Яан Поска

Яан Поска (ест. Jaan Poska; 24 січня 1866, Лайузевялья, волость Лайузе — 7 березня 1920, Таллін) — естонський юрист і державний діяч, один із засновників естонської державності, глава Автономної Естонії в складі Російської республіки. В дореволюційній Росії був відомий як Іван Іванович Поска.

Яан Поска ест. Jaan Poska
Народження:	24 січня 1866(1866-01-24) Лайузе, Йиґева, Йиґевамаа, Естонія
Смерть:	7 березня 1920(1920-03-07) (54 роки) Таллінн
Поховання:	Олександро-Невський цвинтар
Країна:	Російська імперія і Естонія
Освіта:	Тартуський університет
Партія:	^d
Діти:	^d, ^d, ^d, ^d, ^d і ^d
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Яан Поска народився 24 січня (за старим стилем — 12 січня) 1866 року. Був п'ятою дитиною в сім'ї з дванадцяти дітей. Його брат Гаврило (або Габріель, 1875—1929) працював адвокатом.

Виховувався в російських православних традиціях, домашнім мовою була російська. Говорив по-естонськи з легким російським акцентом. Навчався у церковно-парафіяльній школі в Тухалаане. Коли Поско було 16 років, його батько помер, а мати з молодшими братами і сестрами Яана переїхала в Юр'єв, де в університеті вчився його брат Міхкель, який згодом став інспектором народних шкіл.

Закінчив Ризьку духовну семінарію (1886), де крім вивчення церковних дисциплін і філософії отримав середню освіту. У 1890 році закінчив юридичний факультет Імператорського Юр'ївського університету.

Переклав на естонську мову «Пікову даму» О. С. Пушкіна та ряд інших творів. Підписувався псевдонімом «Яан Кару» (ест. Jaan Karu). Навчаючись в університеті, допомагав братові Михкелю у складанні хрестоматії з російської літератури для естонських шкіл.

Політична кар'єра

Присяжний повірений (адвокат) у Ревелі (нині — Таллінн). З 1904 року — гласний Ревельской міської думи, в 1905 був її головою. У 1913—1917 роках — міський голова Ревеля.

В 1914—1915 роки провів медичну реформу, в 1915 році заснував жіноче комерційне училище, в 1916 — художньо-промислове училище. Став першим етнічним естонцем, який займав пост голови Ревельской міської думи, і другим естонцем, колишнім міським головою (мером) Ревеля.

Після отримання Естонією статусу автономії, в березні 1917 року Яан Поска був призначений комісаром Тимчасового уряду Росії в Естляндськой губернії, залишаючись на цій посаді аж до більшовицького перевороту в листопаді того ж року. Восени 1917 року був обраний депутатом Всеросійських установчих зборів.

Комітет порятунку Естонії 24 лютого 1918 року призначив Яана Поску міністром закордонних справ новоствореної держави. Потім Поска входив у склад Тимчасового уряду Естонії як заступник прем'єр-міністра та міністр юстиції. У 1919 році домігся визнання незалежної Естонії в Західній Європі, брав участь у роботі Паризької мирної конференції.

Після повернення в Естонії був призначений керівником естонської делегації на мирних переговорах з Радянською Росією, які завершилися 2 лютого 1920 року підписанням Тартуського мирного договору.

Був обраний депутатом Установчих зборів Естонії. Нагороджений Хрестом Свободи третього розряду першого ступеня — за цивільні заслуги. Похований в Талліні на Олександро-Невському цвинтарі.

Посилання