Біополітика

Біополітика — застосування в політичній сфері системного підходу, характерного для сукупності наук про життя (біології в цілому, генетики, екології, еволюційної теорії та ін.).

Поняття «біополітика» вважають одиним із основних концептів сучасної політичної та соціальної філософії, «започатковуючи новий етап рефлексії над проблемою політичного, яке в даному випадку трактується через призму відсилання до органічного начала та здійснення влади над життям індивідів».

Наприклад, держава в теорії Рудольфа Челлена визначається як квазі-біологічний організм. Це біологічне утворення, яке розвивається за біологічними законами самозбереження, зростання, прагнення до домінування.

Історія

Вперше термін використав Р. Челлен при описі держави як живого організму. Найбільшої популярності в соціальній філософії і політичній теорії здобув після лекцій М. Фуко, в Колеж де Франс (1978—1979). Феномен біополітики пов'язаний із сучасним становищем людини. Людина, з одного боку, існує як форма біожиття, якою може маніпулювати влада, з іншого ж — сама постійно контролює життя. Філософи та антропологи все більше зауважують, що біотехнології втручаються в людську природу, радикально змінюючи її. Небезпеку сучасної біополітики вбачають у тому, що вона є «результатом стирання меж між природним і людським». Втручання в природу та її трансформація (наприклад, генна модифікація), підлаштування природного під політичне (наприклад, розчеплення атому, винайдення ядерної зброї) обумовлює екзистенційну кризу, що має наслідки для життя сучасної людини.

Див. також

Примітки

1. Новітня політична лексика (неологізми, оказіоналізми та інші новотвори) (PDF) (укр) . Львів: «Новий Світ – 2000». 2015. с. 32. {{}}: |first= з пропущеним |last= (); Вказано більш, ніж один |pages= та |page= (); Явне використання «та ін.» у: |first= ()