blueprint for Genocide [ 8 липня 2013 у Wayback Machine.]. Стенограма доповідей в Швеції 24 березня 1998 і в США 27 квітня 1998