Абель Пачеко

Це іберійські ім'я та прізвище. Перше (батькове) прізвище цієї особи Пачеко, а друге (материне) прізвище Еспріелья.

Абель Пачеко де ла Еспріелья (ісп. Abel Pacheco de la Espriella; нар. 22 грудня 1933) — костариканський політик, сорок перший президент Коста-Рики.

Абель Пачеко
Прапор 41-й Президент Коста-Рики
8 травня 2002 — 8 травня 2006
Попередник:	Мігель Анхель Родрігес Ечеверрія
Наступник:	Оскар Аріас
Народження:	22 грудня 1933(1933-12-22)^[1](90 років) Сан-Хосе, Коста-Рика
Країна:	Коста-Рика
Релігія:	католицтво
Освіта:	Національний автономний університет Мексики і Університет штату Луїзіана
Партія:	^d
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився в сім'ї фермера, який займався вирощуванням бананів. Здобув медичну освіту за спеціальністю «Психіатрія», втім лікарем не став, а 1970 року влаштувався на телебачення. Одночасно викладав медицину в інституті та займався продажем чоловічої біжутерії. В лютому 1998 року був обраний депутатом парламенту Коста-Рики від Партії соціал-християнської єдності. 10 червня 2001 року його обрали кандидатом у президенти. За результатами президентських виборів 2002 року він виборов 38,6 % голосів у першому турі та 58 % — у другому. У своїй інавгураційній промові він заявив, що його метою є створення «екологічної держави» та припинення розвідки родовищ нафти і золота.

Президентство

За адміністрації Пачеко сповільнились темпи нафторозвідки, 95 % електроенергії, що споживалась у Коста-Риці, почали вироблятись за рахунок екологічно чистих і відновлюваних ресурсів. Головне досягнення його уряду — збереження більшої частини країни у первісному вигляді.

Пачеко розпочав запеклу боротьбу з корупцією, зробивши Коста-Рику найбільш привабливою країною для інвесторів у регіоні, став одним з ініціаторів міжнародного закону, що забороняв клонування людини, в чому його підтримав Джордж Вокер Буш.

У зовнішній політиці Пачеко став противником військової операції коаліції в Іраку, заявивши, що костариканські війська ніколи не вирушать в Ірак. Його боротьба за екологію викликала невдоволення великих нафтовидобувних компаній (у тому числі й американських). Вийшов у відставку 8 травня 2006 року після завершення терміну президентських повноважень.

Примітки

1. Munzinger Personen
   d:Track:Q107343683

Література

• East, Roger; Thomas, Richard J. (2003). Profiles of People in Power: The World's Government Leaders (англ.) . Psychology Press. с. 118, 119. ISBN . Процитовано 29 березня 2021.

Посилання

• . www.asamblea.go.cr (ісп.) . Архів оригіналу за 8 січня 2020. Процитовано 29 березня 2021.