Якопо Лігоцці

Яко́по Ліго́цці (італ. Jacopo Ligozzi; 1547  —1627) — італійський художник, ілюстратор та дизайнер часів маньєризму. Його учнями були Бартоломео Бімбі, Реміджо Кантагалліна.

Якопо Лігоцці
італ. Jacopo Ligozzi
Народився	1547(1547) Верона
Помер	1627 Флоренція
Країна	Венеційська республіка
Національність	італієць
Діяльність	художник
Галузь	малярство
Знання мов	італійська^[1]
Напрямок	маньєризм
Конфесія	католицтво
Рід	Лігоцці
Батько
Мати	Лючія
У шлюбі з	Анжела Балдассіні
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Молоді роки

Походив з роду художників. Син , вишивальника і художника. Народився у Вероні в 1547 році. Навчався в родинній майстерні батька, одна з його перших робіт підписана разом з Джованні Ернано Лігоцці в 1567 році — дві стулки для вівтаря церкви Сан Сильвестро у Віго Ломазо (Трентіно).

1557 році разом з батьками переїхав з Верони до Тренто, де допомагав Джованні Ернано працювати над замовленнями Кристофоро Мадруццо, єпископа Тренто. У 1566 році Якопо виконує першу самостійну роботу «Св. Анна з дівою Марією і святими» для церкви св. Антонія Аббата в Біведо.

Потім на цілих двадцять років творчість Якопо Лігоцці достеменно невідома. Є свідчення, що в цей час працював у Відні при імператорському дворі Габсбургів. Слідом за цим Якоро Лігоцці повернувся до Верони. Тут виконував роботи для церкви Св. Ефіміі — «Свята Трійця», для церкви Св. Луки — «Набуття Хреста», для церкви Св. Трійці — «Трійця». 22 вересня 1572 року Якопо Лігоцці одружився з Анжелою Балдассіні з Комо. Придане дружини в 300 дукатів Якопо отримав від свого батька лише після судового процесу, який він вів проти батька і виграв в січні 1575 року.

Придворний художник Медічі

1 січня 1577 року Якопо поїхав з Верони до Флоренції, свою родину він доручив діверу Антоніо Ботті. Якопо Лігоцці став придворним художником великого герцога Франческо I Медічі з платнею 25 дукатів на місяць. Йому виділили великі апартаменти в Палаці Герцогів — Казино Сан Марко. Водночас очолив Флорентійську академію мистецтв.

У 1583—1584 роках Якопо Лігоціі призначений відповідальним за розпис Трибуни Уффіці. Під час подорожі Лігоцці в 1586 році художник брав участь в оздобленні Вілли в Пратоліно.

Після наглої смерті великого герцога у 1587 році для Якопо Лігоцці настали складні часи. Він змушений перебрати разом з майстернею до Уффіці. Новий великий герцог Фердинандо I не дуже шанував художника.

З жовтня 1590 року Якопо Лігоцці працює над найпрестижнішим замовленням — двома величезними картинами для головного Салону Палаццо Веккьо, що уславляють династію Медічі — «Коронування Пієм V Козімо I Великого Герцога Тоскани» (завершено 1591 року) і «Боніфацій VIII приймає послів Флоренції» (1592 рік). Разом з художником працює його двоюрідний брат Франческо Лігоцці.

Вільний майстер

У 1593 році Якопо Лігоцці було звільнено, його майстерня в Уфіцці зачинена. З цього моменту почався новий період творчості Якопо Лігоцці як «самостійного» художника, не пов'язаного зобов'язаннями з Медічі. Тепер він розширює професійні зв'язки, шукає замовників, і працює, переважно для монастирів і церков над вівтарними образами. Загалом до 1602 року виконано 17 таких значних робіт.

Нові роботи для Медічі

1602 року поліпшилися відносини з великим герцогом, який доручив Лігоцці розробити дизайн меблі для школи Opificio delle pietre dure. У 1604—1607 році разом з Крістофано Аллорі брав участь в оформлені церкви Сан-Стефано де Кавальєрі в Пізі. У 1607—1612 році працював на ілюстраціями для книги «Опис Священної гори» Ліно Мороні.

З 1609 року знову стає придворним художником за нового великого герцога Козімо II. Проте також продовжував працювати на замовлення монастирів і церков. також виконував окремі замовлення для династій і Есте.

У 1619 році став працювати для розпису кафедрального собору в Ліворно. У 1620 Козімо II встановив для художника щомісячну пенсію. Наприкінці життя виконав декілька замовлень нового великого герцога Фердинандо II. Помер Якопо Лігоцці у 1627 році у Флоренції.

Основні напрямки роботи

За правління великого герцога Франческо I головним завданням Якопо Лігоцці було зображення рослин і тварин, оскільки ботаніка, зоологія і алхімія були пристрасними захопленнями володаря Тоскани. Загалом зроблено 65 малюнків тварин і 78 — рослин. Велика частина ілюстрацій Лігоцці зроблені з незвичайною точністю в натуральну величину, тепер зберігатися в Кабінеті Малюнків Уффіці. Деякі малюнки Лігоцці знаходяться в Бібліотеці Університету Болоньї, .

Для прикрашення Трибуни Уфіцці художник створив проект столу з мозаїкою з цінного каменю, проте сам його зробити не встиг, робота реалізована вже після смерті Лігоцці. В інвентарному описі колекцій в Трибуні Уффіці на момент вказано 5 невеликих картин роботи Лігоцці — три пейзажи, натюрморт з квітами і метеликами і «Святий Ієронім».

Багато робіт Лігоцці пов'язані з темою швидкоплинності життя — черепи, смерть, і незвичайні портрети, де на зворотному боці облич персонажів він зобразив черепи: «Душителька»

За часів великого герцога Фердинандо I починається робота Лігоцці для церков і монастирів («Алегорія Св. Франческо» для монастиря дель Боско в Муджелло; «Поховання Христа» для церкви капуцинів в Сан-Джимін'яно).

• Фрагмент розпису. Кафедральний собор Лукки
• Хрещення Христа
• Зустріч Св.Франциска і Св.Доменіка
• Коронування Пієм V Козімо I Великого Герцога Тоскани
• Архангел Св.Михайло бореться із сатаною

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563

Джерела

• Mina Gregori, Le Musée des Offices et le Palais Pitti: La Peinture à Florence, Editions Place des Victoires, 2000 (), p. 476
• Emmanuel Bénézit: Dictionary of Artists. Gründ, Paris 2006, Band 8, S. 1043