Інарі-саамська мова

Інарі-саамі (anarâškielâ, «інарська мова» або aanaarsämikielâ, «інарі (аанаарська) саамська мова») — саамська мова, якою розмовляють ^[en] Фінляндії. Вона налічує кілька сотень носіїв, більшість з яких середнього або старшого віку та проживають у муніципалітеті Інарі. За даними ^[en], 269 осіб використовували інарі-саамі як свою рідну мову. Це єдина саамська мова, якою розмовляють виключно у Фінляндії. Мова класифікується як така, що знаходиться під серйозною загрозою, оскільки її вивчає мало дітей; проте все більше дітей вивчає її в (мовних гніздах). У 2018 році носіїв інарі-саамі було близько 400 завдяки зусиллям щодо відродження.

Інарі-саамська мова (інарська мова)
Aanaarsämikielâ (anarâškielâ)
7. Інарі-саамі
Поширена в	Фінляндія
Регіон	Інарі
Етнічність	^[en]
Носії	400 (перепис 2018)
Місце	зникає
Писемність	латинське письмо
Класифікація	Уральська сім'я Фіноугорські мови Саамські мови
Офіційний статус
Регіональна	Фінляндія
Регулює	^d
Коди мови
ISO 639-2	smn
ISO 639-3	smn

Лінгвогеографія

Ареал та чисельність

Поряд з фінською, колтта-саамською та північносаамською мовами, інарі-саамська є офіційною мовою громади Інарі. Зокрема, на ній говорять у деяких населених пунктах, розташованих на березі озера Інарі (у дужках вказано інарі-саамську назву): (Njellim), (Івало) (Avveel), (Menišjävri), (Riemâšjuuhos), (Mosshâš), (Aanaar markkân), (Kaamâs), (Ákšujävri), (Čovčjävri), (Ijjävri), (Čevetjävri) та (Päärtih).

Правовий статус

Інарі-саамська мова підпадає під дію параграфа 17 чинної Конституції Фінляндії, згідно з яким саамське населення має право на збереження та розвиток своєї мови та своєї культури. У цьому ж параграфі Конституції закріплено право саамів користуватися своєю рідною мовою в органах влади.

Історія

Першою книгою саамською мовою інарі була книга Anar sämi kiela aapis kirje ja doctor Martti Lutherus Ucca katkismus, написана та перекладена Едвардом Вільгельмом Боргом у 1859 році. Письмова історія сучасної саамської мови інарі, однак, починається з перекладу Лаурі Арвіда Ітконена історії Біблії в 1906 році, хоча він уже переклав деякі інші книги інарською мовою (Мартін Лютер і Джон Чарльз Райлс). Після цього інарі-саамі в основному публікувалася в книгах, написаних лінгвістами, зокрема Франсом Ейма та Ерккі Ітконеном. Протягом багатьох років дуже мало літератури було написано інарі-саамською мовою, хоча ^[en] фінансував і видавав багато книг тощо за останні роки.

З 1992 року саами Фінляндії мають право спілкуватися з офіційними особами своєю мовою в районах, де вони традиційно проживали: Енонтекійо, (Утсйокі), Інарі та північній частині Соданкюля, оскільки офіційна політика підтримує збереження мови. Усі оголошення в Інарі, який є єдиним офіційно чотирьохмовним муніципалітетом у Фінляндії, мають бути зроблені фінською, північносаамською, інарі-саамською та коллта-саамською мовами. Однак лише близько 10 % державних службовців у цьому регіоні можуть обслуговувати саамське населення інарі, тому решта 90 % використовують фінську мову.

У 1986 році було засновано ^[en] (Асоціація інарі-саамської мови) для популяризації мови та її використання. Асоціація видає численні книги, підручники, календарі тощо мовою інарі-саамі. У 1997 році вони запровадили програму мовного занурення для дітей віком від 3 до 6 років у денному догляді в Інарі та Івало. У 2007 році асоціація почала публікувати газету у інарі-саамі під назвою ^[en] онлайн.

Новим явищем є використання інарі-саамської мови в реп-піснях Міккаля Мороттаї, сценічний псевдонім — ^[en]. 6 лютого 2007 року, у (Національний день саамів), Мороттая видав перший у світі повноформатний реп-компакт-диск інарі-саамською мовою.

7 травня 2013 року на сайті «YLE Sápmi», філії національної телерадіомовної компанії Фінляндії «Yle», було опубліковано перше новинне повідомлення інарі-саамською мовою.

Існує розділ Вікіпедії інарі-саамською мовою («Інарі-саамська Вікіпедія»), перша правка в ньому була зроблена в 2020 році. Станом на 2023 рік, проєкт налічує близько 5 тисяч статей.

Писемність

В інарі-саамській мові використовується розширена версія латинського алфавіту. Алфавіт, що використовується в даний час, в 1996 отримав статус офіційного.

A/a, B/b, B/b, C/c, D/d, D/d, E/e, F/f, G/g, H/h, I/i, J/j, K/k, L/l, M/m, N/n, О/о, Р/р, С/с, С/с, Т/т, У/у, В/ v, Y/y, Z/z, Z/ž, Ä/ä, (Á/á).

Вимова літер така ж, як у карельській мові. Đ відповідає дзвінкому зубному фрикативу (як в англійському «the»). Q/q, W/w, X/x, Å/å та Ö/ö використовуються в словах іноземного походження. Á традиційно вимовляється як середнє між /a/ і /ä/, У сучасній інарі-саамі різниця між á і ä втрачена, проте в текстах вони вважаються різними літерами.

Примітки

1. . Архів оригіналу за 23 жовтня 2007. Процитовано 1 квітня 2010.
2. . European Charter for Regional or Minority Languages. Council of Europe. с. 3. Архів оригіналу за 27 грудня 2013. Процитовано 3 квітня 2014.
3. . web.archive.org. 5 березня 2016. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 5 березня 2023.
4. . web.archive.org. 28 жовтня 2007. Архів оригіналу за 28 жовтня 2007. Процитовано 5 березня 2023.
5. . web.archive.org. 21 грудня 2014. Архів оригіналу за 21 грудня 2014. Процитовано 5 березня 2023.