Єфименко Георгій Григорович | |
---|---|
Народився | 30 січня 1917 Катеринослав |
Помер | 25 червня 2012 (95 років) Київ |
Країна | УНР → УРСР → Україна |
Національність | українець |
Діяльність | металург, політик |
Alma mater | Дніпропетровський металургійний інститут |
Галузь | металургія чавуну і сталі |
Заклад | Національна металургійна академія України |
Посада | Директор Дніпропетровського металургійного інституту, міністр вищої освіти УРСР |
Вчене звання | член-кореспондент академії наук України |
Науковий ступінь | доктор технічних наук |
Членство | НАН України |
Війна | німецько-радянська війна |
У шлюбі з | Ірена Владиславівна |
Діти | Юрій Георгійович, Олена Георгійовна |
Нагороди |
Гео́ргій Григо́рович Єфименко (30 січня 1917 — 25 червня 2012) — український науковець в галузі металургійних технологій, доктор технічних наук (1972), професор (1967), член-кореспондент Національної академії наук України (1973). Міністр вищої освіти Української РСР у листопаді 1973 — 1984 року. Депутат Верховної Ради СРСР 9-го скликання. Депутат Верховної Ради УРСР 10-го скликання. Член ЦК КПУ в 1976—1986 роках.
Біографія
Народився 30 січня 1917 року в Катеринославі. Закінчив фабрично-заводську семирічку, з 1931 року навчався в школі фабрично-заводського навчання при металургійному заводі ім. Петровського. Трудову діяльність розпочав у 1933 році електромонтером (електриком) Дніпропетровського металургійного заводу імені Петровського.
З 1935 року — студент Дніпропетровського металургійного інституту, закінчив у 1940 році за спеціальністю «металургія чавуну».
Отримав направлення на Криворізький металургійний завод, але за два тижні після захисту диплома (у 1940 році) був уже солдатом навчальної батареї 23-го артилерійського полку, що дислокувався в Західній Україні. На третій день німецько-радянської війни — заступник командира батареї зенітно-артилерійського полку, який обороняв Київ. У складі 8-ї зенітно-артилерійської дивізії 1-ї танкової армії Єфименко брав участь у боях на Курській дузі, форсуванні Дніпра, звільненні УРСР від нацистів. Війну закінчив у Берліні; за бойові заслуги нагороджений орденами Червоної Зірки і Вітчизняної війни ІІ ступеня, медалями «За взяття Берліна» і «За звільнення Варшави». Член ВКП(б) з 1942 року.
Демобілізувавшись, 1946 року повернувся до Дніпропетровська, працював у металургійному інституті інженером-дослідником; потім навчання в аспірантурі, захист кандидатської дисертації. Обіймав посаду молодшого наукового співробітника Дніпропетровського металургійного інституту.
У 1951 році його рекомендують на посаду директора Дніпродзержинського металургійного інституту, але призначають працівником відділу науки та вищих навчальних закладів ЦК КП(б)У. З січня по червень 1953 року працював консультантом відділу природничих і технічних наук та вищих навчальних закладів ЦК КПУ. У червні 1953 — червні 1955 року — заступник завідувача відділу науки і культури ЦК КПУ.
У 1955 році організоване Міністерство вищої і середньої спеціальної освіти Української РСР, де Єфименко обіймав посаду 1-го заступника міністра з червня 1955 по 1959 рік.
У 1959 році повернувся у Дніпропетровськ. Працював доцентом, професором Дніпропетровського металургійного інституту, у 1970 році призначений ректором цього навчального закладу. У 1972 захистив докторську дисертацію.
З наступного року (13 листопада 1973) очолював Міністерство вищої освіти УРСР, де працював по 1984 рік. Водночас читав лекції на металургійному факультеті Київського політехнічного інституту.
Від 1984 працював на інженерно-фізичному факультеті Київського політехнічного інституту; організував і завідував науково-дослідною лабораторією нових процесів і технологій у металургії. Зробив чільний внесок у розвиток технологій виробництва нових видів металургійної шихти; під його керівництвом підготовлено понад 50 докторів і кандидатів наук. Єфименко заснував наукову школу з проблем шихтових матеріалів для металургійних технологій; є автором понад 200 наукових праць, з них 6 монографій з питань металургії і трьох підручників, один з них відзначений Державною премією України у галузі науки і техніки. Має 60 винаходів і патентів.
Помер у 95-річному віці 25 червня 2012 року. Похований разом із дружиною на Байковому кладовищі (ділянка № 33, 50°25′07″ пн. ш. 30°30′10″ сх. д. / 50.418833° пн. ш. 30.5029306° сх. д.).
Нагороди та звання
- орден Леніна
- орден Жовтневої Революції
- орден Трудового Червоного Прапора
- медалі
- Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (28.01.1977)
- Лауреат Державної премії Української РСР у галузі науки і техніки (1983)
Джерела
- Єфименко
- Експерт [ 4 липня 2015 у Wayback Machine.]
Література
- Українська радянська енциклопедія. Т. 4. Видання друге. — Київ, 1979.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Batko Posada Diti Druzhina Mati Yefimenko Georgij GrigorovichNarodivsya30 sichnya 1917 1917 01 30 KaterinoslavPomer25 chervnya 2012 2012 06 25 95 rokiv KiyivKrayina UNR URSR UkrayinaNacionalnistukrayinecDiyalnistmetalurg politikAlma materDnipropetrovskij metalurgijnij institutGaluzmetalurgiya chavunu i staliZakladNacionalna metalurgijna akademiya UkrayiniPosadaDirektor Dnipropetrovskogo metalurgijnogo institutu ministr vishoyi osviti URSRVchene zvannyachlen korespondent akademiyi nauk UkrayiniNaukovij stupindoktor tehnichnih naukChlenstvoNAN UkrayiniVijnanimecko radyanska vijnaU shlyubi zIrena VladislavivnaDitiYurij Georgijovich Olena GeorgijovnaNagorodiMedal Za vzyattya Berlina Medal Za vizvolennya Varshavi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Yefimenko Geo rgij Grigo rovich Yefimenko 30 sichnya 1917 19170130 25 chervnya 2012 ukrayinskij naukovec v galuzi metalurgijnih tehnologij doktor tehnichnih nauk 1972 profesor 1967 chlen korespondent Nacionalnoyi akademiyi nauk Ukrayini 1973 Ministr vishoyi osviti Ukrayinskoyi RSR u listopadi 1973 1984 roku Deputat Verhovnoyi Radi SRSR 9 go sklikannya Deputat Verhovnoyi Radi URSR 10 go sklikannya Chlen CK KPU v 1976 1986 rokah BiografiyaNarodivsya 30 sichnya 1917 roku v Katerinoslavi Zakinchiv fabrichno zavodsku semirichku z 1931 roku navchavsya v shkoli fabrichno zavodskogo navchannya pri metalurgijnomu zavodi im Petrovskogo Trudovu diyalnist rozpochav u 1933 roci elektromonterom elektrikom Dnipropetrovskogo metalurgijnogo zavodu imeni Petrovskogo Z 1935 roku student Dnipropetrovskogo metalurgijnogo institutu zakinchiv u 1940 roci za specialnistyu metalurgiya chavunu Otrimav napravlennya na Krivorizkij metalurgijnij zavod ale za dva tizhni pislya zahistu diploma u 1940 roci buv uzhe soldatom navchalnoyi batareyi 23 go artilerijskogo polku sho dislokuvavsya v Zahidnij Ukrayini Na tretij den nimecko radyanskoyi vijni zastupnik komandira batareyi zenitno artilerijskogo polku yakij oboronyav Kiyiv U skladi 8 yi zenitno artilerijskoyi diviziyi 1 yi tankovoyi armiyi Yefimenko brav uchast u boyah na Kurskij duzi forsuvanni Dnipra zvilnenni URSR vid nacistiv Vijnu zakinchiv u Berlini za bojovi zaslugi nagorodzhenij ordenami Chervonoyi Zirki i Vitchiznyanoyi vijni II stupenya medalyami Za vzyattya Berlina i Za zvilnennya Varshavi Chlen VKP b z 1942 roku Demobilizuvavshis 1946 roku povernuvsya do Dnipropetrovska pracyuvav u metalurgijnomu instituti inzhenerom doslidnikom potim navchannya v aspiranturi zahist kandidatskoyi disertaciyi Obijmav posadu molodshogo naukovogo spivrobitnika Dnipropetrovskogo metalurgijnogo institutu U 1951 roci jogo rekomenduyut na posadu direktora Dniprodzerzhinskogo metalurgijnogo institutu ale priznachayut pracivnikom viddilu nauki ta vishih navchalnih zakladiv CK KP b U Z sichnya po cherven 1953 roku pracyuvav konsultantom viddilu prirodnichih i tehnichnih nauk ta vishih navchalnih zakladiv CK KPU U chervni 1953 chervni 1955 roku zastupnik zaviduvacha viddilu nauki i kulturi CK KPU U 1955 roci organizovane Ministerstvo vishoyi i serednoyi specialnoyi osviti Ukrayinskoyi RSR de Yefimenko obijmav posadu 1 go zastupnika ministra z chervnya 1955 po 1959 rik Memorialna doshka G G Yefimenko na fasadi budivli Nacionalnoyi metalurgijnoyi akademiyi Ukrayini v Dnipri U 1959 roci povernuvsya u Dnipropetrovsk Pracyuvav docentom profesorom Dnipropetrovskogo metalurgijnogo institutu u 1970 roci priznachenij rektorom cogo navchalnogo zakladu U 1972 zahistiv doktorsku disertaciyu Mogila Georgiya Yefimenka Bajkove kladovishe Z nastupnogo roku 13 listopada 1973 ocholyuvav Ministerstvo vishoyi osviti URSR de pracyuvav po 1984 rik Vodnochas chitav lekciyi na metalurgijnomu fakulteti Kiyivskogo politehnichnogo institutu Vid 1984 pracyuvav na inzhenerno fizichnomu fakulteti Kiyivskogo politehnichnogo institutu organizuvav i zaviduvav naukovo doslidnoyu laboratoriyeyu novih procesiv i tehnologij u metalurgiyi Zrobiv chilnij vnesok u rozvitok tehnologij virobnictva novih vidiv metalurgijnoyi shihti pid jogo kerivnictvom pidgotovleno ponad 50 doktoriv i kandidativ nauk Yefimenko zasnuvav naukovu shkolu z problem shihtovih materialiv dlya metalurgijnih tehnologij ye avtorom ponad 200 naukovih prac z nih 6 monografij z pitan metalurgiyi i troh pidruchnikiv odin z nih vidznachenij Derzhavnoyu premiyeyu Ukrayini u galuzi nauki i tehniki Maye 60 vinahodiv i patentiv Pomer u 95 richnomu vici 25 chervnya 2012 roku Pohovanij razom iz druzhinoyu na Bajkovomu kladovishi dilyanka 33 50 25 07 pn sh 30 30 10 sh d 50 418833 pn sh 30 5029306 sh d 50 418833 30 5029306 Nagorodi ta zvannyaorden Lenina orden Zhovtnevoyi Revolyuciyi orden Trudovogo Chervonogo Prapora medali Pochesna gramota Prezidiyi Verhovnoyi Radi Ukrayinskoyi RSR 28 01 1977 Laureat Derzhavnoyi premiyi Ukrayinskoyi RSR u galuzi nauki i tehniki 1983 DzherelaYefimenko Ekspert 4 lipnya 2015 u Wayback Machine LiteraturaUkrayinska radyanska enciklopediya T 4 Vidannya druge Kiyiv 1979