Ґалеаццо Ґуальдо Пріорато (Galeazzo Gualdo Priorato, 23 липня 1606, Віченца — † 1678 там само) — італійський історик, військовик, географ і дипломат. Він походив із старої італійської графської сім'ї. Після тривалої військової кар'єри написав численні історичні твори про європейських правителів та міста. Крім усього іншого, він написав історію імператора Фердинанда III і Леопольда I, а також є автором першої біографії Валленштейна.
Ґалеаццо Ґуальдо Пріорато | |
---|---|
Народився | 23 липня 1606[1][2] Віченца, Венето, Італія[1][4] |
Помер | 1678[1][2][…] Віченца, Венето, Італія[1][4] |
Країна | Венеційська республіка Італія[4] |
Діяльність | історик, письменник, дипломат, найманець |
Знання мов | італійська[2][5] |
Членство | d |
|
У віці 15 років він розпочав військову кар'єру на службі у Фредеріка Гендріка Оранського і кілька разів міняв роботодавця протягом Нідерландської революції і Тридцятилітньої війни. В результаті він воював і з протестантської, і з католицької сторін. У 1625 р. вирушив до Англії на службу до Ернста Мансфельда. Після руйнівної поразки Мансфельда 25 квітня 1626 повернувся до Нідерландів. Ще на голландській службі він брав участь в облозі Ла-Рошелі між 1627 і 1628 роками. У 1637 році він супроводжував експедицію, яку направив принц Моріц фон Нассау для завоювання португальських торгових відділень уздовж узбережжя Африки. Потім деякий час залишався з батьком в Італії, поки не вступив на службу до Валленштейна.
У 1643 очолив полк венеціанських військ як полковник. На початку мирних переговорів у червні 1645, ячкі врешті призвели до Вестфальського миру, Пріорато вступив на службу герцогу Максиміліану I Баварському. Але вже 3 серпня 1645 його війська були розбиті в битві при Алергаймі. Потім Пріорато повернувся до Італії, закінчивши свою військову кар'єру.
Сферою його діяльності стали історичні студії та дипломатія. У 1652 році його покликали до Венсенна у Франції, щоб написати історію про кардинала Джуліо Мазаріні. За час свого перебування у Франції був нагороджений орденом святого Михаїла. У 1656 знову опинився в Римі, де отримав титул Nobilis romanus. За цей час він перейшов на службу до королеви Швеції Крістіни як камергер у Римі. У цій якості він здійснив ще одну поїздку до Франції в 1659 році та до Регенсбургу в 1664 році. Того ж року він став імперським радником та історіографом на службі у імператора Леопольда I.
Примітки
- Deutsche Nationalbibliothek Record #119396645 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- British Museum person-institution thesaurus
- Catalog of the German National Library
- CONOR.Sl
Посилання
- Пріорато // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.128-129
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Galeacco Gualdo Priorato Galeazzo Gualdo Priorato 23 lipnya 1606 Vichenca 1678 tam samo italijskij istorik vijskovik geograf i diplomat Vin pohodiv iz staroyi italijskoyi grafskoyi sim yi Pislya trivaloyi vijskovoyi kar yeri napisav chislenni istorichni tvori pro yevropejskih praviteliv ta mista Krim usogo inshogo vin napisav istoriyu imperatora Ferdinanda III i Leopolda I a takozh ye avtorom pershoyi biografiyi Vallenshtejna Galeacco Gualdo PrioratoNarodivsya23 lipnya 1606 1606 07 23 1 2 Vichenca Veneto Italiya 1 4 Pomer1678 1 2 Vichenca Veneto Italiya 1 4 Krayina Venecijska respublika Italiya 4 Diyalnististorik pismennik diplomat najmanecZnannya movitalijska 2 5 Chlenstvod Mediafajli u Vikishovishi U vici 15 rokiv vin rozpochav vijskovu kar yeru na sluzhbi u Frederika Gendrika Oranskogo i kilka raziv minyav robotodavcya protyagom Niderlandskoyi revolyuciyi i Tridcyatilitnoyi vijni V rezultati vin voyuvav i z protestantskoyi i z katolickoyi storin U 1625 r virushiv do Angliyi na sluzhbu do Ernsta Mansfelda Pislya rujnivnoyi porazki Mansfelda 25 kvitnya 1626 povernuvsya do Niderlandiv She na gollandskij sluzhbi vin brav uchast v oblozi La Rosheli mizh 1627 i 1628 rokami U 1637 roci vin suprovodzhuvav ekspediciyu yaku napraviv princ Moric fon Nassau dlya zavoyuvannya portugalskih torgovih viddilen uzdovzh uzberezhzhya Afriki Potim deyakij chas zalishavsya z batkom v Italiyi poki ne vstupiv na sluzhbu do Vallenshtejna U 1643 ocholiv polk venecianskih vijsk yak polkovnik Na pochatku mirnih peregovoriv u chervni 1645 yachki vreshti prizveli do Vestfalskogo miru Priorato vstupiv na sluzhbu gercogu Maksimilianu I Bavarskomu Ale vzhe 3 serpnya 1645 jogo vijska buli rozbiti v bitvi pri Alergajmi Potim Priorato povernuvsya do Italiyi zakinchivshi svoyu vijskovu kar yeru Sferoyu jogo diyalnosti stali istorichni studiyi ta diplomatiya U 1652 roci jogo poklikali do Vensenna u Franciyi shob napisati istoriyu pro kardinala Dzhulio Mazarini Za chas svogo perebuvannya u Franciyi buv nagorodzhenij ordenom svyatogo Mihayila U 1656 znovu opinivsya v Rimi de otrimav titul Nobilis romanus Za cej chas vin perejshov na sluzhbu do korolevi Shveciyi Kristini yak kamerger u Rimi U cij yakosti vin zdijsniv she odnu poyizdku do Franciyi v 1659 roci ta do Regensburgu v 1664 roci Togo zh roku vin stav imperskim radnikom ta istoriografom na sluzhbi u imperatora Leopolda I PrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 119396645 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 British Museum person institution thesaurus d Track Q18785969d Track Q34753751 Catalog of the German National Library d Track Q23833686 CONOR Sl d Track Q16744133PosilannyaPriorato Ukrayina v mizhnarodnih vidnosinah Enciklopedichnij slovnik dovidnik Vipusk 6 Biografichna chastina N Ya Vidp red M M Varvarcev K In t istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini 2016 s 128 129