Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Інститут загальної генетики імені М. І. Вавилова (ІЗГен) — установа Російської академії наук. Серед наукових напрямків, що розвиваються в інституті, — генетика людини, популяційна генетика, вивчення структурно-функціональної організації геному, з'ясування механізмів регуляції та експресії генів, встановлення генетичних принципів селекційної роботи. В даний час в інституті працюють 23 наукових підрозділи (15 лабораторій, 7 наукових груп і одна група при дирекції). Інституту має філію в Санкт-Петербурзі, яка включає дві наукові лабораторії.
| Інститут загальної генетики імені М. І. Вавилова РАН | |
|---|---|
| ?координати: ↑102269 ·R (Москва) | |
| Тип | d |
| Країна |  Росія |
| Приналежність | d і d[1] |
| Сайт | vigg.ru |
Історія
Інститут загальної генетики формально було організовано 1966 року, втім він історично й територіально пов'язаний з Інститутом генетики АН СРСР, що існував від 1930 до 1965 року.
Інститут генетики АН СРСР
Ініціатива створення наукової структури, що в подальшому стала Інститутом генетики АН СРСР, належить професору Петроградського університету Юрію Олександровичу Філіпченку. 14 лютого 1921 року останній виступив на засіданні Ради КППС — Комітету з природних продуктивних сил Росії — й обґрунтував необхідність організації Бюро з євгеніки в Петрограді, що й було зроблено. За час свого існування Бюро було кілька разів перейменовано: вперше 1925 року воно отримало назву «Бюро з генетики та євгеніки», 1929 — «Бюро з генетики». 1930 року Бюро було виділено в самостійну установу в зв'язку з реорганізацією АН СРСР й отримало назву «Лабораторія генетики АН СРСР».
1930 року після смерті Юрія Філіпченка лабораторію очолив Микола Вавилов, а 1933 лабораторія була перетворена на Інститут генетики АН СРСР, що переїхав до Москви 1934 року. Ядро нового інституту сформували учні Юрія Філіпченка: Т. К. Лепін, Я. Я. Лус, Ю. А. Керкіс, [ru], [ru], [ru], М. М. Колесник. Для роботи в інституті були запрошені найбільші вітчизняні та закордонні генетики: А. О. Сапєгін, [ru], С. М. Гершензон, американський генетик Герман Мюллер (в майбутньому нобелівський лауреат) і болгарський генетик [ru]. У Москві інститут був розміщений за адресою: Ленінський проспект, будинок 33 (сучасна назва вулиці і нумерація будинку). Оранжерейний корпус інституту й дослідні поля розташовувались на тому місці, де нині розміщується Інститут загальної генетики (вул. Губкіна, будинок 3). Микола Вавилов залишався директором інституту до самого арешту 1940 року.
1941 року директором інституту був призначений Трохим Лисенко, який перебував на тій посаді до 1965 року. Після того Трохим Лисенко був звільнений від обов'язків директора Інституту генетики АН СРСР, а сам інститут був закритий.
Інститут загальної генетики АН СРСР
У 1956 році в складі [ru] [ru] організував Лабораторію радіаційної генетики.
У квітні 1966 року на базі лабораторії радіаційної генетики і трьох лабораторій колишнього Інституту генетики був організований Інститут загальної генетики АН СРСР, першим директором якого (1966—1981 рр.) став академік М. П. Дубінін. У 1976 році інститут отримав нову будівлю за адресою: вулиця Губкіна, будинок 3. Автором і головним архітектором проекту будівлі був .
Перший директор ІОГену, академік М. П. Дубінін, вніс величезний внесок у відновлення генетики в СРСР після епохи Лисенка, також він успішно займався популяризацією генетики. Однак для нього був характерний авторитарний стиль управління, що з роками призвело до конфлікту з очолюваним ним інститутом. У 1980 році у Відділення загальної біології АН СРСР надійшов колективний лист від великого числа наукових співробітників ІОГен, з повідомленням про небажання працювати під керівництвом академіка М. П. Дубініна. У 1981 році на чергових виборах директора ІОГен у Відділенні загальної біології АН СРСР кандидатура М. П. Дубініна на посаду директора не пройшла голосування з чотирма голосами «за» і двадцятьма «проти». Після цього М. П. Дубінін був звільнений з посади директора ІОГен АН СРСР.
У 1981—1988 роках директором інституту був віце-президент ВАСГНІЛ і академік АН УРСР А. А. Созінов. Під його керівництвом інститут був значною мірою модернізований: частину лабораторій було закрито, частину лабораторій було реструктуровано, у складі інституту з'явилися нові лабораторії, очолені запрошеними ззовні вченими. У 1983 році інституту було присвоєно ім'я М. І. Вавилова. До сторіччя М. І. Вавилова у 1987 році в інституті відкрито меморіальний кабінет-музей академіка М. І. Вавилова.
У 1988—1991 роках посаду директора обіймав член-кореспондент РАН [ru]. У 1990 році за його ініціативою був організований Навчально-науковий центр з генетики ІОГен і кафедри генетики і селекції МДУ, що дозволило залучити до викладання багатьох співробітників інституту. Це був один із перших навчально-наукових центрів в Академії. У 1990 році на базі відділу молекулярно-генетичних проблем ІОГен був створений новий академічний інститут — [ru], директором якого став [ru], який двома роками раніше в 1988 році був альтернативним кандидатом на посаду керівника ІОГен.
Інститут загальної генетики імені М. І. Вавилова РАН
Перші 14 років пострадянського періоду (1992—2006 рр.) директором ІОГену був академік Ю. П. Алтухов. У 2005 році з'явився філіал інституту в Санкт-Петербурзі на базі Санкт-Петербурзького державного університету. Цей філіал є одним з прикладів академічного підрозділу в університеті, він складається з двох лабораторій: лабораторії генетики та біотехнології рослин і лабораторії генетичного моделювання хвороб людини.
У 2006 році директором був обраний [ru], який став у 2008 році член-кореспондентом РАН. Як і інші інститути РАН, у 2006—2008 роках інститут зазнав 20 % скорочення штатів наукових співробітників у зв'язку з відповідною постановою уряду. Крім цього в ці роки було проведено модернізацію інституту, внаслідок якої були реструктуровані і навіть розформовані кілька лабораторій. Вивільнені наукові ставки були передані новоствореним підрозділам, для керівництва якими були запрошені вчені з високими публікаційних показниками, які змогли залучити додаткове позабюджетне фінансування. Проведена реформа створила напруженість у колективі інституту, тому під час чергових виборів директора, що відбулися в 2011 році, кандидатуру М. К. Янковського не було підтримано загальними зборами співробітників інституту (проти проголосувало дві третини). Незважаючи на це, [ru] залишила його на своїй посаді.
Див. також
Примітки
- Unified State Register of Legal Entities
- Научные направления. Официальный сайт ИОГен. Архів оригіналу за 19 квітня 2014. Процитовано 3 вересня 2013.
- . Архів оригіналу за 18 серпня 2013. Процитовано 9 квітня 2019.
- Инге-Вечтомов С.Г. Юрий Александрович Филипченко: к 130-летию со дня рождения // Генетика. — 2012. — Т. 48, № 3. — С. 412-421.
- Авруцкая Т. Б. Мемориальный кабинет-музей академика Н. И. Вавилова // Альманах Музейного совета РАН. — 2009.
- Поповский М. Дело академика Вавилова. — М. : Книга, 1991.
- Богданов Ю. Ф. Институт общей генетики им. Н. И. Вавилова АН СССР и академик Н. П. Дубинин // Очерки о биологах второй половины XX века. — Москва : Товарищество научных изданий КМК, 2012. — С. 110-132. — 508 с. — 400 екз. — .
- . Архів оригіналу за 3 червня 2016. Процитовано 29 травня 2016.
- История института. Официальный сайт ИОГен. Архів оригіналу за 19 квітня 2014. Процитовано 3 вересня 2013.
- Шестаков С. В. Четыре ріка в ИОГен (1988-1991) // История Института общей генетики РАН глазами его сотрудников. — М.-Ижевск : НИЦ «Регулярная и хаотическая динамика», Институт компьютерных исследований. — С. 13-24. — .
- Инге-Вечтомов С. Г. Организация филиала Института общей генетики им. Н. И. Вавилова РАН в Санкт-Петербурге // История Института общей генетики РАН глазами его сотрудников. — М.-Ижевск : НИЦ «Регулярная и хаотическая динамика», Институт компьютерных исследований, 2012. — С. 5-12. — .
- Постановление Правительства РФ от 22.04.2006 N 236 (ред. от 07.04.2007, с изм. от 07.09.2007). О реализации в 2006 - 2008 годах пилотного проекта совершенствования системы оплаты труда научных работников и руководителей научных учреждений и научных работников научных центров Российской академии наук. Официальный сайт компании «КонсультантПлюс». Процитовано 11 травня 2014.
- Героева А. (28.04.2006). Михаил Фрадков оптимизировал Академию наук. Коммерсантъ. Архів оригіналу за 19 квітня 2014. Процитовано 15 серпня 2013.
- Система жизнеспособна. Непростая история модернизации института. INFOX.ru. 28 червня 2011. Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 15 серпня 2013.
Посилання
- Санкт-Петербургский филиал Института общей генетики им. Н.И. Вавилова. Архів оригіналу за 8 серпня 2012. Процитовано 13 червня 2012.
- Маркина Надежда (28.03.2014). . «Газета.Ру». Архів оригіналу за 8 листопада 2016. Процитовано 3 листопада 2016.
- Дризе Юрий (15.07.2016). . Газета «Поиск». Архів оригіналу за 30.12.2018.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Institut zagalnoyi genetiki imeni M I Vavilova IZGen ustanova Rosijskoyi akademiyi nauk Sered naukovih napryamkiv sho rozvivayutsya v instituti genetika lyudini populyacijna genetika vivchennya strukturno funkcionalnoyi organizaciyi genomu z yasuvannya mehanizmiv regulyaciyi ta ekspresiyi geniv vstanovlennya genetichnih principiv selekcijnoyi roboti V danij chas v instituti pracyuyut 23 naukovih pidrozdili 15 laboratorij 7 naukovih grup i odna grupa pri direkciyi Institutu maye filiyu v Sankt Peterburzi yaka vklyuchaye dvi naukovi laboratoriyi Institut zagalnoyi genetiki imeni M I Vavilova RAN koordinati 102269 R Moskva Tip dKrayina RosiyaPrinalezhnist d i d 1 Sajt vigg ruIstoriyaInstitut zagalnoyi genetiki formalno bulo organizovano 1966 roku vtim vin istorichno j teritorialno pov yazanij z Institutom genetiki AN SRSR sho isnuvav vid 1930 do 1965 roku Institut genetiki AN SRSR Iniciativa stvorennya naukovoyi strukturi sho v podalshomu stala Institutom genetiki AN SRSR nalezhit profesoru Petrogradskogo universitetu Yuriyu Oleksandrovichu Filipchenku 14 lyutogo 1921 roku ostannij vistupiv na zasidanni Radi KPPS Komitetu z prirodnih produktivnih sil Rosiyi j obgruntuvav neobhidnist organizaciyi Byuro z yevgeniki v Petrogradi sho j bulo zrobleno Za chas svogo isnuvannya Byuro bulo kilka raziv perejmenovano vpershe 1925 roku vono otrimalo nazvu Byuro z genetiki ta yevgeniki 1929 Byuro z genetiki 1930 roku Byuro bulo vidileno v samostijnu ustanovu v zv yazku z reorganizaciyeyu AN SRSR j otrimalo nazvu Laboratoriya genetiki AN SRSR 1930 roku pislya smerti Yuriya Filipchenka laboratoriyu ocholiv Mikola Vavilov a 1933 laboratoriya bula peretvorena na Institut genetiki AN SRSR sho pereyihav do Moskvi 1934 roku Yadro novogo institutu sformuvali uchni Yuriya Filipchenka T K Lepin Ya Ya Lus Yu A Kerkis ru ru ru M M Kolesnik Dlya roboti v instituti buli zaprosheni najbilshi vitchiznyani ta zakordonni genetiki A O Sapyegin ru S M Gershenzon amerikanskij genetik German Myuller v majbutnomu nobelivskij laureat i bolgarskij genetik ru U Moskvi institut buv rozmishenij za adresoyu Leninskij prospekt budinok 33 suchasna nazva vulici i numeraciya budinku Oranzherejnij korpus institutu j doslidni polya roztashovuvalis na tomu misci de nini rozmishuyetsya Institut zagalnoyi genetiki vul Gubkina budinok 3 Mikola Vavilov zalishavsya direktorom institutu do samogo areshtu 1940 roku 1941 roku direktorom institutu buv priznachenij Trohim Lisenko yakij perebuvav na tij posadi do 1965 roku Pislya togo Trohim Lisenko buv zvilnenij vid obov yazkiv direktora Institutu genetiki AN SRSR a sam institut buv zakritij Institut zagalnoyi genetiki AN SRSR U 1956 roci v skladi ru ru organizuvav Laboratoriyu radiacijnoyi genetiki U kvitni 1966 roku na bazi laboratoriyi radiacijnoyi genetiki i troh laboratorij kolishnogo Institutu genetiki buv organizovanij Institut zagalnoyi genetiki AN SRSR pershim direktorom yakogo 1966 1981 rr stav akademik M P Dubinin U 1976 roci institut otrimav novu budivlyu za adresoyu vulicya Gubkina budinok 3 Avtorom i golovnim arhitektorom proektu budivli buv Pershij direktor IOGenu akademik M P Dubinin vnis velicheznij vnesok u vidnovlennya genetiki v SRSR pislya epohi Lisenka takozh vin uspishno zajmavsya populyarizaciyeyu genetiki Odnak dlya nogo buv harakternij avtoritarnij stil upravlinnya sho z rokami prizvelo do konfliktu z ocholyuvanim nim institutom U 1980 roci u Viddilennya zagalnoyi biologiyi AN SRSR nadijshov kolektivnij list vid velikogo chisla naukovih spivrobitnikiv IOGen z povidomlennyam pro nebazhannya pracyuvati pid kerivnictvom akademika M P Dubinina U 1981 roci na chergovih viborah direktora IOGen u Viddilenni zagalnoyi biologiyi AN SRSR kandidatura M P Dubinina na posadu direktora ne projshla golosuvannya z chotirma golosami za i dvadcyatma proti Pislya cogo M P Dubinin buv zvilnenij z posadi direktora IOGen AN SRSR U 1981 1988 rokah direktorom institutu buv vice prezident VASGNIL i akademik AN URSR A A Sozinov Pid jogo kerivnictvom institut buv znachnoyu miroyu modernizovanij chastinu laboratorij bulo zakrito chastinu laboratorij bulo restrukturovano u skladi institutu z yavilisya novi laboratoriyi ocholeni zaproshenimi zzovni vchenimi U 1983 roci institutu bulo prisvoyeno im ya M I Vavilova Do storichchya M I Vavilova u 1987 roci v instituti vidkrito memorialnij kabinet muzej akademika M I Vavilova U 1988 1991 rokah posadu direktora obijmav chlen korespondent RAN ru U 1990 roci za jogo iniciativoyu buv organizovanij Navchalno naukovij centr z genetiki IOGen i kafedri genetiki i selekciyi MDU sho dozvolilo zaluchiti do vikladannya bagatoh spivrobitnikiv institutu Ce buv odin iz pershih navchalno naukovih centriv v Akademiyi U 1990 roci na bazi viddilu molekulyarno genetichnih problem IOGen buv stvorenij novij akademichnij institut ru direktorom yakogo stav ru yakij dvoma rokami ranishe v 1988 roci buv alternativnim kandidatom na posadu kerivnika IOGen Institut zagalnoyi genetiki imeni M I Vavilova RAN Pershi 14 rokiv postradyanskogo periodu 1992 2006 rr direktorom IOGenu buv akademik Yu P Altuhov U 2005 roci z yavivsya filial institutu v Sankt Peterburzi na bazi Sankt Peterburzkogo derzhavnogo universitetu Cej filial ye odnim z prikladiv akademichnogo pidrozdilu v universiteti vin skladayetsya z dvoh laboratorij laboratoriyi genetiki ta biotehnologiyi roslin i laboratoriyi genetichnogo modelyuvannya hvorob lyudini U 2006 roci direktorom buv obranij ru yakij stav u 2008 roci chlen korespondentom RAN Yak i inshi instituti RAN u 2006 2008 rokah institut zaznav 20 skorochennya shtativ naukovih spivrobitnikiv u zv yazku z vidpovidnoyu postanovoyu uryadu Krim cogo v ci roki bulo provedeno modernizaciyu institutu vnaslidok yakoyi buli restrukturovani i navit rozformovani kilka laboratorij Vivilneni naukovi stavki buli peredani novostvorenim pidrozdilam dlya kerivnictva yakimi buli zaprosheni vcheni z visokimi publikacijnih pokaznikami yaki zmogli zaluchiti dodatkove pozabyudzhetne finansuvannya Provedena reforma stvorila napruzhenist u kolektivi institutu tomu pid chas chergovih viboriv direktora sho vidbulisya v 2011 roci kandidaturu M K Yankovskogo ne bulo pidtrimano zagalnimi zborami spivrobitnikiv institutu proti progolosuvalo dvi tretini Nezvazhayuchi na ce ru zalishila jogo na svoyij posadi Div takozhLisenkivshina Ulicka Lyudmila YevgenivnaPrimitkiUnified State Register of Legal Entities d Track Q27890430 Nauchnye napravleniya Oficialnyj sajt IOGen Arhiv originalu za 19 kvitnya 2014 Procitovano 3 veresnya 2013 Arhiv originalu za 18 serpnya 2013 Procitovano 9 kvitnya 2019 Inge Vechtomov S G Yurij Aleksandrovich Filipchenko k 130 letiyu so dnya rozhdeniya Genetika 2012 T 48 3 S 412 421 Avruckaya T B Memorialnyj kabinet muzej akademika N I Vavilova Almanah Muzejnogo soveta RAN 2009 Popovskij M Delo akademika Vavilova M Kniga 1991 Bogdanov Yu F Institut obshej genetiki im N I Vavilova AN SSSR i akademik N P Dubinin Ocherki o biologah vtoroj poloviny XX veka Moskva Tovarishestvo nauchnyh izdanij KMK 2012 S 110 132 508 s 400 ekz ISBN 978 5 87317 806 3 Arhiv originalu za 3 chervnya 2016 Procitovano 29 travnya 2016 Istoriya instituta Oficialnyj sajt IOGen Arhiv originalu za 19 kvitnya 2014 Procitovano 3 veresnya 2013 Shestakov S V Chetyre rika v IOGen 1988 1991 Istoriya Instituta obshej genetiki RAN glazami ego sotrudnikov M Izhevsk NIC Regulyarnaya i haoticheskaya dinamika Institut kompyuternyh issledovanij S 13 24 ISBN 978 5 93972 939 0 Inge Vechtomov S G Organizaciya filiala Instituta obshej genetiki im N I Vavilova RAN v Sankt Peterburge Istoriya Instituta obshej genetiki RAN glazami ego sotrudnikov M Izhevsk NIC Regulyarnaya i haoticheskaya dinamika Institut kompyuternyh issledovanij 2012 S 5 12 ISBN 978 5 93972 939 0 Postanovlenie Pravitelstva RF ot 22 04 2006 N 236 red ot 07 04 2007 s izm ot 07 09 2007 O realizacii v 2006 2008 godah pilotnogo proekta sovershenstvovaniya sistemy oplaty truda nauchnyh rabotnikov i rukovoditelej nauchnyh uchrezhdenij i nauchnyh rabotnikov nauchnyh centrov Rossijskoj akademii nauk Oficialnyj sajt kompanii KonsultantPlyus Procitovano 11 travnya 2014 Geroeva A 28 04 2006 Mihail Fradkov optimiziroval Akademiyu nauk Kommersant Arhiv originalu za 19 kvitnya 2014 Procitovano 15 serpnya 2013 Sistema zhiznesposobna Neprostaya istoriya modernizacii instituta INFOX ru 28 chervnya 2011 Arhiv originalu za 27 serpnya 2013 Procitovano 15 serpnya 2013 PosilannyaSankt Peterburgskij filial Instituta obshej genetiki im N I Vavilova Arhiv originalu za 8 serpnya 2012 Procitovano 13 chervnya 2012 Markina Nadezhda 28 03 2014 Gazeta Ru Arhiv originalu za 8 listopada 2016 Procitovano 3 listopada 2016 Drize Yurij 15 07 2016 Gazeta Poisk Arhiv originalu za 30 12 2018