Вулиця Івана Нечуя Левицького до 26 липня 2024 року вулиця Каруни вулиця у Нижньодніпровському районі міста Дніпро Довжи

Вулиця Івана Нечуя-Левицького (до 26 липня 2024 року — вулиця Каруни) — вулиця у Нижньодніпровському районі міста Дніпро. Довжина до Старого моста — 3,8 км, до Мануйлівського проспекту — 3,1 км.

Вулиця Івана Нечуя-Левицького Дніпро
Пам'ятник Комунарам Пам'ятник Комунарам
Місцевість	Мануйлівка, Кирилівка, Барафа
Район	Нижньодніпровський район
Назва на честь	українського письменника, етнографа, фольклориста, педагога Івана Нечуя-Левицького
Колишні назви
Залізнична вулиця, вулиця Каруни
Транспорт
Автобуси	36, 51, 207, 208, 212, 236, 237, 239, 240, 242, 243, 266, 267, 268, 739, 11519
Трамваї	6, 9
Тролейбуси	3, 15
Маршрутні таксі	4, 7, 23, 27, 31, 41, 48, 59, 70, 79, 82, 149, 158, 204
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	пошук у Nominatim
Мапа

Опис

Вулиця Нечуя-Левицького починається від шляхопроводу Слобожанського проспекту через залізницю з осі вулиці Вільхового Лісу, що розташована по іншу, східну сторону шляхопроводу. Половину своєї довжини вулиця пролягає на північний захід, після чого повертає на південний захід і закінчується Старим мостом, на правому березі річки Дніпро. Вулицею прокладено трамвайну лінію, якою курсують маршрути № 6 та 9 з правого берега міста.

Вулиця забудована переважно 5-поверховою забудовою, наближена до місцевості біля пасажирського залізничного зупинного пункту Платформа 193 км (Кирилівка). У 2016 році, в ході декомунізації, перейменовано парк імені Кірова в Кирилівський парк.

Після шляхопроводу через залізницю у напрямку Янтарної вулиці, вулиця забудована двоповерховими (наразі пошарпаними) житловими багатоквартирними будинками часів ранньої радянської індустріалізації. Вулицею пролягає автошлях територіального значення Т 0401.

Історія

Вулиця утворена, коли на західному й північному краї Мануйлівки у 1873 році було закінчено будівництво дільниці Катерининської залізниці Синельникове — Катеринослав, з кінцевою станцією Катеринослав (нині — Нижньодніпровськ) та Катеринослав-Пристань. Вулицю було прокладено вздовж південної та східної сторони Катерининської залізниці.

На початку вулиці, де вона починалася від перехрестя з Новомосковським шосе на початку радянської окупації розвивався адміністративний центр міста Амур-Нижньодніпровська з будівлею виконкому (вул. Нечуя-Левицького, 1), залізничним вокзалом станції Нижньодніпровськ та двоповерховими будівлями.

У 1954 році перехрестя з Новомосковським шосе зникло після побудови віадуку через залізницю. До цього перед переїздом через залізницю існували багатогодинні затори, в один із яких потрапив нарком Серго Орджонікідзе, після чого почалося будівництво віадука.

До перейменування вулиця мала назву Залізнична. Наприкінці 1940-х років перейменована на честь генерал-майора Василя Каруни (1899—1943), який загинув на острові Зеленому при звільненні міста.

На початку 1960-х років побудований шляхопровід через Новомосковське шосе та залізницю, тоді ж вулиця втратила прямий перехресний зв'язок з сучасним Слобожанським проспектом.

26 липня 2024 року рішенням Дніпропетровської обласної військової адміністрації вулиця Каруни перейменована на вулицю Івана Нечуя-Левицького

Перехресні вулиці

вулиця Вільхового Лісу,
Слобожанський проспект,
Смарагдова вулиця,
вулиця Полонської-Василенко,
вулиця Енеїди,
шляхоперехід через залізницю на Янтарну вулицю,
Луговська вулиця,
вулиця Заплавна,
Саперна вулиця,
Конотопський провулок,
Конотопська вулиця,
провулок Вирового (колишній — провулок революціонера Кочкіна),
вулиця Миколи Сумцова,
Трамвайна вулиця,
вулиця Софії Русової (колишня — вул. Сиворонова),
вулиця Задніпровська Гавань
Мануйлівський проспект,
Старий міст.

Будівлі

№ 1 — Дніпропетровське відділення Українського державного інституту мінеральних ресурсів ДП (УкрДГРІ), колишня Амур-Нижньодніпровська міська рада, згодом Нижньодніпровська районна рада; будинок зведено у 1923—1925 роках за проєктом архітектора Дмитра Скоробогатова; бомбосховище громадянської оборони;
№ 3 — служба кур'єрської доставки «Автолюкс»;
№ 14В — аптека;
№ 14 — вокзал станції Нижньодніпровськ;
№ 22 — Дніпровська ремонтно-реставраційна майстерня;
№ 62 — громадська організація «Шанс+»;
№ 69А — дитячий садок № 45 «Барвінок»;
залізничний зупинний пункт Платформа 193 км;
№ 75/1 — TIR-стоянка;
№ 93Г — АГЗС «СхідГаз»;
№ 95 — підстанція швидкої медичної допомоги;
№ 101А — магазин «Продукти»;
№ 127 — філія № 1 Дніпровської Центральної міської бібліотеки; гуртожиток № 2 заводу імені Комінтерну;
№ 129 — загальноосвітня середня школа № 26;
пам'ятник комунарам — був відкритий у 1958 році та реконструйований у 1975 році. Статуяу у заввишки 8,5 метрів у голові з робітничим з пистолетом, справа — російським селянином з рушницею й зліва — студентом з свитком; встановлено на честь Задніпровських революціонерів Амуру, Мануйлівки, Сахалину й Султанівки; тут поховано: П. П. Артошенко, Ф. П. Васильєв, А. І. Волович, С. І. Журавльов, С. Зінаков, В. В. Козлов, М. Є. Конотопець, П. Кочкін, І. Кукса, С. Кукса, В. М. Логаш, А. К. Манкевич, П. Панус, В. Тульський, С. Шукаїн, Яманницький;
№ 131 м — АТБ-Маркет № 289;
№ 135А — СТО «911»;
№ 137 — СТО «Гугуце».

Світлини

Будівля Державного інституту мінеральних ресурсів
Вокзал станції Нижньодніпровськ
Гуртожиток заводу імені Комінтерну

Примітки

Шоссейка. gorod.dp.ua. Архів оригіналу за 24 грудня 2017. Процитовано 27 квітня 2019.
Сацута, Валентина. Визволення м. Дніпропетровська. Жовтень 1943 року. gorod.dp.ua. Процитовано 25 квітня 2019.
В рамках процесу деколонізації Дніпропетровська облдержадміністрація перейменувала 292 об'єкта топонімії населених пунктів області. Дніпропетровська ОВДА (ua) . Архів оригіналу за 3 серпня 2024. Процитовано 5 серпня 2024.
Кавун, Максим. Архитектор «золотого века» Екатеринослава. gorod.dp.ua. Процитовано 25 квітня 2019.
Бібліотека № 1 | Дніпровська Центральна міська бібліотека. library.dp.ua. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 23 січня 2021.
Контакти | Дніпровська центральна міська бібліотека. www.library.dp.ua. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 23 січня 2021.
Шукач | «Пам'ятник комунарам» на вул. Каруни у Дніпрі. www.shukach.com. Архів оригіналу за 25 квітня 2019. Процитовано 25 квітня 2019.
Архітектори представили проєкт реконструкції гуртожитку для переселенців у Дніпрі. Хмарочос. 21 квітня 2023.

Джерела

2ГІС Вулиця Нечуя-Левицького.

[1] Шоссейка. gorod.dp.ua. Архів оригіналу за 24 грудня 2017. Процитовано 27 квітня 2019.

[2] Сацута, Валентина. Визволення м. Дніпропетровська. Жовтень 1943 року. gorod.dp.ua. Процитовано 25 квітня 2019.

[3] В рамках процесу деколонізації Дніпропетровська облдержадміністрація перейменувала 292 об'єкта топонімії населених пунктів області. Дніпропетровська ОВДА (ua) . Архів оригіналу за 3 серпня 2024. Процитовано 5 серпня 2024.

[4] Кавун, Максим. Архитектор «золотого века» Екатеринослава. gorod.dp.ua. Процитовано 25 квітня 2019.

[5] Бібліотека № 1 | Дніпровська Центральна міська бібліотека. library.dp.ua. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 23 січня 2021.

[6] Контакти | Дніпровська центральна міська бібліотека. www.library.dp.ua. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 23 січня 2021.

[7] Шукач | «Пам'ятник комунарам» на вул. Каруни у Дніпрі. www.shukach.com. Архів оригіналу за 25 квітня 2019. Процитовано 25 квітня 2019.

[8] Архітектори представили проєкт реконструкції гуртожитку для переселенців у Дніпрі. Хмарочос. 21 квітня 2023.