Щитівці

Щитівці́ — село в Україні, у Заліщицькій міській громаді, Чортківського району, Тернопільської області. Розташоване на лівому березі річки Серет, на південному сході району. До 2020 підпорядковане Дунівській сільській раді.

село Щитівці
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Громада	Заліщицька міська громада
Код КАТОТТГ	UA61060170290025154
Облікова картка	Щитівці
Основні дані
Засноване	1547
Населення	580
Територія	2.820 км²
Густота населення	205.67 осіб/км²
Поштовий індекс	48605
Телефонний код	+380 3554
Географічні дані
Географічні координати	48°39′31″ пн. ш. 25°52′17″ сх. д. / 48.65861° пн. ш. 25.87139° сх. д. / 48.65861; 25.87139Координати: 48°39′31″ пн. ш. 25°52′17″ сх. д. / 48.65861° пн. ш. 25.87139° сх. д. / 48.65861; 25.87139
Водойми	Серет
Відстань до районного центру	14 км
Найближча залізнична станція	Заліщики
Відстань до залізничної станції	14 км
Місцева влада
Адреса ради	48600, Тернопільська обл., Чортківський р-н., м. Заліщики, вул. С. Бандери, 40
Карта
Щитівці
Щитівці
Мапа
Щитівці у Вікісховищі

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Заліщицької міської громади.

Населення — 508 осіб (2007).

До Щитівецької сільської ради свого часу належав х. Хрипилів. Розташоване на лівому березі р. Серет, за 14 км від центру громади і найближчої залізничної станції Заліщики. Географічні координати: 48° 39’ пн. ш. 25° 52’ сх. д. Територія — 2,82 кв. км. Дворів — 166. Населення — 444 особи (2014 р.).

Історія

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки трипільської, черняхівської і давньоруської культур.

Поблизу Щитівців виявлено археологічні пам'ятки трипільської, черняхівської і давньоруської культур.

Перша писемна згадка — 1547р.

Назва села походить, імовірно, від слова «щит» (оборонне городище, фортеця).

За Австро-Угорщини була двокласна школа з українською мовою навчання, за Польщі — двомовна. У 1891 р. у селі споруджено костел, зруйнований після німецько-радянської війни. 1902 р. велика земельна власність належала Юрію Борковському.

1918 року в селі створено перший гарнізон УГА. В ОУН — УПА перебували 23 особи. У лютому 1946 побл. Щитівців загинули 76 вояків УПА. В роки Великої Вітчизняної війни також загинуло і пропало безвісти 25 жителів села. На цьому місці насипано могилу-пам'ятник Борцям за волю України (1993).

До війни був діючий польський костел, побудований графинею Барковською (зруйнований під час війни). Діюча з 1989 р. церква Вознесіння Христового (1776 р., мурована), реставрована 2008—2009 рр. УАПЦ та УГКЦ (почергові відправи), є мурована дзвіниця.

Збереглися пам'ятні хрести на честь скасування панщини. В 1988 році поставлено хрест на честь 1000- ліття Хрещення Руси –України, пам'ятник Т. Г. Шевченку (1991 р., реставрований у 2006 р., скульптор А. Скиба).

Діяли філії товариств «Просвіта» (від 1902 р.), «Січ» (від 1907 р.), «Сільський господар», «Рідна школа», а також кооператива, крамниця, торговий відділ кредитового товариства «Руський народний дім», три водяних млини. Село одним із перших у повіті дало вояків до Української Галицької Армії. За переписом 1921 р., в селі було 248 дворів із населенням 982 особи, на 1931 р. — 261 двір (1056 осіб).

Від 6 липня 1941 р. до 5 квітня 1944 р. село — під нацистською окупацією. Під час німецько-радянської війни у Червоній армії загинули 15 жителів села, 10 пропали безвісти (1944—1945 рр.). Після повернення радянської влади протягом 1944—1953 рр. за участь у національно-визвольній боротьбі ув'язнено понад 20 осіб, виселено у Сибір 9 осіб; загинули стрільці УПА Іван Волощук (1924—1945) та Михайло Загарія (1927—1945). Закатована станична ОУН Ганна Драчук (1928—1945).

Серед національно свідомих жителів села були: Григорій Бачинський, Василь Загарія, отець Іван Коцик (1867—1932), Михайло Молдован, стрільців УСС Андрій та Іван (псевдо «Гайдамака»; 1929 р. н.) Орищуки, Михайло Слободян.

1941 р. організований колгосп, який відновив свою діяльність у 1948 р. Нині землі розпайовані.

До першої річниці Незалежності України встановлено пам'ятний хрест (1992 р.). Марія Гайворонська — мати композитора, поета диригента січових стрільців Михайла Гайворонського жила з родиною сина Романа в Щитівцях похована на сільському цвинтарі.

Релігія

• церква Вознесіння Господнього (1776, мурована, ПЦУ та УГКЦ);
• капличка;
• фігура Матері Божої;
• збереглися давні кам'яні хрести.

Пам'ятники

Споруджено пам'ятник Т. Шевченку (1991.; реставрований 2006 р., скульптор А. Скиба), Встановлено пам'ятні хрести на честь скасування панщини, на честь 1000-ліття хрещення України-Руси (1988 р.), до першої річниці Незалежності України (1992 р.); насипано могилу Борцям за волю України (1993 р.).

Поблизу села є округлий камінь «Турецький мечет».

Соціальна сфера

Працюють ЗОШ 1 ступеня, клуб, бібліотека, ФАП, торговельний заклад.

Відомі люди

Народилися

• Богдан Аксентійчук (1950—2010) - український науковець, медик, господарник..доктор медичних наук, заслужений лікар України.
• композитор, музикант Михайло Гайворонський. На цвинтарі збереглася могила Марії Гайворонської — матері Михайла Гайворонського, яка загинула у роки німецько-радянської війни.

Галерея

• Панорама села з півдня весною
• Вигляд на село з пагорба
• Церква Святого Михаїла
• Дністер біля Щитівців
• Дністер біля села

Примітки

1. . www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.

Джерела

• Мельничук Б., Олійник В. Щитівці // Тернопільський енциклопедичний словник: у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 667. — .