Азракіти (араб. أزارقة, Azāriqa) — послідовники (загинув 685 року в Ахвазі), найрадикальніша й найбільш непримирима зі спільнот хариджитського ісламу. Їх вчення відзначалось крайньою нетерпимістю, а дії — жорстокістю. Після військової поразки зазнала краху і релігійна доктрина азракітів. Сьогодні цього релігійного руху не існує.
Історія
Зародження спільноти азракітів відбулося у 80-х роках VII ст., коли Нафі ібн аль-Азрак очолив потужне повстання хариджитів у Іраку, спрямоване як проти омеядського халіфа, так і проти шиїтів. «Помірковані» хариджити під проводом (Абдаллаха ібн Ібада) відмовилися від участі у повстанні, пізніше вони стали називатись ібадитами. До повсталих приєднались хариджити Оману. Нафі ібн аль-Азрак був проголошений еміром віруючих. З 20-тисячним військом він захопив Ахваз, (Фарс), Керман. Під час цього повстання халіфські війська кілька разів зазнавали поразок від хоробрих і самовідданих воїнів-азракітів. Звільняючи рабів і захищаючи поневолених, азракіти користувалися підтримкою серед сільського населення, особливо персів. Водночас фанатична нетерпимість азракітів до мусульман, що не поділяли їх поглядів, їх жорстокість звужували соціальну базу руху. До того ж у самому стані азракітів виникла ворожнеча поміж арабами та персами. Військо азракітів, яким після загибелі Нафі керував , розпалось на окремі загони, що значно послабило його військову потугу. Повстання, що тривало понад 15 років, було придушене. Останній загін азракітів-арабів на чолі з Катарі був повністю розгромлений в Табаристані у 699 р. Одначе виступи азракітів продовжувались і в VIII–IX ст. У Ірані центром азракітів був (Систан), де часто спалахували хариджитські повстання. Впродовж 14 років (869–883) в Нижньому Іраку і Хузестані тривало повстання чорних рабів-, вождем якого був азракіт Алі ібн Мухаммед.
Релігійно-політична доктрина
Як і всі хариджити, азракіти визнавали імамат «найдостойнішого». «Найдостойнішим» вони визнавали того претендента, який виступав зі зброєю в руках і закликав людей до боротьби з «невірними». Виходячи з цього вони оголошували «невірними» Алі ібн Абі Таліба, Османа ібн Аффана та їх прихильників. Більше того, вони вважали «невірними» всіх, хто не брав участь у хариджитських повстаннях і не приєднався до їхнього табору. Вони однозначно відкидали теорію «необхідного приховування віри» ((такія)). Територію своїх супротивників азракіти вважали «землею невірних», її населення підлягало винищенню. Нафі ібн аль-Азрак вимагав неухильно дотримуватись принципу «релігійного вбивства», застосовуючи його не лише до своїх ворогів, але й до тих хариджитів, які «відсиджуються вдома» під час хариджитських повстань. Разом з тим азракіти не поширювали принцип вбивства «віровідступників» на юдеїв та християн, вважаючи, що вони не зраджували вчення своїх пророків — Мойсея та Ісуса Христа.
Вчення азракітів відзначалося винятковою нетерпимістю, а їх дії — жорстокістю. Вони випробовували тих, що приєдналися до них тим, що пропонували вбити раба, і того, хто відмовлявся, вбивали самого як «лицеміра» і «язичника». Тих, хто допустився тяжкого гріха, вони оголошували «невірним», приреченим на вічні муки у пеклі. Таку ж долю вони визначали для дітей «невірних» та «язичників» що було для азракітів моральним виправданням дозволу вбивати жінок і дітей своїх супротивників. Зрештою все це призвело до військової поразки азракітів і несприйняття їхньої релігійної доктрини.
Джерела
- Ислам: Энциклопедический словарь. — М.: Наука. Главная редакция восточной литературы, 1991. С. 15 (рос.)
- (рос.)
Див. також
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет