Григо рій Галага н 20 листопада 1716 24 грудня 1777 український політичний діяч доби Гетьманщини Полковник Прилуцького а

Походив з козацької старшини. Син чигиринського, прилуцького полковника Гната Івановича Ґалаґана та Олени Антонівни Тадрини, онуки київського війта Ждана Тадрини. Навчався у Києво-Могилянській академії. З 1740 року — прилуцький полковник. Учасник військових походів: Дністровського 1738 року, Азовського 1741 року, Пруського 1760 під час Семирічної війни.

Учасник коронації імператриці Єлизавети I у Москві 1742.

1750 року Григорій Ґалаґан брав участь у засіданні ради у Глухові з приводу затвердження Кирила Розумовського гетьманом України. Від гетьмана Кирила Розумовського 1752 одержав універсал на місто Варву й низку сіл: Озеряни, Рудівку, Дігтярі, Сокиринці та інші. Володів понад 4 тисяч кріпаків.

1750 року призначений членом Генеральної військової канцелярії. У 1763 році Григорій Ґалаґан відійшов від урядової роботи, передавши владу сину Івану.

1771 року залишив автобіографічні спогади «Жизнь моя». Похований у своєму маєтку в селі Сокиринці (тепер Чернігівської області).

Портрети

На сьогодні в зібраннях Чернігівського обласного художнього музею збереглись два прижиттєвих портрети полковника з родинної колекції в Сокиринцях.

Перший портрет було намальовано приблизно 1740 р. де молодий полковник був вдягнений в угорський однострій, а саме дулам — угорську однобортну куртку короткого обтяжного крою з вузькими рукавами і сторчовим коміром. Другий портрет так само був поясним офіційно-представницьким, але Григорій Галаган тут зображений в козацько-старшинському однострої з кунтушем зміненим на кирею темного сукна.

Примітки

Портрети XVIII ст. з фамільної галереї Ґалаґанів: соціокультурна динаміка у візуальних образах історії

Джерела

Григорій Ґалаґан [ 20 жовтня 2015 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Портрети XVIII ст. з фамільної галереї Ґалаґанів: соціокультурна динаміка у візуальних образах історії