Герцог Артур Джеймс Балфур, перший герцог Балфур (англ. Arthur James Balfour, 1st Earl of Balfour) (25 липня 1848—19 березня 1930) — британський консервативний політичний діяч, прем'єр-міністр (1902—1905) і міністр закордонних справ (1916—1919), лорд-хранитель Малої печатки (1902—1903), перший лорд Адміралтейства (1915—1916).
Артур Джеймс Балфур Arthur James Balfour | |||
![]() | |||
![]() | |||
| |||
---|---|---|---|
11 липня 1902 року — 5 грудня 1905 року | |||
Попередник: | Роберт Гаскойн-Сесіл Солсбері | ||
Наступник: | Генрі Кемпбелл-Баннерман | ||
| |||
лютий 1906 року — 13 листопада 1911 року | |||
Попередник: | Остін Чемберлен | ||
Наступник: | Ендрю Бонар Лоу | ||
| |||
10 грудня 1916 року — 23 жовтня 1919 року | |||
Попередник: | (Едвард Ґрей) | ||
Наступник: | Джордж Керзон | ||
Народження: | 25 липня 1848[1][2][…] d, Шотландія, Сполучене Королівство[2] | ||
Смерть: | 19 березня 1930[1][2][…] (81 рік) Вокінг, Англія | ||
Поховання: | d | ||
Країна: | Велика Британія і Сполучене Королівство | ||
Релігія: | пресвітеріанство | ||
Освіта: | Триніті-коледж (Кембридж) і Ітонський коледж | ||
Партія: | Консервативна партія | ||
Батько: | d[4] | ||
Мати: | d[5][4] | ||
Автограф: | ![]() | ||
Нагороди: | |||
|
Біографія
Представник аристократичної верхівки, Балфур навчався в Ітоні й у Кембриджі (Триніті-коледж). Після завершення навчання був обраний до Палати громад від консервативної партії, де привернув до себе увагу красномовством. У 1879 році написав трактат «Захист філософського сумніву», де доводив перевагу релігії над наукою.
Коли його дядько Солсбері зайняв у 1885 році пост прем'єр-міністра, Бальфуру було доручено контролювати питання місцевого самоврядування. У другому кабінеті Солсбері (1886—1892) Бальфур отримав місце секретаря спочатку у справах Шотландії, а потім — Ірландії. За жорстоку протидію ідеям (ірландського самоврядування) отримав прізвисько «кривавого Бальфура».
У 1891 році Бальфур стає лідером парламентської більшості й першим лордом скарбниці, тобто, другою особою в уряді після власного дядька. З поверненням до влади ліберала Гладстона (1892—1894) очолив парламентську опозицію. У 1895 році Солсбері втретє очолив кабінет. У міру того, як здоров'я прем'єра погіршувалось, фактичне управління країною все більше переходило до рук його племінника.
Довівши до переможного завершення англо-бурську війну (яку він не схвалював), Бальфур у липні 1902 року змінив Солсбері на посаді прем'єр-міністра. Він підписав закон, який передавав школи у підпорядкування місцевої влади. Проблема дефіциту робочої сили на шахтах Південної Африки була розв'язана ввезенням працівників з Китаю. Умови їхнього утримання спричинили протести гуманітарного характеру. В цілому, внутрішня політика Бальфура не була популярною.
У 1904 році було створено Комітет із захисту імперії й було завершено перемовини щодо англо-французького альянсу (Антанта). Однак Бальфур не зміг скористатись цим успіхом. У стані торі між фракціями Бальфура й Чемберлена посилювались розбіжності стосовно питання вільної торгівлі. (Гулльський інцидент) поставив Велику Британію на межу війни з Російською імперією. У грудні 1905 року Бальфуру довелось залишити пост глави уряду, хоча він зберігав лідерство у партії до листопада 1911 року.
У розпал Першої світової війни (травень 1915 року) Асквіт сформував коаліційний уряд воєнного часу. Бальфуру у цьому кабінеті дістався пост першого лорда Адміралтейства, який раніше займав Вінстон Черчилль. У грудні 1916 року Бальфур оголосив про свою підтримку (Ллойд-Джорджа). Хоч до 1919 року він займав пост міністра закордонних справ, Бальфур мало втручався до військової дипломатії й перемовин про мир. У листопаді 1917 року він підписав історичну декларацію Бальфура — «першу ластівку» створення єврейської держави у Палестині.
У 1919-22 й у 1925-29 роках Бальфур продовжував входити до складу уряду. Як лорд-президент ради він підготував (рапорт Бальфура) (1926), який було покладено в основу Вестмінстерського статуту 1931 року, що регламентував стосунки метрополії з домініонами Британської імперії. У 1922 році король надав Бальфуру титули графа Бальфура й віконта Трепрейна (Viscount Traprain). Його незавершені мемуари були опубліковані посмертно.
А. Д. Балфур і Україна
Під час засідань Паризької мирної конференції 1919—1920 років говорив: Русинська більшість відстала, неграмотна і зовсім нездатна нині бути самостійною.
Цікаві факти
- Особистим секретарем Артура Бальфура був його рідний брат (Джеральд).
Примітки
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Encyclopædia Britannica
- SNAC — 2010.
- Kindred Britain
- Lundy D. R. The Peerage
- Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995. — 368 с., іл. — С. 212. — .
Джерела
- Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)
Література
- Р. А. Кривонос. Бальфур Артур Джеймс // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.: Знання України, 2004. — Т. 1. — 760 с. — ISBN 966-316-039-Х
- Арістова А. В. Бальфур, Артур Джеймс // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/FREEARTICLES:Бальфур,_Артур_Джеймс
Посилання
- Arthur James Balfour, 1st earl of Balfour [ 10 квітня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет