Аль-Хакам II (13 січня 915 — 16 жовтня 976) — 2-й халіф Кордови у 961—976 роках.
Аль-Хакам II | |
---|---|
![]() | |
Ім'я при народженні | الحكم الثاني ابن عبد الرحمن |
Народився | 13 січня 915 м. Кордова |
Помер | 16 жовтня 976 Кордова ·цереброваскулярний інсульт |
Країна | ![]() Аль-Андалус |
Національність | араб |
Діяльність | халіф |
Знання мов | арабська |
Титул | халіф |
Посада | d |
Попередник | Абдаррахман III |
Наступник | Гішам II |
Конфесія | іслам |
Рід | Омеяди |
Батько | Абдаррахман III |
Мати | Мурхан |
У шлюбі з | Субхі |
Діти | 2 сини |
|
Біографія
Спадкоємець трону
Походив з династії Омеядів. Син халіфа Абдаррахмана III. Народився у Кордові у 915 році. Здобув гарну, освіту, замолоду виявляв цікавість щодо численних наук. Менше цікавився військовими справами, про його участь в походах батька немає відомостей. Лише у зрілому віці набув управлінського досвіду, мешкаючи у палаці батька.
Внутрішні справи
У 961 році після смерті батька успадкував трон. Отримав у спадок потужну державу, що контролювала більшу частину Піренейського півострова. Тому новий халіф спочатку приділяв більше уваги розбудові всередині халіфату.
Аль-Хакам II намагався сприяти розвитку сільського господарства та торгівлі. Для цього були зведені значні іригаційні споруди, обладнані нові ринки, розширено вулиці у значних містах. При ньому збільшено вирощування зернових і зернобобових культур, рису, оливок, винограду, інжиру, апельсинів, грейпфрутів. Завдяки розширенню влади в Магрибі було встановлені торговельні відносини з Західним Суданом, звідси кордовські купці отримували слонову кістку та золото. Набуло значного розвитку скотарство, особливо розведення верблюдів, чим займалися бербери.
Водночас у 962 році за наказом почалося розширення Кордови, яке тривало до 966 року. Мозаїку в неї створили візантійські майстри спрямовані імператором Романом II. Загалом халіф витратив на мечеть 261 537 динарів. У 969 році розпочав зведення халіфської резиденції Мадіна аз-Захра, яке було завершено у 976 році. На неї витрачено 35 705 динарів.
У 966 році під час великого голоду в державі аль-Хакам II наказав, щоб нагадувати бідних і нужденних. За його наказом зведено фортецю Баньйос-де-ла-Енсіна.
Підтримка наук і мистецтв
В Кордові при дворі володаря дія відомий математик й науковець Лабана, який згодом став особистим секретарем аль-Хакама II. При дворі халіфа мешкали відомі арабські лікарі (Абу аль Касім аль-Захраві) та (Хасдай ібн Шапрут), іншими відомими науковцями були Абу Абдаллах ас-Сікілі, ібн-Юлюль. За наказом халіфа було засновано 27 державних шкіл, де навчалися бідні та сироти.
Халіф зібрав значну бібліотеку, купуючи книги в Дамаску, Багдаді, Константинополі, Олександрії, Каїрі, Меккі, Медіні, Куфі та Басрі. На кінець життя аль-Хакама II його особиста бібліотека складала 600 томів. Також він зібрав найшанованіших фахівців з числа муладі та мосарабів, що здійснювали переклади з латини і грецької мови арабською мовою. Особливу увагу приділяв історії, в його власному доробку з праця з історія Аль-Андалуса.
Зовнішня політика
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpOHdMekF4TDBGc1gwRnVaR0ZzZFhOZkxWOHlMbkJ1Wnk4eU5UQndlQzFCYkY5QmJtUmhiSFZ6WHkxZk1pNXdibWM9LnBuZw==.png)
Халіф фактично передав візиру аль-Мушафі керувати зовнішньою політикою, військо — під орудою Галіба Абу-Таммана аль-Насіна. Саме останній зумів відбити напади норманів на прибережні міста. У 966 році флот варягів атакував західні райони халіфату. Спочатку відбулася запекла битва непаділік Лісабона, де жодна зі сторін не здобула перемоги. Потім норманни прорвалися до Севільї, поблизу якої у долині Сільвес війська халіфа здобули перемогу.
Водночас аль-Мушафі продовжив політику Абдаррахмана III щодо Леону, Наварри і Барселони, які відмовилися визнавати зверхність аль-Хакама II. Проти халіфату виступив Санчо I, король Леону, Гарсія Санчес I, король Наварри, та Фернан Гонсалес, граф Кастилії. Вони у 962 році відмовилися визнавати зверхність аль-Хакама II. У 963 році війська халіфату завдали рішучої поразки з'єднаним військам Леону, Наварри, Кастилії та Барселонського графства. На честь цього халіф прийняв додаткове ім'я аль-Мустансір (Переможний). У 964 році уклав союз з Абу Мансур Ісою ібн Абі аль-Ансаром з береберською на атлантичному узбережжі Марокко.
У 965 році здійснено новий похід, в результаті якого захоплено замок Сан-Естебан-де-Гормас, міста Атенса і Калахорра. У 965—966 роках військовик (Ях'я бін Мухаммад) сплюндрував королівство Наварру. У 970 році відбувся ще один вдалий похід до Наварри. У 971 й 974 роках аль-Хакам II приймав посольства з Барселони, змусивши графа останнього Бурреля II зруйнувати прикордонні фортеці. До 973 року усі християнські правителі визнали зверхність аль-Хакама II.
Наприкінці 960-х років інтереси халіфату поширилися на Магриб, де стикнулися з інтересами Фатимідів. У 973 році війська Омеядів висадилися в Марокко. У 974 році було захоплено Сеуту і Танжер. Втім у 975 році війська аль-Хакама II зазнали поразки, проте продовжили боротьбу, яка завершилася у 977 році визнанням Фатімідами захоплених Кордовським халіфатом міст марокканського узбережжя. Це призвело до послаблення Фатимідів та посилення їхніх туніських намісників Зіридів, з якими розпочалася нова боротьба.
У 971 році західна частина халіфату знову зазнала нападу норманнів. Бої з ними тривали біля Аотмерії та Севільї протягом декількох місяців. Зрештою війська халіфу зуміли відбити напад.
Разом з тим аль-Хакам II уклав угоди з могутніми християнськими державами, спрямованими проти Фатімідів: у 974 році з візантійським імператором Іоанном I Цимісхієм та у 976 році — Отоном II, імператором Священної Римської імперії.
Питання спадщини
З юності аль-Хакам виявив суто гомосексуальну орієнтацію. Ставши халіфом мав гарем, що складався лише з чоловіків. Оточення володаря, стурбоване відсутністю спадкоємця, вирішило привести до нього рабиню на ім'я Субхі (мала баскське походження і християнське ім'я Аврора), одягнену наче чоловік. Аль-Хакам II дав їй чоловіче ім'я Джаафар, від якої народилися Абдаррахман і Гішам. Після смерті старшого сина у 970 році, аль-Хакам II у 975 році оголосив Гішама своїм спадкоємцем. Він успадкував трон після смерті аль-Хакама II (хворів з 975 року) у жовтні 976 року.
Зовнішність і характер
Згідно з описом сучасників аль-Хакам II був значного зросту, мав велике тіло, товсту шию, короткі ноги, розмовляв басом.
Джерела
- Lévi Provençal, Évariste (1957). Historia de España, IV: España musulmana hasta la caída del califato de Córdoba: 711—1031 de J.C. Espasa-Calpe. p. 523. .
- Maribel Fierro Bello: La Heterodoxia en Al-Andalus durante el periodo Omeya. Instituto Hispano-Arabe de Cultura, Madrid 1987, , S. 149—159.
- Louis Crompton, Homosexuality and Civilisation, Harvard, 1990
- Arjona-Castro, A. (February 1997). Cerebrovascular stroke, the cause of the death of the caliph al-Hakam II. Neurologia 12 (2): 78–81.
- Hitchcock, Richard (2014). Muslim Spain reconsidered. Edinburgh: Edinburgh University Press. pp. 91–92. .
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Аль-Хакам II |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет