Брок Мико ла Петро вич 1839 1919 генерал від інфантерії начальник Варшавського окружного жандармського управління почесн

Брок Мико́ла Петро́вич (1839—1919) — генерал від інфантерії, начальник Варшавського окружного жандармського управління, почесний опікун.

Брок Микола Петрович

Народження	10 (22) січня 1839 Санкт-Петербург, Російська імперія
Смерть	7 лютого 1919(1919-02-07) (80 років) Петроград, Російська СФРР
Освіта	Пажеський корпус
Звання	генерал від інфантерії
Командування	^d
Війни / битви	Кавказька війна
Нагороди

Родина

Народився 10 січня 1839 року, син міністра фінансів і члена Державної ради Російської імперії , походив з дворян Санкт-Петербурзької губернії.

Микола Петрович Брок був одружений з дочкою генерала графа , Надією Миколаївною (1839–1909); їхні діти: Петро (народився 27 жовтня 1876 року, полковник), Олександра (народилася 21 жовтня 1863 року), Надія (народилася 4 грудня 1865 року) та Марія (народилася 28 жовтня 1867 року).

Служба

Освіту здобув у Пажеському корпусі, з якого випущений 6 червня 1857 року корнетом в . 30 серпня 1859 року проведений в поручики.

Кавказькі походи

25 травня 1860 Брок був відряджений на Кавказ в Адагумський загін генерал-майора ; із цим загоном він брав участь у неодноразових військових діях проти горців, причому 28 червня, під час фуражування на Абінській площині, перебуваючи у зв'язці з мисливцями, був сильно контужений кулею в кістку лівої ноги нижче коліна. Ця контузія в послужний список Брока внесена не була через брак перев'язувального свідоцтва. За відзначення під час цієї експедиції Брок 25 вересня 1860 був проведений в штабс-ротмістри. Трохи раніше, 30 серпня того ж року, він був призначений перебувати для особливих доручень при головнокомандуючому Кавказької армією.

17 вересня 1860 року Брок був відправлений кур'єром до імператора Олександру II в Царське Село, а потім відправлений назад в Тифліс кур'єром від Його Величності до Головнокомандувача. Під час відвідин у вересні 1861 року Олександром II Кубанської області і , Брок супроводжував імператора. 16 жовтня 1861 року Брок був відправлений тимчасовим командувачем на Кавказькій лінії князем кур'єром до головнокомандувача Кавказькою армією князю , що знаходився в той час за кордоном, у Дрездені.

У ротмістри проведений 17 квітня 1862 року.

Ад'ютант Д. А. Мілютіна і штабна служба

17 жовтня 1861 призначений ад'ютантом до військового міністра генерал-ад'ютанта Д. А. Мілютіну. 4 квітня 1865 проведений в полковник і.

Мілютіним на Брока був покладений цілий ряд доручень та відряджень, по огляду резервних батальйонів в різних округах, діловодству в канцеляріях деяких губернських військових начальників, по огляду новобранців. Він же був відряджений до Калуги для дізнання причин конфлікту, що виник між засланим туди Шамілем і колишнім його приставом підполковником , і для можливого усунення цієї сварки.

16 жовтня 1868 року Брок був призначений в комісію, засновану при Головному Штабі для систематичного перегляду існуючих законоположень про військовому господарстві. 15 березня 1869 року він був призначений членом тимчасової комісії для дослідження заворушень, що відбувалися в . 27 травня 1869 призначений чиновником особливих доручень V класу при військовому міністрі, a 31 травня — керуючим особливої канцелярією для прийому прохачів і розбору прохань, що подаються військовому міністру і членом комісії з розподілу матеріальної допомоги. 3 жовтня того ж року Брок був обраний почесним мировим суддею Лутського округу.

28 березня 1871 Брок наданий у флігель-ад'ютанти Його Імператорській Величності, із залишенням в займаній посаді; 1 жовтня 1872, за височайшим поведінці, прикомандирований до для вивчення правил стройової піхотної служби, із залишенням при колишніх особливо на нього покладених заняттях по Військовому міністерству.

30 серпня 1874 року він був проведений в генерал-майор и (на підставі маніфест 18 лютого 1762 року), з призначенням в Світу Його Величності і з зарахуванням по армійської кавалерії і з залишенням на посаді (старшинство в чині віддано з 30 Серпень 1875). З 21 жовтня по 18 листопада 1874 Брок був членом від Військового Міністерства в тимчасовій комісії для розслідування заворушень, вироблених студентами Медико-хірургічної академії.

Російсько-турецька війна 1877–1878 років

11 березня 1875 року Брок був призначений командиром .

З нагоди розпочатої [[Російсько-турецька війна (1877–1878)|війни з Туреччиною]], гвардія Влітку 1877 року була мобілізована, і 22 серпня лейб-гвардії Московський полк виступив з Санкт-Петербурга. Переслідував по залізниці до прикордонної станції Унгени, полк 4 вересня перейшов кордон і вступив в Румунію. 6 жовтня Брок з полком переправився через Дунай у і Систово, і вступив в Болгарію.

Рівно опівночі з 10 на 11 жовтня Брок з полком і йшла під його командою лейб-гвардії 2-ї артилерійської бригадою приєднався у села Ескі-Бркач (під Плевною) до гвардійського корпусу. 12 жовтня Брок брав участь у битві при взятті , у складі військ середньої колони, атакувала турків з фронту, причому з нагоди поранення начальника колони та командира 1-ї бригади 2 — ї гвардійської піхотної дивізії, прііял в 11 годин ранку начальство над військами середньої колони (вся 1-ша бригада 2-ї гвардійської піхотної дивізії, 2-й батальйон лейб-гвардії Ізмайловського полку, , 1-ша і 2-га батареї лейб-гвардії 2-ї артилерійської бригади).

16 жовтня Брок, зі ввіреною йому середньої колоною (1-ша бригада 2-ї гвардійської піхотної дивізії і 2-й, 4-й і 5-ї батарей лейб-гвардії 2-ї артилерійської бригади) брав участь у взятті з бою укріпленої турецької позиції біля Телишу.

За відзначення у цих справах Брок 11 квітня 1878 року був нагороджений золотою шаблею з написом «За хоробрість».

Тимчасовий командувач 2-ї гвардійської піхотної дивізії генерал-ад'ютант граф 16 жовтня призначив Брока начальником передового загону (лейб-гвардії Московський полк, 4-та батарея лейб-гвардії 2-ї артилерійської бригади і Кавказька козача бригада), висунутого для заняття на Плевни-Ловчинському шосе Телишем і села Радомірці та їх околиць.

25 жовтня Брок призначений командиром 1-ї бригади . У цей час у військах відчувався вже недолік в сухарях, з нагоди несвоєчасної їх доставки інтендантства, і 26 жовтня Брок був призначений начальником особливого загону (по одному батальйону від гвардійських полків Семенівського, Ізмайловського, Єгерського, Гренадерського і Павловського, команда від гвардійської пішої артилерії і ), відправленого в Радоліще і околиці для прийняття, під його керівництвом, швидких заходів щодо збору борошна і зерна (і перемолу його), пристрої в Радомірце хлібопечення для гвардійського корпусу і якнайшвидшого постачання військ печеним хлібом. 5 листопада Брок закінчив покладене на нього доручення і 6 листопада приєднався, з останніми частинами загону, до гвардійського корпусу, що знаходився в той час у села Яблуниця (по Софійському шосе).

6 листопада Брок був призначений начальником правого авангарду Яблуницького загону, занімавшаго укріплену позицію на Софійському шоесе, біля села Уссіковіци, попереду Правецкіх висот (лейб-гвардії Московський полк, два батальйони , 4-та батарея лейб-гвардії 2-ї артилерійської бригади, половина батареї 3-ї артилерійської бригади і Кавказька козача бригада з складається при ній Донський козачої батареєю). З цим авангардом Брок 10 листопада увійшов до складу колони генерал-майора , призначеної, згідно з диспозицією по військам гвардії і кавалерії Західного загону діяти по Софійському шосе, для заняття Правецкіх висот з фронту. У складі цієї колони, Брок брав участь 10, 11 і 12 листопада в битві при занятті з бою Правецкіх висот.

20 листопада, наказом по Орханійскому загону, Брок був призначений начальником загону (дві роти лейб-гвардії Ізмайловського полку, п'ять рот лейб-гвардії єгерський полк, 4-й батальйон лейб-гвардії Московського полку, 4-й батальйон лейб-гвардії Павловського полку, лейб-гвардії 6-й стрілецький Фінська батальйон і 3-тя батарея лейб-гвардії 1-ї артилерійської бригади), що займав укріплену позицію на Софійському шосе, на висотах біля села Врачеш, проти турецьких Лютіковскіх укріплень.

Згодом, 27 листопада, Брок очолив Златіцкій загін (лейб-гвардії гренадерський полк, два батальйони , 3-тя стрілецька рота , зведена козача бригада і взвод складається при ній Донський козачої батареї). З цим загоном, Брок займав Златіцкій перевал, південні схили Великих Балкан і частина Златіцкой долини і знаходяться в ній при спуск з гір селища Челопец і Кізлікіой, до 20 грудня включно, беручи участь із загоном в постійних перестрілках, сутичках і сутичках з турками, що займали на горах біля Златіци сильно укріплену позицію. 21 грудня загін остаточно спустився з гір і зайняв, переслідуючи відступаючих турків, місто Златіцу і з'єднався з подошедшим до нього Етропольскім загоном, внаслідок чого Брок здав начальство над з'єднаними загонами генерал-майору .

Внаслідок отриманого наказу приєднатися з гвардійськими частинами до гвардійського корпусу, Брок виступив 27 грудня з лейб-гвардії гренадерського полку з села Пірдоп по Златіцкой та Софійській долинах і, приєднавши до себе в селі Ташкісен три батареї лейб-гвардії 2-ї артилерійської бригади, перейшов на Софійський-Филипопольський шосе і з'єднався 24 грудня, в селі Вакарель, з іншими частинами 2-ї гвардійської піхотної дивізії. Від села Вакарель, складаючи з довіреної йому бригадою авангард загону генерал-ад'ютанта графа Шувалова, Брок слідував далі, наганяючи швидко відступаючих армію по Софійського-Филипопольський шосе через Іхтіман і (на Малих Балканах); прибув 31 грудня в 8:00 вечора в село , звідки в ніч з 31 грудня 1877 року на 1 січня 1878 відправлений був на передову позицію, для заняття на тому ж шосе, зі довіреним йому загоном (лейб-гвардії гренадерський полк, 2-й батальйон лейб-гвардії Московського полку і 4-та батарея лейб-гвардії 2-ї артилерійської бригади), село Бузулу.

1 січня 1878 Брок справив, під особистим командуванням начальника військ гвардії і кавалерії Західного загону генерал-ад'ютанта , посилену рекогносцировку турецьких позицій під Татар-Базарджіка. Зайнявши в 7:00 2 січня Татар-Базарджіка і взявши з бою станцію Філіппополь ської залізниці, Брок слідував далі, знову складаючи авангард загону графа Шувалова. У той же день, о 21:00, авангард генерал-майора Брока перейшов річку Маріца і в 23:00, з перестрілкою, зайняв полотно залізниці. 3 січня в 11:00, головні сили приєдналися до авангарду. Весь загін брав участь у триденному бою під Філіппополь.

Після заняття міста 4 січня Брок був призначений військовим губернатором Філіппополь. 11 січня, з нагоди виступу гвардії з Філіппополь в Адріанополь, Брок здала посаду начальника 31-ї піхотної дивізії генерал-лейтенанту і, виступивши з бригадою, прибув у Адріанополь в ніч з 16 на 17 січня.

27 січня Брок зі довіреним йому загоном (1-ша бригада 2-ї гвардійської піхотної дивізії, лейб-гвардії саперного батальйону, перші чотири батареї лейб-гвардії 2-ї артилерійської бригади) через міста Люле-Бургас і Чорлу рушив до берега Мармурового моря і 2 лютого зайняв місто Ерекле. Через тиждень, 9 лютого, загін був переведений в місто Силиври, звідки виступив форсованим маршем в Буюк-Чекменджі, який і посів 11 лютого.

13 лютого, внаслідок переміщення головної квартири головнокомандуючого великого князя Миколи Миколайовича Старшого в Сан-Стефано, Брок перейшов зі довіреним йому загоном в Кучюк-Чекменджі, теж на березі Мармурового моря, і потім залишався в цьому місто і взагалі близько Сан-Стефано і в околицях Константинополя до 11 серпня, коли перейшов в Буюк-Чекменджі, для посадки на судна і відправки в Росію. 23 серпня Брок був призначений начальником над портом в Буюк-Чекменджі і головним спостерігає за навантаженням і посадкою решти військ Гвардійського корпусу на судна. 29 серпня Брок з останнім ешелоном лейб-гвардії Московського полку, виїхав в Миколаїв, куди і прибув 31 серпня.

14 лютого 1880 Броку було оголошено монаршого благовоління за відмінно-старанну службу і Труро, понесені в колишній діючої армії.

19 грудня 1880 Брок був призначений командиром 2-ї бригади . У 1882 році, він з 12 травня по 10 червня тимчасово командував .

Служба у Окремому корпусі жандармів

9 травня 1884 року Брок був призначений начальником Варшавського жандармського округу, із залишенням у свиті Його Величності і по гвардійської піхоті; 24 серпня того ж року йому оголошено Найвища благовоління за зразковий порядок у Варшаві за час присутності там імператора Олександра III. 30 серпня 1885 року Брок був проведений в генерал-лейтенанти.

З 19 вересня 1897 Брок полягав у розпорядженні шефа жандармів, а з 1 січня 1900 року, будучи у списках Окремого корпусу жандармів, був по Санкт-Петербурзькому (з 1914 року — Петроградському) присутності. 9 квітня 1900 року проведений в генерали від інфантерії.

Після Жовтневої революції Брок жив у Москві, де помер 7 лютого 1919 року.

Нагороди

Серед інших нагород Брок мав наступні:
Російські ордени

Орден Святої Анни 3-го ступеня (27 жовтня 1860 року)
Орден Святого Станіслава 2-го ступеня (17 квітня 1863 року, імператорська корона до цього ордену завітала 4 квітня 1865)
Орден Святого Володимира 4-го ступеня (17 квітня 1867 року)
Орден Святої Анни 2-го ступеня (15 квітня 1869 року)
Орден Святого Володимира 3-го ступеня (16 квітня 1872 року)
Золота шабля з написом «За хоробрість» (11 квітня 1878 року)
Орден Святого Станіслава 1-го ступеня з мечами (29 травня 1878 року, за перехід через Балкани)
Орден Святої Анни 1-го ступеня з мечами (16 липня 1878 року, за бій під Філіппополь 3, 4 і 5 січня 1878 року)
Орден Святого Володимира 2-го ступеня (30 серпня 1882 року)
Орден Білого орла (9 вересня 1889 року)
Орден Святого Олександра Невського (17 квітня 1894 року, алмазні знаки до цього ордену подаровані 28 березня 1904)
Орден Святого Володимира 1-го ступеня (6 червня 1907 року)

Іноземні ордени

Прусський 2-го ступеня (8 жовтня 1865 року)
Прусський орден Червоного орла 2-го ступеня (4 травня 1873 року)
Австрійський орден Залізної корони 2-го ступеня (1 жовтня 1874 року)
Шведський орден Святого Олафа 2-го ступеня командорським хрестом (12 листопада 1875 року)
Румунський (1878 рік)
Австрійський (1885 рік)
Прусський орден Корони 1-го ступеня (20 січня 1885)
Прусський орден Червоного Орла 1-го ступеня (27 вересня 1886 року)
Чорногорський 1-го ступеня (27 вересня 1886 року)
Перський орден Лева і Сонця 1-го ступеня (27 жовтня 1889 року)
Люксембурзький (1896 рік)
Болгарський орден «Святий Олександр» 1-го ступеня (1898 рік)

Джерела

Богданович Е. В. Гвардия русского царя на Софийской дороге 12 октября 1877 г. — СПб., 1886. — С. 10, 45, 58. (рос.)
Волков С. В. Генералитет Российской империи. Энциклопедический словарь генералов и адмиралов от Петра I до Николая II. Том I. А—К. — М., 2009. — С. 196. — . (рос.)
Исмаилов Э. Э. Золотое оружие с надписью «За храбрость». Списки кавалеров 1788–1913. — М., 2007. — С. 309, 511. — . (рос.)
Милорадович Г. А. Список лиц свиты их величеств с царствования императора Петра I по 1886 год. — К., 1886. — С. 83, 143. (рос.)
Пономарёв В. П., Шабанов В. М. Кавалеры Императорского ордена Святого Александра Невского, 1725–1917: биобиблиографический словарь в трёх томах. Том 3. — М., 2009. — С. 37. — . (рос.)
Список генералам по старшинству, состоящим на службе вне военного ведомства. Составлен по 1 июля 1913 г. — СПб., 1913. — С. 3. (рос.)
Список Высочайшим особам, генералам, штаб- и обер-офицерам, состоявшим и числящимся в лейб-гвардии Московском полку с 7 ноября 1811 года по 2 января 1900 года. — СПб., 1899. — С. 7, 11, 29. (рос.)
Старчевский А. А. Памятник Восточной войны 1877–1878 гг. — СПб., 1878. — С. 32. (рос.)
Столетие Военного министерства. 1802–1902. Шенк В. К. Императорская Главная квартира. История Государевой свиты. Царствование императора Александра II. — СПб., 1914. — С. 461, 514, 533, 540. (рос.)
Столетие Военного министерства. 1802–1902. Шенк В. К. Императорская Главная квартира. История Государевой свиты. Царствование императора Александра II. Приложения. — СПб., 1914. — С. 197, 249. (рос.)
Фрейман О. Р. Пажи за 183 года (1711–1894). Биографии бывших пажей с портретами. — Фридрихсгамн, 1894. — С. 514—518. (рос.)