Яницька Єлизавета Львівна

Єлизавета Львівна Яницька (уроджена Гросман; 16 (28) серпня 1850(18500828), містечко Городище, Городищенська волость, Черкаський повіт, Київська губернія — 19 грудня 1913 (1 січня 1914), Київ) — земська лікарка, одна з перших в Російській імперії жінок, які отримали лікарський диплом.

Яницька Єлизавета Львівна
Ім'я при народженні	Єлизавета Львівна Гросман
Народилася	28 серпня 1850(1850-08-28) Городищенська волость, Черкаський повіт
Померла	1 січня 1914(1914-01-01) (63 роки) Київ, Російська імперія
Країна	Російська імперія
Діяльність	лікарка
Батько	Лев Мойсейович Гросман
Мати	Генрієтта Василівна (Іезекіїлівна) (дівоче прізвище — невідоме)
Діти	Шмідт Віра Федорівна і Яницький Микола Федорович
Василь, 1882 року — присяжний повірений, у 1892—1900 роках — колезький асесор, присяжний повірений, 1904—1917 роках — присяжний повірений, присяжний стряпчий. Єлизавета Львівна (1857—1937), перекладачка, громадська діячка, правозахисниця, учасниця «Народної волі» і творчиня «Групи допомоги політичним в'язням Шліссельбурзької каторжної в'язниці» (їй присвячена книга ^[ru] «Квіти Шліссельбурга»); мати ^[ru] (1882—1919), російського революціонера і перекладача. Розалія (Раїса Прибильова, 1858—1900), учасниця «Народної волі», засуджена в ^[ru] (1883); дружина літераторів-народовольців ^[ru] (1857—1936) і ^[ru] (1856—1924). Анатолій (? — близько 1905 року) Яків (1868—1893) Агафія. З 1881 Єлизавета Гросман перебувала в шлюбі з ^[ru] (1852—1937), військово-польовим хірургом, генералом медичної служби, доктором медицини. Народила четверо дітей. Двоє синів померли в дитинстві, імена невідомі. Донька Віра Яницька (1889—1937) — російська і радянська психоаналітикиня, педагогиня, секретарка ^[ru], одружена з Отто Шмідтом; Микола Яницький (1891—1979) — бібліотечний діяч, книгознавець, бібліограф, історик, географ, статистик, доктор географічних наук, професор, письменник. Біографія 1877 року, закінчивши , стала курсисткою Жіночих лікарських курсів при Санкт-Петербурзькому ^[ru]. 1881 року одружилася і працювала разом з чоловіком на епідемії дифтериту в Полтавському земстві. 1882 року отримала диплом лікарки. У 1882—1889 роках працювала земською лікаркою у Лохвицькому повіті Полтавської губернії. Шість з семи років працювала безоплатно, оскільки земська бюрократія вважала, що чоловіки неохоче звертаються до жінки-лікарки. За час роботи прийняла 11 690 хворих і 19 066 відвідала. У ці роки народила двох старших синів. У 1892—1894 роках працювала в лікарнях при ^[ru], в дитячій клініці Військово-медичної академії, в пологовому відділенні ^[ru]. У 1897—1900 роках — шкільна лікарка і викладачка гігієни в Кам'янець-Подільській Маріїнській жіночій гімназії. Крім того, з дозволу великої княгині Олександри Петрівни, вела амбулаторний прийом хворих при Київському Покровському жіночому монастирі. У 1900—1909 роках за дорученням Одеської міської управи проводила обстеження учнів міських училищ з метою ліквідації серед них очних хвороб, а також працювала дільничною «лікаркою для бідних», завідувала дитячою санітарної станцією Товариства піклування про хворих дітей на Хаджибейському лимані під Одесою. 1902 року — санітарна лікарка міської управи під час спалаху чуми. Нагороджена знаком «За боротьбу з чумою». 1905 року за участі Єлизавети Яницької було організовано пункт першої допомоги євреям, що постраждали від погрому. 1937 року померла в Києві. Володіла французькою і німецькою, грала на роялі. Була членкинею ^[ru], Товариства народних дитячих садків. Брала участь у роботі Київського релігійно-філософського товариства. Праці Єлизавета Яницька з чоловіком опублікували кілька докладних звітів про рівень медичної допомоги в Полтавській губернії, зокрема розділ про Лохвицький повіт у випуску «» за 1893 рік: Яницкий Ф. Ф., Яницкая Е. Л. Гигиеническое состояние школ Лохвицкого уезда Полтавской губернии. Труды 2-го Съезда земских врачей Полтавской губернии, Полтава, 1883. Яницкий Ф. Ф., Яницкая Е. Л. Исторический очерк 25-летия земской медицины Лохвицкого уезда Полтавской губернии. Земско-медицинский сборник. Издан Правлением Съезда врачей в память Н. И. Пирогова. Вып. VI. Полтава. 1893. Посилання Єлизавета Гросман Фонд 029. Яницький Федір Феодосійович Олег Яницький, Право на ім'я [ 11 лютого 2020 у Wayback Machine.] Федір Яницький Життєвий шлях і громадсько-політичні погляди Ф. Ф. Яницького (1852—1937) / О. А. Трефілова, кандидат філософських наук, доцент І. А. Розанов, студент 6-го курсу медико-профілактичного факультету / Перший Московський державний медичний університет ім. І. М. Сеченова Міністерства охорони здоров'я РФ