Борзо в Микола Олександрович нар 22 листопада 1891 18911122 29 серпня 1965 радянський воєначальник генерал лейтенант вій



			Медаль «За оборону Одеси»
Медаль «За оборону Севастополя»	Медаль «За оборону Сталінграда»	Медаль «За взяття Кенігсберга»	Медаль «За визволення Варшави»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Борзов.

Біографія

Народився в Москві в родині кравця. Росіянин.

У 1909 році закінчив Московське технічне училище і працював зв'язківцем в Управлінні московських телеграфів.

Військова служба

Перша світова війна

У лютому 1915 року був призваний в армію, на посаду польового телеграфного механіка при штабі Головнокомандувача арміями Південно-Західного фронту, брав участь в операціях російської армії на території України, Польщі та Австро-Угорщини, у тому числі був учасником наступу російських військ Південно-Західного фронту влітку 1916 року.

Революція 1917 року і Громадянська війна

У березні 1917 року Борзов був обраний секретарем Центрального комітету телеграфно-телефонних техніків армій Південно-Західного фронту, потім очолив керівництво службою телеграфу Революційного комітету того ж фронту. У грудні 1917 добровільно вступив до Червоної гвардії, а в лютому 1918 року — в РСЧА.

В період Громадянської війни служив старшим телеграфним механіком при штабах і армій Південного фронту, з травня по жовтень 1920 року виконував обов'язки начальника зв'язку Південно-Західного фронту. Учасник радянсько-польської війни.

Міжвоєнний період

В міжвоєнний період обіймав різні посади у військах зв'язку — начальник зв'язку Збройних сил України та Криму, Українського та Московського військових округів.

У 1924 році, після закінчення Військово-академічних курсів вищого командного складу РСЧА, призначений в Головне управління зв'язку Народного комісаріату оборони старшим помічником інспектора зв'язку штабу РСЧА.

У серпні 1931 направлений для подальшого проходження служби у Вищу військову електротехнічну школу комскладу Робітничо-селянської Червоної армії, служив в ній на посадах викладача, начальника Академічних курсів удосконалення вищого і старшого командного складу РСЧА, виконував обов'язки начальника командного факультету, начальника штабу академії, начальника оперативно-тактичного циклу, начальника табірного збору. У 1936 році Борзову присвоєне військове звання комбриг. З січня 1937 року — начальник кафедри служби зв'язку.

Друга світова війна

У вересні-жовтні 1939 року брав участь у вторгненні СРСР до Польщі, потім — у радянсько-фінській війні в складі 9-ї армії.

4 червня 1940 року Борзову було присвоєне військове звання генерал-майор військ зв'язку. З серпня 1940 року — старший помічник генерал-інспектора Інспекції військ зв'язку Червоної армії.

На початку радянсько-німецької війни Борзов призначений начальником зв'язку штабу Головнокомандувача .

Влітку 1942 року, в період відходу радянських військ на південний схід, очолював війська зв'язку Південно-3ахідного, а потім Сталінградського фронтів.

Під час Курської битви керував вузлом зв'язку особливого призначення, який забезпечував зв'язок штабів фронтів зі Ставкою Верховного Головнокомандування. Після цього, будучи начальником зв'язку 2-го Білоруського фронту, організовував забезпечення зв'язку в ході Могильовсько-Мінської, Східно-Прусській і Східно-Померанській операціях.

За роки війни генерал-лейтенант Борзов був двічі контужений — в 1942 і 1944 роках — і один раз поранений.

Післявоєнна кар'єра

Після війни працював начальником зв'язку Північної групи військ, Радянської військової адміністрації в Німеччині. З 1950 до 1953 року — Начальник Управління зв'язку Генерального штабу ЗС СРСР, з січня 1954 року — начальник відділу зв'язку Генштабу.

У 1956 році брав участь у придушенні Угорської революції, за що був нагороджений орденом Богдана Хмельницького I ступеня.

У листопаді 1957 року призначений заступником начальника зв'язку ЗС СРСР, а в грудні 1958 року — заступником начальника зв'язку Генштабу. З листопада 1960 року — заступник начальника Генерального штабу ЗС СРСР по зв'язку.

У грудні 1961 року за вислугою років звільнився з лав Радянської армії. Помер 29 серпня 1965 у Москві.

Нагороди

Орден Леніна (21.02.1945)
Три ордена Червоного Прапора (06.11.1941, 03.11.1944, 1948)
Орден Кутузова I ступеня (29.05.1945)
Два ордени Богдана Хмельницького I ступеня (10.04.1945, 1956)
Орден Вітчизняної війни I ступеня (29.07.1944)
Орден Трудового Червоного Прапора (24.06.1948)
Орден Червоної зірки (1940)
Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії» (1938)
Медаль «За оборону Одеси» (1945)
Медаль «За оборону Севастополя» (1945)
Медаль «За оборону Сталінграда» (1945)
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945)
Медаль «За взяття Кенігсберга» (1945)
Медаль «За визволення Варшави» (1945)
Орден «Хрест Грюнвальда» II ступеня ПНР, (1945)
Медаль «За Одру, Нісу і Балтику» (ПНР, (1945)

Джерела

Пересыпкин И. Генерал-лейтенант войск связи Н. А. Борзов (К 75-летию со дня рождения) // Военно-исторический журнал. — 1966. — № 11. з джерела 9 листопада 2016. Процитовано. (рос.)

Посилання

Общедоступный электронный банк документов «Подвиг Народа в Великой Отечественной войне 1941—1945 гг.» (рос.)
К 70-летию начала Великой Отечественной войны: забытые имена [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)