Ян Гербурт (белзький каштелян)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гербурт.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Ян Гербурт.

Ян Гербурт (пом. 1570) — польський шляхтич, військовик та урядник Королівства Польського. Представник роду Гербуртів.

Ян Гербурт
белзький каштелян
1564 — 1570
войський перемиський
Народився	бл. 1497
Помер	1570(1570)
Країна	Річ ПосполитаКоролівство Польське
Рід Гербурти
Батько	Ян Гербурт
Мати	Анна Фредро
У шлюбі з	Анна Домбровська, Зофія Маґерувна

Життєпис

Син перемиського судді Яна Гербурта з Брухналя та його дружини Анни Фредро (батьки одружилися або 1497, або раніше).

Спочатку був войським перемиським. На його прохання в 1538 році король Сигізмунд I Старий надав дозвіл на права міста Кукізову в Львівському повіті. У 1545 році за сприяння Пйотра Кміти отримав посаду львівського підкоморія, з цим званням кілька разів згаданий в джерелах (судові справи) як королівський комісар для розмежування маєтків. За заслуги отримав від короля 1557 року «експектативу» найближчої вакантної посади в Руському воєводстві (окрім Львівської каштелянії), через кілька місяців став сенатором як любачівський каштелян (25 червня 1568). На Пйотркувському сеймі 1559—1559 років, як сам сказав, без жалю для добра Корони подав у відставку з посади. Прихильник руху екзекуційного. За віросповіданням католик.

Не державив більших королівщин; тільки в люстрації 1565 року згадане село Рудники Перемиського староства, війтівство села Просків (пол. Prosiek, родовий відм.) в Сяноцькому старостві. З 1564 року белзький каштелян. Правдоподібно, помер 1570 року.

Мав приязні стосунки зі Станіславом Оріховським, який 1560 року присвятив йому антиреформаційну працю.

Сім'я

Перша дружина — Анна, донька Бальтазара Домбровського; шлюб 1538 року. Її віном були села Тарновець, Березів (Бжозув), Потаківка, частина Шебні в Ясельському повіті. Друга дружина (з 1557 року) — вдова Анджея Висоцького Зофія Маґерувна. Діти:

• Ян; дружина — Зофія Ґостинська.
• Валентій
• Абрагам — чоловік Софії Корнякт (донька Корнякта Костянтина).
• Войцех — наймолодший син, від 1569 навчався в єзуїтському університеті Інґольштадта, в 1578 мав майнові претензії через продаж Тарновця.
• Зофія — дружина спицимирського каштеляна Міколая Малаховського гербу Наленч, Міколая Пєньонжка з Кружльової
• Малґожата — дружина Андрія Дрогойовського, крушвицького старости Станіслава Опоровського.

Каспер Несецький називав його зятем Якуба Йордана гербу Труби, сина Адама Йордана та сестри краківського біскупа Пйотра Мишковського.

Примітки

1. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1904. — Cz. 1. — T. 7. — S. 262. (пол.)
2. спольщене Ожеховським
3. Małecki J. Herburt Jan h. własnego (zm. ok. 1570)… — S. 439.
4. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [ 11 серпня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — T. 3. — S. 215. (пол.)
5. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… [ 21 серпня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — T. 2. — S. 441. (пол.)

Джерела

• Małecki J. Herburt Jan h. własnego (zm. ok. 1570) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1961. — T. IX/3, zeszyt 42. — S. 439—440. (пол.)

Посилання

• Jan Herburt z Felsztyna h. wł. (ID: 7.609.359) [ 11 жовтня 2016 у Wayback Machine.]. (пол.)