Олена Олексіївна Яковлєва рос Еле на Алексе евна Я ковлева нар 5 березня 1961 Новоград Волинський Житомирська область УР

Олена Олексіївна Яковлєва (рос. Еле́на Алексе́евна Я́ковлева, нар. 5 березня 1961; Новоград-Волинський, Житомирська область, УРСР, СРСР) — радянська та російська актриса театру і кіно, телеведуча. Заслужена артистка Російської Федерації (1995). Лауреат премій Ніка (1989, 1992), «ТЕФІ» (2004), Державної премії Російської Федерації в області літератури і мистецтва (2000), двох премій «Золотий орел» (2005 2017). Народна артистка Російської Федерації (2002). Кавалер ордена Пошани (2006).

Олена Яковлєва

Ім'я при народженні	Елена Алексеевна Яковлева
Народилася	5 березня 1961(1961-03-05) (63 роки) Новоград-Волинський, Житомирська область, Українська РСР, СРСР
Національність	українка
Громадянство	СРСР → Росія
Діяльність	актриса театру і кіно, телеведуча
Alma mater	Державний інститут театрального мистецтва (1984)
Роки діяльності	1983 - дотепер
IMDb	ID 0945094

Нагороди та премії
Золотий орел Ніка ТЕФІ (2004) Q16689095? Кінотавр
eyakovleva.ru

Олена Яковлєва у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Яковлєва.

Біографія

Народилася в сім'ї Валерії Павлівни, співробітниці НДІ, та Олексія Миколайовича, військовослужбовця. Родині доводилося часто переїжджати з місця на місце. Як наслідок, Олена змінила багато шкіл.

Школу закінчила в Харкові в 1978 р. Після закінчення встигла попрацювати бібліотекарем в ХДУ і картографом. Потім працювала комплектувальницею на Харківському заводі електроапаратури. В 1980, коли накопичила грошей, вирушила до Москви вступати до Російського інституту театрального мистецтва. Вступила з першої спроби. За словами викладача , на вступних іспитах було зрозуміло, що її чекає велике майбутнє: при вступі, читаючи монолог, стала на коліна і слухала її стоячи.

Інститут закінчила в 1984 році, після чого була прийнята в один з провідних театрів Москви — «Современник». За введення її до трупи театру члени художньої ради на чолі з Галиною Волчек проголосували одноголосно (рідкісний випадок). Дебютувала в ролі Гітель у відновленій виставі Галини Волчек «Двоє на гойдалках» (1984), за п'єсою У. Гібсона. Першим партнером був Микола Попков.

У 1986 р. Валерій Фокін запропонував перейти в театр ім. Єрмолової, там вона працювала три роки. Потім повернулася до театру «Современник». У травні 2011 р., через 28 років праці в театрі, знову його покинула, разом з нею з театру пішов її чоловік Валерій Шальних.

Дебютом в кіно стала картина Георгія Юнгвальд-Хилькевича «Двоє під однією парасолькою» (1983).

У 1980-ті рр. багато знімалася (Марія в «Плюмбум, або Небезпечна гра» В. Абдрашитова, Міла у «Час літати» А. Сахарова та інші). Всесоюзна слава прийшла до неї після ролі Тані Зайцевої в фільмі «Інтердівчинка» (1989) режисера Петра Тодоровського, за скандальною повістю В. Куніна.

У 1990-ті Тодоровський-старший зняв Яковлєву ще в трьох своїх фільмах: «Анкор, ще анкор» (1992), (1995) і «Ретро втрьох» (1998). Згодом шкодувала про свою незіграну роль дружини комдива у фільмі Микити Михалкова «Стомлені сонцем» (1994), на яку режисер затвердив Інгеборгу Дапкунайте.

На новий пік популярності актрису піднесла роль Насті Каменської в телевізійному серіалі «Каменська».

У 2016 та 2018 роках відвідала окупований Крим через закриті пункти пропуску. Через це вона була внесена до бази сайту «Миротворець», а у 2017 році Держприкордонслужба не впустила Яковлєву до України й заборонила в'їзд на 3 роки.

Приватне життя

Перший чоловік — (нар. 20 квітня 1957), драматичний актор, Заслужений артист Російської Федерації (1999), художній керівник Забайкальського крайового драматичного театру. Одружилися ще студентами, через пів року розлучилися.
Другий чоловік — (нар. 8 квітня 1956), актор Московського театру «Современник» (1977—2011), Народний артист Росії (2006). Шлюб подружжя зареєстровано 3 березня 1990 р. в Грибоєдовському РАГСі Москви, до цього п'ять років жили у фактичному шлюбі. Свідком на весіллі був Ігор Кваша.
- Син — Денис (нар. 7 листопада 1992), вчиться на режисерському факультеті Гуманітарного інституту телебачення і радіомовлення на Великій Поляні в Москві, режисер.

Улюблені письменники Олени — Іван Бунін і Володимир Набоков. Хобі — верхова їзда та ролики.

Фільмографія

Год	Фильм	Роль
1983	Двоє під однією парасолькою	Лера
1986	Плюмбум, або Небезпечна гра	Марія
1987	Час літати	Міла
1988	Вірними залишимося
1988	Крок	Тетяна
1988	Політ птаха	Лека Храпова в молодості
1988
1989	Інтердівчинка	Таня Зайцева
1989	Сходи	Аля
1989	Серце не камінь	Віра Пилипівна
1989	Свій хрест	Ольга, дружина Сергія
1990	Мати Ісуса	сестра Марія
1990	Російська рулетка	Малятко
1990	Чернов	Ірина-Айрін
1991	Справа Сухово-Кобиліна	француженка
1991		Олександра Михайлівна, мати Кирила
1992	Чорний квадрат	Рита
1992	Анкор, ще анкор!	Аня Крюкова
1992	Виховання жорстокості у жінок і собак	Анна
1992		Олена Мещерина, лікар ветеринарної лікарні
1993		Вітіна мама, стюардеса
1993		Емма Іванівна
1995		Віра Маркелова, вагітна сусідка
1998	Ретро втрьох	Рита
1998		Ксенія
2004		Рита
2004		Есмеральда
2006		Камео
2006		мама Кеші
2006		Наталія Іванівна Тирса
2008		дружина Івана
2007		Лілія Бурцева
2007		Лілія Іванівна Бурцева, лікар
2007		Ольга Аркадіївна Аверіна
2007		Ірина Михайлівна Орловська, відома актриса
2008	Карасі	Лариса Львівна, дружина Аркадія
2008		Світлана
2008
2009	Знайда	Анна Сергіївна
2010		мати Ірини, стюардеса
2010		Маргарита Валеріївна
2010		Надія Василівна Суворова, директор дитсадка
2010		Анна Сергіївна
2012	П'ять зірок	Альбіна
2013		Надія Петрівна
2017		Баба Яга

Нагороди

Церемонія вручення Державних премій і премій Президента Росії, 12 червня 2001.

1995 — почесне звання Заслужений артист Російської Федерації — за заслуги в галузі мистецтва.
2001 — лауреат Державної премії Російської Федерації в області літератури і мистецтва 2000 р. (в галузі театрального мистецтва) за виконання ролей класичного і сучасного репертуару. Премію актрисі Московського театру «Современник» Олені Яковлевій вручав Президент Російської Федерації Володимир Путін 12 червня 2001-го в Єкатерининському залі Кремля в Москві.
2002 — почесне звання Народний артист Російської Федерації — за великі заслуги в галузі мистецтва.
2006 — кавалер Ордена пошани — за великий внесок у розвиток театрального мистецтва та досягнуті творчі успіхи.

Санкції

6 січня 2023 року додана до санкційного списку України.

Примітки

Deutsche Nationalbibliothek Record #14389403X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
d:Track:Q27302d:Track:Q36578
. Myrotvorets.center (ru-RU) . Архів оригіналу за 16 червня 2017. Процитовано 30 серпня 2018.
(укр.). Архів оригіналу за 30 серпня 2018. Процитовано 30 серпня 2018.
ЯКОВЛЄВА Олена Олексіївна - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 10 квітня 2023.
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №4/2023 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 січня 2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".

Посилання

Олена Яковлєва на сайті IMDb (англ.)

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q36524_citetype_Q17152639_citetype_Q1172284"_data-entity-id="Q36578"><i_class="wef_low_priority_links">[[:Німецька_національна_бібліотека|Deutsche_Nationalbibliothek]]</i>_[http://d-nb.info/gnd/14389403X/_Record_#14389403X]_//_Gemeinsame_Normdatei<span_class="wef_low_priority_links">_—_2012—2016.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q27302]][[d:Track:Q36578]]</div>-1] Deutsche Nationalbibliothek Record #14389403X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
d:Track:Q27302d:Track:Q36578

[2] . Myrotvorets.center (ru-RU) . Архів оригіналу за 16 червня 2017. Процитовано 30 серпня 2018.

[3] (укр.). Архів оригіналу за 30 серпня 2018. Процитовано 30 серпня 2018.

[4] ЯКОВЛЄВА Олена Олексіївна - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 10 квітня 2023.

[5] УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №4/2023 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 січня 2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".