Білинник Петро Сергійович

Петро́ Сергі́йович Біли́нник (нар. 1 (14) жовтня 1906(19061014), Охтирка — 14 жовтня 1998, Київ) — український оперний і камерний співак (ліричний тенор).

Білинник Петро Сергійович
Зображення
Основна інформація
Дата народження	1 (14) жовтня 1906
Місце народження	Охтирка, Харківська губернія, Російська імперія
Дата смерті	14 жовтня 1998(1998-10-14) (92 роки)
Місце смерті	Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	Російська імперія, СРСР і Україна
Професії	оперний співак
Співацький голос	тенор
Інструменти	вокал^[d]
Нагороди

Біографія

Народився 1 (14 жовтня 1906) року у місті Охтирці (тепер Сумської області). З дитинства мав виняткові музичні здібності. Спочатку співав у шкільному хорі, у 18 років організував гурток домашнього музикування, який мав у своєму репертуарі українські та , твори М. Лисенка, К. Стеценка, М. Леонтовича. У 1933—1936 роках навчався в Харківській консерваторії по класу сольного співу, одночасно був артистом комсомольсько-молодіжної опери.

У 1936—1940 роках — соліст Большого театру, 1941—1942 роках — соліст Харківського театру опери та балету. У 1942—1965 роках — соліст Київського театру опери та балету, Державної академічної хорової капели УРСР «Думка», Державної заслуженої капели бандуристів УРСР.

Могила Петра Білинника

Жив у Києві. Помер 14 жовтня 1998 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 9).

Творчість

Головні партії:

• Петро («Наталка Полтавка» М. Лисенка);
• Левко («Утоплена» М. Лисенка);
• Еол («Енеїда» М. Лисенка);
• Андрій («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського);
• Тюленін («Молода гвардія» Ю. Мейтуса);
• Ленський («Євгеній Онєгін» П. Чайковського);
• Самозванець («Борис Годунов» М. Мусоргського);
• Дід Щукар («Піднята цілина» І. Дзержинського);
• Йонтек («Галька» С. Монюшка);
• Лоенгрін («Лоенгрін» Р. Вагнера) та інші.

Нагороди

• орден Леніна і орден Трудового Червоного Прапора.
• Народний артист СРСР (1954).
• Народний артист Української РСР (1951).

Література

• Історія вокального мистецтва / О. Д. Шуляр: [монографія]: Ч.ІІ. — Івано-Франківськ, «Плай» 2012. — С.228
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Посилання