Щур Феодосій Андрійович

Феодосій Андрійович Щур (нар. 9 лютого 1915(19150209) — пом. 17 квітня 1954) — радянський військовик часів Другої світової війни, помічник командира взводу роти автоматників 244-го гвардійського стрілецького полку 82-ї гвардійської стрілецької дивізії (8-а гвардійська армія, 3-й Український фронт), гвардії старшина. Герой Радянського Союзу (1944).

Феодосій Андрійович Щур
Народження	9 лютого 1915(1915-02-09) Малинівка
Смерть	17 квітня 1954(1954-04-17) (39 років) Копєйськ
Поховання	Челябінська область
Країна	Російська імперія  УНР  СРСР
Вид збройних сил	сухопутні війська
Рід військ	піхота
Роки служби	1943—1945
Звання	гвардії старшина
Формування
Війни / битви	німецько-радянська війна
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Щур.

Життєпис

Народився 9 лютого 1915 року в селі Малинівці Новостародубської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії (нині — Петрівський район Кіровоградської області) в селянській родині. Українець. Навчався і працював у колгоспі в рідному селі. Згодом переїхав до Макіївки, де працював коногоном на шахті.

До лав РСЧА призваний у 1938 році. До 1940 року проходив військову службу в частині морської піхоти на Далекому Сході. Вдруге призваний у 1941 році. Закінчив полкову школу.

Учасник німецько-радянської війни з 1942 року. Воював на Ленінградському, Південно-Західному та 3-у Українському фронтах.

Особливо відзначився в боях по визволенню Запорізької області. 9 жовтня 1943 року з групою бійців вибив супротивника з хутора Василівського, знищивши в атаці 9 ворожих солдатів. 14 жовтня першим очистив одну з вулиць міста Запоріжжя, знищивши 12 солдатів і 2 офіцерів ворога. 24 жовтня в бою за хутір Карабудка гранатами підірвав обслугу двох німецьких кулеметів, знищив 2 офіцерів і 16 солдатів ворога. 27 жовтня в бою за хутір Первомайський на чолі взводу першим увірвався до ворожих окопів, вогнем з автомату і прикладом знищив 29 фашистів.

Член ВКП(б) з 1944 року. Того ж року направлений на навчання до танкового училища, але, не закінчивши його, на початку 1945 року повернувся на фронт.

Після закінчення війни продовжив службу в складі Ризького спеціального аварійно-рятувального загону з підняття затонулих кораблів з морського дна.

У 1947 році демобілізувався. Працював на металургійному заводі імені С. М. Кірова в Макіївці. З 1950 року жив у місті Копєйську Челябінської області Росії, працював на шахті № 17-55, спочатку наваловідбійником, згодом — начальником дільниці № 3. Трагічно загинув 17 квітня 1954 року під час ліквідації аварії на шахті. Похований на міському цвинтарі в Копєйську.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, гвардії старшині Щуру Феодосію Андрійовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 2665).

Також був нагороджений медалями, в тому числі «За відвагу».

Література

• Чабаненко В. В. «Прославлені у віках: Нариси про Героїв Радянського Союзу — уродженців Кіровоградської області». — Дніпропетровськ: Промінь, 1983, стор. 358—359.

Посилання

• Біографія [ 30 березня 2015 у Wayback Machine.] на сайті (рос.)