Ільєнков Евальд Васильович

Е́вальд Васи́льович Ільєнков (18 лютого 1924, Смоленськ — 21 березня 1979, Москва) — радянський філософ, дослідник марксистско-ленінської діалектики. Його роботи присвячені різноманітним питанням марксистської теорії пізнання, природи ідеального, особистості, творчої діяльності, а також педагогіки, етики та естетики. У області історії філософії був дослідником спадщини Б. Спінози і Гегеля, приділяв багато уваги критиці позитивізму. Ідеї Ільєнкова справили великий вплив не тільки на власне філософські дослідження, але і на такі наукові дисципліни, як психологія, де видатний радянський і російський учений В. В. Давидов створив оригінальну концепцію видів узагальнення у навчанні, сполучивши ідеї Е. В. Ільєнкова з традицією Л. С. Виготського. Ідеї Ільєнкова викликали інтерес у ряду сучасних філософів США, Канади, Фінляндії та інших країн. Його роботи видавали у Німеччині, Італії, Великій Британії, Греції, Японії та інших країнах.

Ільєнков Евальд Васильович
Народження	18 лютого 1924(1924-02-18)^[1] Смоленськ, РСФРР, СРСР
Смерть	21 березня 1979(1979-03-21)^[1](55 років) Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Громадянство (підданство)	СРСР
Знання мов	російська^[1]
Діяльність	психолог
Викладав	^d
Науковий ступінь	доктор філософських наук
Alma mater	^d
Літературний напрям	континентальна філософія
Зазнав впливу	Платон, Бенедикт Спіноза, Іммануїл Кант, Ґеорґ Вільгельм Фрідріх Геґель, Карл Маркс, Фрідріх Енгельс, Ленін Володимир Ілліч, Виготський Лев Семенович, Кузнецов Побіск Георгійович^[2] і (Розенталь Марк Мойсейович)
Історичний період
Партія	КПРС
Батько	^d
Нагороди
Ільєнков Евальд Васильович у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Біографія

Дитинство та юність

Евальд Ільєнков народився в родині письменника, лауреата Сталінської премії В. П. Ільєнкова і вчительки Єлизавети Іллівни (Ільєнкової). У 1928 році сім'я переїхала до Москви і з 1933 року оселилася в будинку Першого письменницького кооперативу

У червні 1941 року Ільєнко закінчив московську середню школу № 170, у вересні вступив на філософський факультет МІФЛІ ім. Н. Г. Чернишевського . Разом з інститутом в жовтні-листопаді 1941 року евакуювався в Ашхабад, де продовжив навчання. У грудні 1941 року всі факультети МІФЛІ увійшли до складу МДУ, який також був евакуйований до Ашхабада; в липні 1942 року МДУ переїжджає в Свердловськ .

У серпні 1942 року Ільєнков був мобілізований у Червону Армію і направлений в Одеське артилерійське училище ім. М. В. Фрунзе в місті (Сухий Лог) Свердловській області. Після закінчення училища в жовтні 1943 року в званні молодшого лейтенанта направлений на Західний фронт, потім до складу 2-го і 1-го Білоруських фронтів. Командував артилерійським взводом, брав участь в бойових діях на Сандомирському плацдармі, з боями дійшов до Берліна, де зустрів День Перемоги . За бойову доблесть нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня та медалями. Після закінчення війни до серпня 1945 року служив у складі контингенту радянських військ в Німеччині .

У серпні 1945 року Ільєнков отримав відрядження в артилерійський відділ газети «Красная звезда» в Москві, де працював літературним співробітником до лютого 1946 року, коли, демобілізувавшись, закінчив службу в радянській армії. Після цього продовжив навчання на філософському факультеті МГУ, в 1950 року прийнятий в члени КПРС . На вибір напрямку наукової творчості Ільєнкова великий вплив справив декан філософського факультету МДУ професор Борис Степанович Чернишов. Пізніше Евальд Ільєнков близько спілкувався з академіком (Боніфатієм Михайловичем Кедровим), член-кореспондентом АН СРСР, директором Інституту філософії Павлом Васильовичем Копніним, з деканом факультету психології МГУ Олексієм Миколайовичем Леонтьєвим, Петром Яковичем Гальперіним, Василем Васильовичем Давидовим, Феліксом Трохимовичем Михайловим, Владиславом Олександровичем Лекторським. У червні 1950 року Ільєнков закінчив навчання з відзнакою і з рекомендацією в аспірантуру МДУ по кафедрі історії зарубіжної філософії.

В аспірантурі його науковим керівником став професор Теодор Ілліч Ойзерман, в 1953 році Ільєнков захистив кандидатську дисертацію «Деякі питання матеріалістичної діалектики в роботі К. Маркса "До критики політичної економії"» , що вплинула на виділення діалектичної логіки як напрямки марксистсько-ленінської філософії. У листопаді того ж року Евальд Васильович був прийнятий в сектор діалектичного матеріалізму Інституту філософії АН СРСР на посаду молодшого наукового співробітника, там він пропрацював аж до кінця життя . У 1953 році Ільєнков почав вести на філософському факультеті МГУ спецсемінар, присвячений логіці «Капіталу» Карла Маркса . На початку 1950-х років Е. В. Ільєнков одружився з Ольгою (Кадрії) Салімова.

Конфлікт в МДУ

Робота в Інституті філософії АН СРСР

Останні роки

Основні ідеї

«Космологія духу»

У своїй ранній роботі «Космологія духу» (середина 50-х рр.), що була написана в аспірантські роки, Е. В. Ільєнков дав чітку відповідь на питання про сенс і мету існування у Всесвіті розумних істот. Згідно гіпотезі Ільєнкова, матір'ю-природою їм призначено протистояти ентропії у Всесвіті і, жертвуючи собою, здійснити повернення вмираючих світів до вихідного, «вогнеподібного» стану. Смерть мислячого духу стає творчим актом народження нового Всесвіту і в ній - інших розумних істот. Ця робота, названа самим Е. Ильенковим «філософсько-поетичною фантасмагорією», перегукується з пізнішим зверненням Ільєнкова до моністичного вчення Б. Спінози про мислення як невід'ємну властивість природи.

Сходження від абстрактного до конкретного

Ідеальне

Тотожність буття і мислення

Спадщина

Проблематика тем, що розроблялися Ильенковим, була продовжена його учнями та однодумцями. Його творчість вивчалася рядом зарубіжних дослідників, провідними фахівцями з теоретичної спадщини Ільєнкова є Веса Ойттінен (Гельсінський університет) і Девід Бакхерст (університет Квінс, Канада). З 1991 року його учнями проводяться щорічні Ільєнковскі читання , в яких беруть участь учені з Німеччини, Фінляндії, Великої Британії, Канади та США.

Основні роботи

• К вопросу о природе мышления [ 27 липня 2019 у Wayback Machine.] (на материалах анализа немецкой классической диалектики). Автореферат докторської дисертації
• Космология духа [ 22 липня 2019 у Wayback Machine.]
• Диалектика абстрактного и конкретного в «Капитале» К. Маркса [ 20 липня 2019 у Wayback Machine.]
• Диалектика абстрактного и конкретного в научно-теоретическом мышлении [ 29 липня 2019 у Wayback Machine.]
• Об идолах и идеалах [ 24 липня 2019 у Wayback Machine.]
• Диалектика идеального [ 6 липня 2019 у Wayback Machine.]
• Учитесь мыслить смолоду [ 3 серпня 2019 у Wayback Machine.]
• Философия и культура [ 3 серпня 2019 у Wayback Machine.]
• Диалектическая логика. Очерки истории и теории [ 31 липня 2019 у Wayback Machine.]
• Ленинская диалектика и метафизика позитивизма. М.: Политиздат, 1980.
• Школа должна учить мыслить [ 23 липня 2019 у Wayback Machine.]

Див. також

• Загорський експеримент
• Ліфшиц, Михайло Олександрович
• Московський логічний гурток

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. http://moscowartmagazine.com/issue/85/article/1862
3. . Биография [ 2019-07-22 у Wayback Machine.] = Даты жизни и творчества // "Читая Ильенкова ..." [ 2019-07-18 у Wayback Machine.] : Авторский интернет-сайт / . — 2001. — Апрель.
4. Эвальд Васильевич Ильенков. Под. ред. В. И. Толстых.- М. РОССПЭН, 2009 (Философия России второй половины XX в.)
5. Ильенков Э. В. Некоторые вопросы материалистической диалектики в работе К. Маркса «К критике политической экономии» [ 14 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
6. {{{Заголовок}}}.
7. . Архів оригіналу за 20 липня 2019. Процитовано 20 липня 2019.