Ю́рій Микола́йович Мажу́га (13 квітня 1931, Київ, УРСР, СРСР — 11 липня 2022, Київ, Україна) — радянський і український актор театру і кіно, професор. Народний артист СРСР (1981). Народний артист Української РСР (1971). Дійсний член Національної академії мистецтв України (2002).
Мажуга Юрій Миколайович | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 13 квітня 1931 Київ, Українська СРР, СРСР | |||
Помер | 11 липня 2022[1] (91 рік) Київ, Україна | |||
Громадянство | СРСР Україна | |||
Діяльність | актор, педагог | |||
Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого | |||
Вчителі | Неллі Володимир Олександрович | |||
Заклад | Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки | |||
У шлюбі з | Литвиненко Таїсія Порфирівна | |||
IMDb | nm0563276 | |||
Нагороди та премії | ||||
|
Життєпис
У 1953 році закінчив акторський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого.
Від 1953 до 2022 року — актор Київського (нині Національного) академічного театру російської драми ім. Лесі Українки. За цей час він зіграв більш ніж у восьми десятках спектаклів, з однаковим успіхом виконуючи як трагічні, так і комедійні ролі. Серед його робіт: «Ромео і Джульєта», «Історія Іркутська», «Лихо з розуму», «Гравець», «Вогонь бажань», «Ревізор».
В кінематографі дебютував у 1956 році роллю зоотехніка Василя Захаровича Мороза у фільмі «Коли співають солов'ї». Масову популярність у глядачів актору принесла роль дільничного міліціонера Санько з телевізійного серіалу «Народжена революцією» (1976—1977).
З 1966 року викладав у Київському інституті театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого, професор (1985).
У 1997—2002 роках — член-кореспондент Національної академії мистецтв України. Член Національної спілки театральних діячів України та Національної спілки кінематографістів України.
11 липня 2022 року у Києві Юрій Мажуга помер.
Роботи у театрі
Цей розділ статті ще . |
Фільмографія
- «Багаття безсмертя» (1955, студент)
- «Коли співають солов'ї» (1956, Василь)
- «Правда» (1957, Вася)
- «Народжені бурею» (1957, Шабель)
- «Вогненний міст» (1958, епізод)
- «Місто запалює вогні» (1958, людина з тапочками)
- «Катя-Катюша» (1960, Жора)
- «Лушка» (1964, Бичок)
- «Криниця для спраглих» (1965, Петро)
- «З нудьги» (1967, Матвій Єгорович)
- «Ну і молодь!» (1969, солдат)
- «Тихі береги» (1972, Іван Лукич)
- «За все у відповіді» (1972, Максим Петров, працівник автозаправки)
- «Мріяти і жити» (1974, Сукач)
- «Важкі поверхи» (1974, Самородок)
- «Смолоскип» (1974, телеспектакль)
- «Розповіді про Кешку та його друзів» (1974, Мирон Олександрович („Вусатий“)
- , кіноальманах, новела «Чіп» (1975, т/ф).
- «Там вдалині, за рікою» (1975, Єгор Карпович Тараканов, отаман банди, колишній конюх)
- «Хвилі Чорного моря» (1975, поручик Хвощин)
- «Місто з ранку до опівночі» (1976, Максим Максимович)
- «Бути братом» (1976, Борис Петрович Павлиш)
- «Дивна жінка» (1977, Степан Кузьмич, друг Андрія)
- «На короткій хвилі» (1977, Шидловський)
- «Народжена революцією» (1973—1977, т/ф, 10 с, Санько)
- «Червоні дипкур'єри» (1977, осавул Максименко)
- «Хомут для Маркіза» (1977, Потейкін, міліціонер)
- «Нісенітниця»/ рос. «Сапоги всмятку» (1977, Індюков, антрепренер)
- «Підпільний обком діє» (1978, Семен Бесараб)
- «За все у відповіді» (1978, Михайло Михайлович, батько Олега)
- «Господарка» (1978, директор заводу)
- (1978, Опанас Васильович Афонін, начальник цеху)
- «Прихована робота» (1979, Всеславський)
- (1979)
- «Хто ходить по колоді» (1979, к/м)
- «Дударики» (1979, епізод)
- «Смужка нескошених диких квітів» (1979, Тритузний)
- «Депутатська година» (1980, Курков)
- «Друге народження» (1980, Сергій Сергійович Самохін, слідчий)
- «Трест, що луснув» (1982, Білл Хамбл)
- «Миргород та його мешканці» (1983, т/ф, Іван Никифорович)
- «Канкан в Англійському парку» (1984, священик Іван Качур)
- «За все у відповіді» (Максим Петров)
- «До розслідування приступити» (1986)
- «Ігор Саввович» (1986, т/ф, 3 с., Микола Андрійович Ніколаєв)
- «Штормове попередження» (1988, Іван Харитонович Турчак)
- «Гальмування в небесах» (1989, Іван Сергійович Бареєв)
- «Яри» (1990, Клим Степанович Догановський)
- «Фуфель» (1990, Павло Петрович, прокурор)
- (1990, Львовський, інженер, арештант)
- «Козаки йдуть» (1991, Сом)
- «Убити „Шакала“» (1991, Гаврилич)
- (1992, Георгій Адамович)
- «Вперед, за скарбами гетьмана!» (1993, перший секретар)
- (1993, Шавкута)
- (1994)
- (1995, Пилип Петрович)
- «Святе сімейство» (1997)
- «З вами небезпечно мати справу» (1998, телеспектакль; Родіон Миколайович; Росія—Україна)
- «Вечори на хуторі біля Диканьки» (2001, Голова)
- «Лялька» (2002)
- «Вітання Вам!» (2007, доглядач човнової станції) та ін.
Визнання та нагороди
- 1960 — Орден «Знак Пошани»
- 1971 — Народний артист УРСР
- 1976 — Орден Жовтневої Революції
- 1981 — Народний артист СРСР
- 1983 — Національна премія України імені Тараса Шевченка
- 1986 — Орден Трудового Червоного Прапора
- Медаль «За трудову відзнаку»
- 1991, 30 травня — Грамота Президії ВР УРСР
- 1999, 22 липня — Орден «За заслуги» (Україна) 3-го ступеня
- 2001, 26 липня — Орден «За заслуги» (Україна) 2-го ступеня
- 2004 — Орден Дружби (Російська Федерація)
- 2010, 28 березня — Театральна премія «Київська пектораль» у номінації «За вагомий внесок у театральне мистецтво».
Примітки
- https://tsn.ua/glamur/pomer-legendarniy-ukrayinskiy-aktor-yuriy-mazhuga-2108164.html
- Помер легендарний український актор Юрій Мажуга. ТСН.ua (укр.). 11 липня 2022. Процитовано 11 липня 2022.
- . Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 21 січня 2013.
- Указ Президента України № 918/99 «Про відзначення нагородами України працівників культури і мистецтва»[недоступне посилання з липня 2019]
- . Архів оригіналу за 5 квітня 2022. Процитовано 14 квітня 2022.
- «Київську пектораль — 2010» вручать Юрію Мажузі[недоступне посилання з липня 2019]
Посилання
- Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С. 384;
- Хто є хто в Україні. К., 1997. — С.ЗОО;
- Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С. 450;
- УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С. 809;
- Хто є хто в Україні. К., 2000 — С. 282;
- Шевченківські лауреати: 1962—2001. К., 2001. — С. 319—320.
- П. М. Бондарчук. Мажуга Юрій Миколайович [ 17 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 420. — .
- Комітет з Національної премії України імені тараса Шевченка [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Національна академія мистецтв україни [ 8 серпня 2012 у Wayback Machine.]
- Ю. М. Мажуга: «Я не соромлюся своїх ролей»
- Ю. М. Мажуга в кіно СРСР [ 18 березня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
- Біографія Ю. М. Мажуги на «Кино-Театр.ru» [ 23 січня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Yu rij Mikola jovich Mazhu ga 13 kvitnya 1931 Kiyiv URSR SRSR 11 lipnya 2022 Kiyiv Ukrayina radyanskij i ukrayinskij aktor teatru i kino profesor Narodnij artist SRSR 1981 Narodnij artist Ukrayinskoyi RSR 1971 Dijsnij chlen Nacionalnoyi akademiyi mistectv Ukrayini 2002 Mazhuga Yurij MikolajovichNarodivsya 13 kvitnya 1931 1931 04 13 Kiyiv Ukrayinska SRR SRSRPomer 11 lipnya 2022 2022 07 11 1 91 rik Kiyiv UkrayinaGromadyanstvo SRSR UkrayinaDiyalnist aktor pedagogAlma mater Kiyivskij nacionalnij universitet teatru kino i telebachennya imeni Ivana Karpenka KarogoVchiteli Nelli Volodimir OleksandrovichZaklad Nacionalnij akademichnij dramatichnij teatr imeni Lesi UkrayinkiU shlyubi z Litvinenko Tayisiya PorfirivnaIMDb nm0563276 Nagorodi ta premiyi Orden Za zaslugi III stupenya Orden Za zaslugi II stupenya Orden DruzhbiU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Mazhuga ZhittyepisU 1953 roci zakinchiv aktorskij fakultet Kiyivskogo derzhavnogo institutu teatralnogo mistectva im I K Karpenka Karogo Vid 1953 do 2022 roku aktor Kiyivskogo nini Nacionalnogo akademichnogo teatru rosijskoyi drami im Lesi Ukrayinki Za cej chas vin zigrav bilsh nizh u vosmi desyatkah spektakliv z odnakovim uspihom vikonuyuchi yak tragichni tak i komedijni roli Sered jogo robit Romeo i Dzhulyeta Istoriya Irkutska Liho z rozumu Gravec Vogon bazhan Revizor V kinematografi debyutuvav u 1956 roci rollyu zootehnika Vasilya Zaharovicha Moroza u filmi Koli spivayut solov yi Masovu populyarnist u glyadachiv aktoru prinesla rol dilnichnogo milicionera Sanko z televizijnogo serialu Narodzhena revolyuciyeyu 1976 1977 Z 1966 roku vikladav u Kiyivskomu instituti teatralnogo mistectva im I K Karpenka Karogo profesor 1985 U 1997 2002 rokah chlen korespondent Nacionalnoyi akademiyi mistectv Ukrayini Chlen Nacionalnoyi spilki teatralnih diyachiv Ukrayini ta Nacionalnoyi spilki kinematografistiv Ukrayini 11 lipnya 2022 roku u Kiyevi Yurij Mazhuga pomer Roboti u teatriNacionalnij akademichnij teatr rosijskoyi drami imeni Lesi Ukrayinki Cej rozdil statti she ne napisano Vi mozhete dopomogti proyektu napisavshi jogo Filmografiya Bagattya bezsmertya 1955 student Koli spivayut solov yi 1956 Vasil Pravda 1957 Vasya Narodzheni bureyu 1957 Shabel Vognennij mist 1958 epizod Misto zapalyuye vogni 1958 lyudina z tapochkami Katya Katyusha 1960 Zhora Lushka 1964 Bichok Krinicya dlya spraglih 1965 Petro Z nudgi 1967 Matvij Yegorovich Nu i molod 1969 soldat Tihi beregi 1972 Ivan Lukich Za vse u vidpovidi 1972 Maksim Petrov pracivnik avtozapravki Mriyati i zhiti 1974 Sukach Vazhki poverhi 1974 Samorodok Smoloskip 1974 telespektakl Rozpovidi pro Keshku ta jogo druziv 1974 Miron Oleksandrovich Vusatij kinoalmanah novela Chip 1975 t f Tam vdalini za rikoyu 1975 Yegor Karpovich Tarakanov otaman bandi kolishnij konyuh Hvili Chornogo morya 1975 poruchik Hvoshin Misto z ranku do opivnochi 1976 Maksim Maksimovich Buti bratom 1976 Boris Petrovich Pavlish Divna zhinka 1977 Stepan Kuzmich drug Andriya Na korotkij hvili 1977 Shidlovskij Narodzhena revolyuciyeyu 1973 1977 t f 10 s Sanko Chervoni dipkur yeri 1977 osavul Maksimenko Homut dlya Markiza 1977 Potejkin milicioner Nisenitnicya ros Sapogi vsmyatku 1977 Indyukov antreprener Pidpilnij obkom diye 1978 Semen Besarab Za vse u vidpovidi 1978 Mihajlo Mihajlovich batko Olega Gospodarka 1978 direktor zavodu 1978 Opanas Vasilovich Afonin nachalnik cehu Prihovana robota 1979 Vseslavskij 1979 Hto hodit po kolodi 1979 k m Dudariki 1979 epizod Smuzhka neskoshenih dikih kvitiv 1979 Trituznij Deputatska godina 1980 Kurkov Druge narodzhennya 1980 Sergij Sergijovich Samohin slidchij Trest sho lusnuv 1982 Bill Hambl Mirgorod ta jogo meshkanci 1983 t f Ivan Nikiforovich Kankan v Anglijskomu parku 1984 svyashenik Ivan Kachur Za vse u vidpovidi Maksim Petrov Do rozsliduvannya pristupiti 1986 Igor Savvovich 1986 t f 3 s Mikola Andrijovich Nikolayev Shtormove poperedzhennya 1988 Ivan Haritonovich Turchak Galmuvannya v nebesah 1989 Ivan Sergijovich Bareyev Yari 1990 Klim Stepanovich Doganovskij Fufel 1990 Pavlo Petrovich prokuror 1990 Lvovskij inzhener areshtant Kozaki jdut 1991 Som Ubiti Shakala 1991 Gavrilich 1992 Georgij Adamovich Vpered za skarbami getmana 1993 pershij sekretar 1993 Shavkuta 1994 1995 Pilip Petrovich Svyate simejstvo 1997 Z vami nebezpechno mati spravu 1998 telespektakl Rodion Mikolajovich Rosiya Ukrayina Vechori na hutori bilya Dikanki 2001 Golova Lyalka 2002 Vitannya Vam 2007 doglyadach chovnovoyi stanciyi ta in Viznannya ta nagorodi1960 Orden Znak Poshani 1971 Narodnij artist URSR 1976 Orden Zhovtnevoyi Revolyuciyi 1981 Narodnij artist SRSR 1983 Nacionalna premiya Ukrayini imeni Tarasa Shevchenka 1986 Orden Trudovogo Chervonogo Prapora Medal Za trudovu vidznaku 1991 30 travnya Gramota Prezidiyi VR URSR 1999 22 lipnya Orden Za zaslugi Ukrayina 3 go stupenya 2001 26 lipnya Orden Za zaslugi Ukrayina 2 go stupenya 2004 Orden Druzhbi Rosijska Federaciya 2010 28 bereznya Teatralna premiya Kiyivska pektoral u nominaciyi Za vagomij vnesok u teatralne mistectvo Primitkihttps tsn ua glamur pomer legendarniy ukrayinskiy aktor yuriy mazhuga 2108164 html Pomer legendarnij ukrayinskij aktor Yurij Mazhuga TSN ua ukr 11 lipnya 2022 Procitovano 11 lipnya 2022 Arhiv originalu za 6 bereznya 2016 Procitovano 21 sichnya 2013 Ukaz Prezidenta Ukrayini 918 99 Pro vidznachennya nagorodami Ukrayini pracivnikiv kulturi i mistectva nedostupne posilannya z lipnya 2019 Arhiv originalu za 5 kvitnya 2022 Procitovano 14 kvitnya 2022 Kiyivsku pektoral 2010 vruchat Yuriyu Mazhuzi nedostupne posilannya z lipnya 2019 PosilannyaMistectvo Ukrayini Biografichnij dovidnik K 1997 S 384 Hto ye hto v Ukrayini K 1997 S ZOO Vsemirnyj biograficheskij Enciklopedicheskij slovar M 1998 S 450 USE Universalnij slovnik enciklopediya K 1999 S 809 Hto ye hto v Ukrayini K 2000 S 282 Shevchenkivski laureati 1962 2001 K 2001 S 319 320 P M Bondarchuk Mazhuga Yurij Mikolajovich 17 veresnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 6 La Mi S 420 ISBN 978 966 00 1028 1 Komitet z Nacionalnoyi premiyi Ukrayini imeni tarasa Shevchenka 5 bereznya 2016 u Wayback Machine Nacionalna akademiya mistectv ukrayini 8 serpnya 2012 u Wayback Machine Yu M Mazhuga Ya ne soromlyusya svoyih rolej Yu M Mazhuga v kino SRSR 18 bereznya 2013 u Wayback Machine ros Biografiya Yu M Mazhugi na Kino Teatr ru 23 sichnya 2013 u Wayback Machine ros