Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Іван Михайлович Бовкун (нар. 20 лютого 1908 — 8 липня 1988) — Герой Радянського Союзу (1944), командир партизанського з'єднання «За Батьківщину», яке діяло на півдні Чернігівської області в час Німецько-радянської війни. Автор книг «Солдати другого фронту», «Подвиг під псевдонімом».
| Іван Михайлович Бовкун | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Іван Бовкун | |||||||
| Народження | 20 лютого 1908 станиця Старокорсунська | ||||||
| Смерть | 8 липня 1988 (80 років) Львів | ||||||
| Поховання | Личаківський цвинтар | ||||||
| Країна |  СРСР | ||||||
| Приналежність |  Радянська армія | ||||||
| Роки служби | 1927–1950 | ||||||
| Звання |  Підполковник | ||||||
| Війни / битви | Німецько-радянська війна • Битва за Дніпро | ||||||
| Нагороди |
| ||||||
Біографія
Народився 20 лютого 1908 року в станиці Старокорсунська (нині Краснодарський край Росії) в селянській родині. Освіта незакінчена середня. Працював у рідній станиці.
В 1927 році він вступив на підготовчі курси кавалерійської школи в Краснодарі.
У жовтні 1928 року вступив до Владикавказької піхотної школи.
У 1931 році став командиром взводу 43-го стрілецького полку Київського військового округу, у травні 1938 року - командиром окремої кулеметної роти Могилів-Ямпільського укріпленого району, у жовтні 1938 року - командиром стрілецького батальйону, в грудні 1940 року - командиром 19-го мотострілецького полку.
У 1941 році вступив до ВКП(б)
З початком німецько-радянської війни на фронті. У жовтні 1941 року мотострілецький полк І.Бовкуна потрапив у оточення і був розгромлений. І. Бовкун, вирішивши продовжити боротьбу, перебрався до Ніжина де раніше до війни знаходився його полк, і саме там долучається до підпільного руху. Пізніше після невдалої диверсії у Ніжині вимушений був із спільниками тікати до лісу і долучитися до партизанів, які на той час діяли досить пасивно. Трохи згодом організував власний загін партизанів який потім приєднався до носівського партизанського загону «За Батьківщину», яким командував М. Стратилат. Через деякий час командиром загону став кадровий військовий І.Бовкун, а М. Стратилат став начальником штабу, пізніше — комісаром загону. 11 червня 1943 року загін перетворюється на партизанське з'єднання «За Батьківщину», яке складалося з трьох полків і налічувало 5 тисяч бійців.
Партизанські загони з'єднання І. Бовкуна діяли в Носівському, Ніжинському та Бобровицькому районах. За два роки війни в тилу ворога партизани з'єднання здійснили 69 диверсій на залізниці, пустили під укіс 18 німецьких ешелонів з живою силою, технікою та боєприпасами, пустили під укіс 3 бронепоїзди, один з них називався «Адольф Гітлер», знищили 83 мости на залізницях і шосейних дорогах через річки Вересоч, Остер, Десну, Кропивочку, Носівочку, Трубеж, знищили 70 кілометрів ліній телефонного та телеграфного зв'язку, захопили та знищили 50 автомашин, 6 річкових пароплавів, 3 баржі та 2 катери на Дніпрі, Десні та Прип'яті, збили 2 літаки «Ю-88», захопили 10 складів з продуктами, паливом та боєприпасами, знищили понад 1000 ворожих солдатів та офіцерів. У зоні дії з'єднання був повністю збережений урожай 1943 року. Партизани обороняли від противника населені пункти та зривали викрадення мирного населення Німеччину на роботи. Напередодні підходу частин Червоної Армії до Дніпра 19 вересня 1943 року два полки Чернігівського партизанського з'єднання захопили три переправи через Дніпро поблизу сіл Теремці і Домантове, одну переправу на Прип'яті і, незважаючи на атаки гітлерівських військ, утримували їх до підходу частин Червоної армії, чим сприяли їхньому швидкому форсуванню Дніпра.
4 січня 1944 року Бовкун Івану Михайловичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 2887) за «вміле і мужнє керівництво бойовими операціями партизанських загонів з оволодіння переправами на річках Дніпрі, Десні та Прип'яті на північ від Києва, утримання переправ за підходом частин Червоної Армії та виявлені при цьому відвагу та геройство».
Після звільнення Києва партизанське з'єднання «За Батьківщину» було розформовано, після чого І. Бовкун став начальником штабу партизанського руху при розвідувальному управлінні 1-го та 4-го Українських фронтів. Спецгрупи, які він готував, десантувалися з Львівського летовища на окуповані фашистами території Польщі, Угорщини, Чехословаччини, Югославії. У травні 1945 він став слухачем Військової академії імені Фрунзе.
В 1945 році І.Бовкун не погодився на пропозицію визнати, що діями партизанського з'єднання "За Батьківщину" нібито керував перший секретар Чернігівського обкому КПРС, якого партія залишила в тилу ворога для організації опору на тій території України, де діяло партизанське з'єднання "За Батьківщину" під командуванням І.Бовкуна. Наслідком цієї відмови став арешт І.Бовкуна за сфабрикованим звинуваченням та ув'язнення в Лефортово.
10 квітня 1946 був арештований і звинувачений «… в тому, що будучи командирм партизанського з'єднання «За батьківщину» зловживав своїм службовим становищем і незаконно розстрілював радянських партизанів».
У 1950 році І.Бовкун був повністю реабілітований, повернуто всі звання та нагороди і йому було запропоновано повернутися на військову службу, але за станом здоров'я І.Бовкун пішов у відставку, отримував військову пенсію, написав 2 книги, займався громадською діяльністю, працював директором кінотеатру.
Помер 8 липня 1988. Похований на Личаківському цвинтарі.
Книга спогадів І.Бовкуна «Солдати другого фронту» та реакція
Книга Івана Бовкуна «Солдати другого фронту», видана Львівським газетно-журнальним видавництвом у 1957 році.
У цій книзі багато чого не збігалося з тим, що написав О. Федоров у своїх спогадах. І.Бовкун розповів про справжніх організаторів підпілля в трьох районах Чернігівщини — Новобасанському, Бобровицькому і Згурівському — й заперечив, що тут існував підпільний обком партії на чолі з О. Федоровим.
На думку Павлини Березовської, української журналістки, учасниці підпілля на Чернігівщині в час Німецько-радянської війни, співавторки книжки «Двічі страчені-вічно живі», книга І. Бовкуна стала першим паростком правди про дії патріотів у час нацистської окупації. Проте книга викликала шалений гнів з боку партійних босів на чолі з О.Федоровим.
Після виходу книги проти І. Бовкуна розпочалася справжня війна на газетних шпальтах. 29 березня 1959 року друкований орган обкому КПУ загета «Деснянська правда», опублікувала статтю Ф. Короткова та В. Яременка — колишніх соратників О. Федорова під назвою «Витвір наклепника і кар'єриста». Наступного дня в газеті «Радянська Україна» з'явилася стаття самого О. Федорова під назвою «У спотвореному вигляді».
Книжку І. Бовкуна заборонили, а його виключили з партії як «наклепника» в 1959 р.
Відновлений у лавах КПРС XXIV-м з'їздом.
Примітки
- Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза командирам партизанских отрядов Украинской ССР» от 4 января 1944 года [ 7 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1944. — 13 января (№ 2 (262)). — С. 1
- Із обвинувального висновку зі звинувачення Бовкуна І. М. у злочинах, передбачених ст. 193-17 п. «а» КК РРФСР, опублікованого в книзі історика Михайла Жирохова «Іван Бовкун: кривавий шлях народного месника» / Михайло Жирохов. — Чернігів : «Княжий град», 2020. стор. 86-88
- Ємельянов, Віктор (2020). Оборежно - наклеп! До питання оцінки постаті Івана Бовкуна сучасної історіографією. Ніжин: ПП Лисенко М.М.
- Крапив'янський, Петро (2020). Відгук партизана з'єднання «За Батьківщину» на наклепницький твір Михайла Жирохова «Іван Бовкун: кривавий шлях "народного месника"». Ніжин: ПП Лисенко М.М.
- Володимир Гінда, кандидат історичних наук. Немає гарантій, що він до складу рівненського підпілля не введе Гітлера. Журнал «Країна» № 96 за 11.11.2011. Архів оригіналу за 27.08.2013. Процитовано 25.05.2013.
- Ярослава Музиченко. Партизанка. «Україна молода» Номер 111 за 22.06.2007. Архів оригіналу за 27.08.2013. Процитовано 26.05.2013.
Посилання
- Ніжин 1941—1943. Рух опору. (Частина 1. Підпілля) [ 3 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Ніжин 1941—1943. Рух опору. (Частина 2. Партизани) [ 6 травня 2019 у Wayback Machine.]
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь в 2 томах. Том I: — Москва: Воениздат, 1987. — стор. 170 (рос.)
- Партизанський вождь, українець зі станиці Старокорсуньської [ 5 травня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- Жирохов М.О. Іван Бовкун: Кривавий шлях "народного месника".- Чернігів, 2020
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Bovkun znachennya Ivan Mihajlovich Bovkun nar 20 lyutogo 1908 19080220 8 lipnya 1988 Geroj Radyanskogo Soyuzu 1944 komandir partizanskogo z yednannya Za Batkivshinu yake diyalo na pivdni Chernigivskoyi oblasti v chas Nimecko radyanskoyi vijni Avtor knig Soldati drugogo frontu Podvig pid psevdonimom Ivan Mihajlovich BovkunIvan BovkunNarodzhennya20 lyutogo 1908 1908 02 20 stanicya StarokorsunskaSmert8 lipnya 1988 1988 07 08 80 rokiv LvivPohovannyaLichakivskij cvintarKrayina SRSRPrinalezhnist Radyanska armiyaRoki sluzhbi1927 1950Zvannya PidpolkovnikVijni bitviNimecko radyanska vijna Bitva za DniproNagorodi 2887 BiografiyaNarodivsya 20 lyutogo 1908 roku v stanici Starokorsunska nini Krasnodarskij kraj Rosiyi v selyanskij rodini Osvita nezakinchena serednya Pracyuvav u ridnij stanici V 1927 roci vin vstupiv na pidgotovchi kursi kavalerijskoyi shkoli v Krasnodari U zhovtni 1928 roku vstupiv do Vladikavkazkoyi pihotnoyi shkoli U 1931 roci stav komandirom vzvodu 43 go strileckogo polku Kiyivskogo vijskovogo okrugu u travni 1938 roku komandirom okremoyi kulemetnoyi roti Mogiliv Yampilskogo ukriplenogo rajonu u zhovtni 1938 roku komandirom strileckogo bataljonu v grudni 1940 roku komandirom 19 go motostrileckogo polku U 1941 roci vstupiv do VKP b Z pochatkom nimecko radyanskoyi vijni na fronti U zhovtni 1941 roku motostrileckij polk I Bovkuna potrapiv u otochennya i buv rozgromlenij I Bovkun virishivshi prodovzhiti borotbu perebravsya do Nizhina de ranishe do vijni znahodivsya jogo polk i same tam doluchayetsya do pidpilnogo ruhu Piznishe pislya nevdaloyi diversiyi u Nizhini vimushenij buv iz spilnikami tikati do lisu i doluchitisya do partizaniv yaki na toj chas diyali dosit pasivno Trohi zgodom organizuvav vlasnij zagin partizaniv yakij potim priyednavsya do nosivskogo partizanskogo zagonu Za Batkivshinu yakim komanduvav M Stratilat Cherez deyakij chas komandirom zagonu stav kadrovij vijskovij I Bovkun a M Stratilat stav nachalnikom shtabu piznishe komisarom zagonu 11 chervnya 1943 roku zagin peretvoryuyetsya na partizanske z yednannya Za Batkivshinu yake skladalosya z troh polkiv i nalichuvalo 5 tisyach bijciv Partizanski zagoni z yednannya I Bovkuna diyali v Nosivskomu Nizhinskomu ta Bobrovickomu rajonah Za dva roki vijni v tilu voroga partizani z yednannya zdijsnili 69 diversij na zaliznici pustili pid ukis 18 nimeckih esheloniv z zhivoyu siloyu tehnikoyu ta boyepripasami pustili pid ukis 3 bronepoyizdi odin z nih nazivavsya Adolf Gitler znishili 83 mosti na zaliznicyah i shosejnih dorogah cherez richki Veresoch Oster Desnu Kropivochku Nosivochku Trubezh znishili 70 kilometriv linij telefonnogo ta telegrafnogo zv yazku zahopili ta znishili 50 avtomashin 6 richkovih paroplaviv 3 barzhi ta 2 kateri na Dnipri Desni ta Prip yati zbili 2 litaki Yu 88 zahopili 10 skladiv z produktami palivom ta boyepripasami znishili ponad 1000 vorozhih soldativ ta oficeriv U zoni diyi z yednannya buv povnistyu zberezhenij urozhaj 1943 roku Partizani oboronyali vid protivnika naseleni punkti ta zrivali vikradennya mirnogo naselennya Nimechchinu na roboti Naperedodni pidhodu chastin Chervonoyi Armiyi do Dnipra 19 veresnya 1943 roku dva polki Chernigivskogo partizanskogo z yednannya zahopili tri perepravi cherez Dnipro poblizu sil Teremci i Domantove odnu perepravu na Prip yati i nezvazhayuchi na ataki gitlerivskih vijsk utrimuvali yih do pidhodu chastin Chervonoyi armiyi chim spriyali yihnomu shvidkomu forsuvannyu Dnipra 4 sichnya 1944 roku Bovkun Ivanu Mihajlovichu prisvoyeno zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu z vruchennyam ordena Lenina i medali Zolota Zirka 2887 za vmile i muzhnye kerivnictvo bojovimi operaciyami partizanskih zagoniv z ovolodinnya perepravami na richkah Dnipri Desni ta Prip yati na pivnich vid Kiyeva utrimannya pereprav za pidhodom chastin Chervonoyi Armiyi ta viyavleni pri comu vidvagu ta gerojstvo Pislya zvilnennya Kiyeva partizanske z yednannya Za Batkivshinu bulo rozformovano pislya chogo I Bovkun stav nachalnikom shtabu partizanskogo ruhu pri rozviduvalnomu upravlinni 1 go ta 4 go Ukrayinskih frontiv Specgrupi yaki vin gotuvav desantuvalisya z Lvivskogo letovisha na okupovani fashistami teritoriyi Polshi Ugorshini Chehoslovachchini Yugoslaviyi U travni 1945 vin stav sluhachem Vijskovoyi akademiyi imeni Frunze V 1945 roci I Bovkun ne pogodivsya na propoziciyu viznati sho diyami partizanskogo z yednannya Za Batkivshinu nibito keruvav pershij sekretar Chernigivskogo obkomu KPRS yakogo partiya zalishila v tilu voroga dlya organizaciyi oporu na tij teritoriyi Ukrayini de diyalo partizanske z yednannya Za Batkivshinu pid komanduvannyam I Bovkuna Naslidkom ciyeyi vidmovi stav aresht I Bovkuna za sfabrikovanim zvinuvachennyam ta uv yaznennya v Lefortovo 10 kvitnya 1946 buv areshtovanij i zvinuvachenij v tomu sho buduchi komandirm partizanskogo z yednannya Za batkivshinu zlovzhivav svoyim sluzhbovim stanovishem i nezakonno rozstrilyuvav radyanskih partizaniv U 1950 roci I Bovkun buv povnistyu reabilitovanij povernuto vsi zvannya ta nagorodi i jomu bulo zaproponovano povernutisya na vijskovu sluzhbu ale za stanom zdorov ya I Bovkun pishov u vidstavku otrimuvav vijskovu pensiyu napisav 2 knigi zajmavsya gromadskoyu diyalnistyu pracyuvav direktorom kinoteatru Pomer 8 lipnya 1988 Pohovanij na Lichakivskomu cvintari Kniga spogadiv I Bovkuna Soldati drugogo frontu ta reakciyaKniga Ivana Bovkuna Soldati drugogo frontu vidana Lvivskim gazetno zhurnalnim vidavnictvom u 1957 roci U cij knizi bagato chogo ne zbigalosya z tim sho napisav O Fedorov u svoyih spogadah I Bovkun rozpoviv pro spravzhnih organizatoriv pidpillya v troh rajonah Chernigivshini Novobasanskomu Bobrovickomu i Zgurivskomu j zaperechiv sho tut isnuvav pidpilnij obkom partiyi na choli z O Fedorovim Na dumku Pavlini Berezovskoyi ukrayinskoyi zhurnalistki uchasnici pidpillya na Chernigivshini v chas Nimecko radyanskoyi vijni spivavtorki knizhki Dvichi stracheni vichno zhivi kniga I Bovkuna stala pershim parostkom pravdi pro diyi patriotiv u chas nacistskoyi okupaciyi Prote kniga viklikala shalenij gniv z boku partijnih bosiv na choli z O Fedorovim Pislya vihodu knigi proti I Bovkuna rozpochalasya spravzhnya vijna na gazetnih shpaltah 29 bereznya 1959 roku drukovanij organ obkomu KPU zageta Desnyanska pravda opublikuvala stattyu F Korotkova ta V Yaremenka kolishnih soratnikiv O Fedorova pid nazvoyu Vitvir naklepnika i kar yerista Nastupnogo dnya v gazeti Radyanska Ukrayina z yavilasya stattya samogo O Fedorova pid nazvoyu U spotvorenomu viglyadi Knizhku I Bovkuna zaboronili a jogo viklyuchili z partiyi yak naklepnika v 1959 r Vidnovlenij u lavah KPRS XXIV m z yizdom PrimitkiUkaz Prezidiuma Verhovnogo Soveta SSSR O prisvoenii zvaniya Geroya Sovetskogo Soyuza komandiram partizanskih otryadov Ukrainskoj SSR ot 4 yanvarya 1944 goda 7 grudnya 2021 u Wayback Machine Vedomosti Verhovnogo Soveta Soyuza Sovetskih Socialisticheskih Respublik gazeta 1944 13 yanvarya 2 262 S 1 Iz obvinuvalnogo visnovku zi zvinuvachennya Bovkuna I M u zlochinah peredbachenih st 193 17 p a KK RRFSR opublikovanogo v knizi istorika Mihajla Zhirohova Ivan Bovkun krivavij shlyah narodnogo mesnika Mihajlo Zhirohov Chernigiv Knyazhij grad 2020 stor 86 88 Yemelyanov Viktor 2020 Oborezhno naklep Do pitannya ocinki postati Ivana Bovkuna suchasnoyi istoriografiyeyu Nizhin PP Lisenko M M Krapiv yanskij Petro 2020 Vidguk partizana z yednannya Za Batkivshinu na naklepnickij tvir Mihajla Zhirohova Ivan Bovkun krivavij shlyah narodnogo mesnika Nizhin PP Lisenko M M Volodimir Ginda kandidat istorichnih nauk Nemaye garantij sho vin do skladu rivnenskogo pidpillya ne vvede Gitlera Zhurnal Krayina 96 za 11 11 2011 Arhiv originalu za 27 08 2013 Procitovano 25 05 2013 Yaroslava Muzichenko Partizanka Ukrayina moloda Nomer 111 za 22 06 2007 Arhiv originalu za 27 08 2013 Procitovano 26 05 2013 PosilannyaNizhin 1941 1943 Ruh oporu Chastina 1 Pidpillya 3 kvitnya 2015 u Wayback Machine Nizhin 1941 1943 Ruh oporu Chastina 2 Partizani 6 travnya 2019 u Wayback Machine Geroi Sovetskogo Soyuza Kratkij biograficheskij slovar v 2 tomah Tom I Moskva Voenizdat 1987 stor 170 ros Partizanskij vozhd ukrayinec zi stanici Starokorsunskoyi 5 travnya 2019 u Wayback Machine ros Zhirohov M O Ivan Bovkun Krivavij shlyah narodnogo mesnika Chernigiv 2020