Azərbaycanca
Dansk
Deutsch
Española
Français
Italiana
Қазақ
Lietuvos
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
Патріа́рх Варна́ва (серб. Патријарх Варнава, у світі Петар Росич, серб. Петар Росић; 29 серпня (10 вересня) 1880, (Плевля) — 23 липня 1937, Белград) — єпископ Сербії Константинопольського патріархата, від 1913 у Сербської православної церкви; від 1930 Архієпископ Печський, Митрополит Белградський-Карловацький, Патріарх Сербії.
| Патріарх Варнава Петар Росић | ||
 | ||
| Патријарх Варнава, 1932 | ||
| ||
|---|---|---|
| 12 квітня 1930 — 23 липня 1937 | ||
| Церква: | Православна церква Сербії | |
| Попередник: | Димитрій Павлович | |
| Наступник: | (Гавриїл Дожич) | |
| Альма-матер: | Санкт-Петербурзька духовна академія | |
| Діяльність: | православний священник, патріарх | |
| Ім'я при народженні: | Пєтар Росіч | |
| Народження: | 29 серпня (10 вересня) 1880 (Плевля), Османська імперія | |
| Смерть: | 23 липня 1937 (56 років) Белград, Королівство Югославія | |
| Чернецтво: | 30 квітня 1905 | |
| Єп. хіротонія: | 10 квітня 1910 | |
| | ||
Життєпис
Народився в Османській імперії, закінчив школу у (Плевлі) (тепер Чорногорія).
1900 – закінчив духовну семінарію у Прізрені ( Косовський вілаєт, Османська імперія). Петар Росич - молодший кузен Афанасія (Танасійя) Пеятовича, першого директора Плевської гімназії.
З 1901 отримав стипендію Святійшого Синоду Російської імперії для навчання духовній академії Санкт-Петербурга, яку закінчив у 1905.
30 квітня 1905 – пострижений в чернецтво, 6 травня рукопокладений у ієромонаха.
У серпні 1905 поїхав до Константинополя - священиком при дипломатичній місії Королівства Сербія в османській столиці, фактично шпіонив у колах сербської громади Туреччини під прикриттям російської місії. Служив у російському Нікольському храмі; деякий час керував сербською школою, брав участь у виданні єдиної газети сербською мовою в Османській імперії — «Цариградски гласник».
Грецький єпископ
18 березня 1910 Священним Синодом Константинопільської Патріархії був обраний на посаду вікарного єпископа Дебарсько-Велеської єпархії Вселенської Церкви (тепер у межах Північна Македонія).
10 квітня 1910 – хіротонія у соборі Св. Георгія з титулом «єпископ Главницький» (Главниця – єпархія у Епірі, раніше входила до складу Охридської митрополії).
У своїй єпархії підтримував сербську пропаганду, активно боровся із Болгарським екзархатом.
Після сербської окупації Македонії внаслідок Балканських воєн, з 1913 керував відчуженими у (БПЦ) Бітольською, Орхидською та Струмицькою єпархіями.
1915, разом із сербською армією, утік на Корфу. З 1916 до 18 жовтня 1917, за завданням сербської держави, знову виїхав до Російської імперії із дипломатичною та розвідувальною місією; як делегат від Сербської церкви взяв у часть у засіданнях Помісного собору Російської православної церкви у Москві в серпні 1917.
Обраний митрополитом Скоплянським (центр у м. Скоп’є) та 7 (20) листопада 1920 затверджений королівським указом.
Сербський патріарх
1930, після смерті патріарха Димитрія, 12 (25) квітня 1930 обраний, і в той же день затверджений Олександром I Карагеоргієвичем Патріархом; інтронізація відбулася наступного дня.
На посаді предстоятеля Сербської церкви провів низку адміністративних та фінансових реформ; при ньому відпрацьований статут церкви. У Белграді закладений Храм святого Сави та багато інших храмів, зведена нова будівля патріархії.
Сербська церква почала захоплювати церковні території у країнах колишньої Австро-Угорщини: заснована Загребська єпархія СПЦ, а згодом - Пряшівсько-Мукачевська єпархія на території Закарпатської України та Прящівщини[].
Патріарх Варнава активно займався російським питанням. У вересні 1936 у Сремські-Карловці скликав нараду російських емігрантських архієреїв на чолі з митрополитом , наступником митрополита Антонія (Храповицького), яка прийняла «Тичасове положення про Російську православну церкву закордоном» і заснувала «російський розкол» - поділ РПЦ на ту, що контролювала парафії в СССР, та РПЦ, яка з політичних причин продожувала існування за межами власне Московщини.
1935 – рішуче виступив проти ратифікації скупщини конкордату між Ватиканом та Югославією, яку підтримувало керівництво Милана Стоядиновича.
23 липня 1937 у день голосування за утвердженням конкордату у Скупщині, несподівано помер, що стало причиною чуток про насильницьку смерть..
9 жовтня 1937 ратифікований Скупщиною конкордат був скасований Сенатом.
Похований у малому храмі поблизу недобудованого храму Святого Сави.
Публікації
- «Српска Православна Црква у прошлости и садашњости — њена улога и њена значаj у историjи нашего народа.» Беседа Његове Светлости Патриjарха Српског Варнаве. 29/16 маjа 1934. Сремски Карловци, 1935.(серб.)
Примітки
- Велько Джурич Мишина. Варнава патријарх српски, Парохија храма Светог Саве у Београду и Епархија сремска, Београд 2009, стр. 45.
- Велько Джурич Мишина. Варнава патријарх српски, Парохија храма Светог Саве у Београду и Епархија сремска, Београд 2009, стр. 65, 60 (фото королевского указа).
- Наталья Масленникова СВЯТИТЕЛЬ ВАРНАВА, ПАТРИАРХ СЕРБСКИЙ [ 13 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
- Масленникова Н.В. Священномученик Варнава, патриарх Сербский // Государство, религия, Церковь в России и за рубежом. - 2009. - № 4. - С. 137
Література
- Святѣйшій Патріархъ Сербскій Варнава. Jordanville, New York, 1977.
- Велько Джурич Мишина. Варнава патријарх српски, Парохија храма Светог Саве у Београду и Епархија сремска, Београд 2009.
- Сава Вукович. Српски јерарси од деветог до двадесетог века, Евро Београд, Унирекс Подгорица, Каленић Крагујевац, 1996, стр. 50-52.
Посилання
- (рос.) ЖИЗНЕННЫЙ ПУТЬ СВЯТЕЙШАГО ПАТРИАРХА ВАРНАВЫ. [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет