нагороди і премії опис зображення ширина Щербатова Софія СтепанівнаІм я при народженні Софія Степанівна АпраксінаНародил

|нагороди і премії= |опис зображення= |ширина=

Щербатова Софія Степанівна

Ім'я при народженні	Софія Степанівна Апраксіна
Народилася	1798(1798) [[\|]]
Померла	3 лютого 1885(1885-02-03) Москва
Поховання	Старий Донський цвинтар
Країна	Російська імперія
Діяльність	статс-дама, благодійниця
Рід	^d
Батько
Мати	Катерина Володимирівна Голіцина
Брати, сестри	^d і Голіцина Наталія Степанівна
У шлюбі з	^d
Діти	чотири сини та від доньки
Нагороди	Орден Святої Катерини 2 ступеня
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Апраксіна.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем .

Княгиня Софія Степанівна Щербатова, уроджена Апраксіна (нар. 1798 — пом. 3 лютого 1885, Москва, Російська імперія) — фрейліна двору, статс-дама, благодійниця; друга дружина московського градоначальника генерала від інфантерії Олексія Григоровича Щербатова. Кавалерственна дама ордену Святої Катерини (30 серпня 1822).

Біографія

Народилася в 1798 році в сім'ї хрещеника імператриці Катерини II Степана Степановича Апраксіна (1757—1827) і Катерини Володимирівни Голіциної (1770—1854), доньки знаменитої «Вусатої княгині». Дитинство і молодість разом з сестрою Наталією провела в садибі Ольгово в обстановці розкоші. Апраксіни жили відкрито, приймаючи всю Москву. У них був свій театр, свої актори і музиканти, бали, феєрверки та полювання. У домі часто гостювали юний Олександр Пушкін, його дядько Василь Пушкін, Петро Вяземський та інші поціновувачі мистецтва.

Вихованням дітей Катерина Володимирівна Апраксіна займалася сама. Її дочки вивчали мови і літературу, їм викладали музику і мистецтво. З двох дочок вона більше підтримувала старшу Наталю, яка мала з нею схожість розуму і характеру, Софію ж вона вважала надто серйозною дитиною, що надто не любила великого світу і була дуже простою в житті. Софія захоплювалася живописом, малюючи пейзажі. Вона багато читала, притому книги різного змісту, від найсерйозніших (любила Платон, Сенека) до повістей і романів. Була дуже релігійна, але без святенництва.

Заміжжя

Будучи фрейліною двору, 24 січня 1817 року вийшла заміж за вдівця князя Олексія Григоровича Щербатова, який був старшим нареченої на двадцять два роки. Вінчалися в Петербурзі в Ісаакієвському соборі, поручителями за нареченому були граф В. В. Толстой і Я. Ф. Скарятин; по нареченій — князь В. Д. Голіцин і С. С. Тализін. Перші роки шлюбу подружжя багато подорожували по Європі. Повернувшись до Російської імперії, оселилися в Петербурзі. Звідки Щербатови виїжджали на літо до свого підмосковного маєтку Литвиново. Вихованням дітей Софія Степанівна займалася сама. Не бажаючи мати гувернера, вона сама складала для них навчальний план, набирала найкращих вчителів і була присутня при уроках майже весь день.

У 1843 році з призначенням князя Щербатова на посаду військового генерал-губернатора сім'я переїхала в Москву. Їх будинок на Садовій довгий час був центром всієї старої столиці: родової, світської та благодійної. Дуже розумна і освічена, вихована в розкоші і багатстві, княгиня Щербатова, за свідченням людей, що добре її знали, була уособленням «grande dame», що не заважало їй, втім, всім сміливо говорити правду в очі, любити у всьому простоту, ненавидіти зніженість і неробство. Обтягуючись великими прийомами і представництвом, Софія Степанівна не ухилялася від них і користуючись своїм високим становищем і впливом у суспільстві, зайнялася благодійністю.

Благодійна діяльність


Супруги Щербатовы

Важлива заслуга княгині Щербатової полягала в тому, що вона намагалася внести правильну організацію у справу громадської благодійності. У 1844 році Софія Степанівна заснувала в Москві «Дамське піклування про бідних», головуючим якого була до 1876 року. Товариство мало на меті «відкривати людей, які справді потребують допомоги, особливо тих, що соромилися просити милостиню, і надавати їм згідно з обставинами і по мірі можливості такого роду допомоги, які приносили б їм істотну користь і не могли б бути вжиті на зло».

Після смерті свого чоловіка в 1848 році вона повідомила імператору Миколі I про намір передати на користь товариства грошові виплати, подаровані їй за заслуги чоловіка. У 1848 році під час епідемії холери в Москві княгиня Софія Степанівна спільно з лікарем Фрідріхом Гаасом організувала громаду для надання допомоги нужденним, що отримала назву Микільської. Сестри цієї громади продовжили свою діяльність і в роки Кримської кампанії.

Завдяки старанням Княгині Щербатової виникло Коміссарівське технічне училище. З її легкої руки засновувалися в Москві притулки для дітей, богадільні для пристарілих, будинки для безхатьків; пожвавилася діяльність тюремних комітетів. У 1847 році поблизу Новоспаського монастиря були створені благодійні установи, — богадільня, лікарня, дитячий притулок і церква, що носили її ім'я.

До глибокої старості Софія Степанівна особисто керувала заснованими і організованими нею благодійними установами, коли ж ця складна робота після 30-річних праць стала їй не під силу, вона передала її в інші надійні руки, але сама не переставала стежити за своїми закладами, відвідуючи їх і вигадуючи для них різні нововведення і поліпшення.

Останні роки

До кінця своїх днів вона зберегла чудову рухливість і діяльність, свіжість вражень, ясність розуму і здатність всім цікавитися. За тиждень до смерті вона власноруч написала свій заповіт, нікого не забувши в ньому; сама висловила бажання долучитися і соборуватися. Княгиня Софія Степанівна Щербатова померла від запалення легенів 3 лютого 1885 року на 88-му році життя і була похована поряд із чоловіком у Донському монастирі. Імператриця Марія Федорівна писала її синові князю О. О. Щербатову:

звістки про кончину матінки вашої, не можу не висловити глибокої скорботи Моєї про втрату настільки чутливою для сім'ї покійної і для Москви, яка втратила в ній усіма шанованої і поважної благодійниці

30 квітня князь Щербатов передав Московській опікунській раді володіння матері на Садовій-Кудринській для облаштування дитячої лікарні (нині міська Дитяча клінічна лікарня № 13 імені М. Ф. Філатова), а також храму при ній.

Діти

У шлюбі народилися:

Катерина Олексіївна (1818—1869), що була одружена з Іларіоном Іларіоновичем Васильчиковим (1805—1862), генерал-ад'ютантом, київським, волинським та подільським генерал-губернатором, членом Державної Ради.
Наталія Олексіївна (1819—1826)
Григорій Олексійович (1819—1881), випускник С.-Петербурзького університету, очолював Цензурний комітет, був головою Агрономічного товариства; у складі ополчення брав участь в обороні Севастополя. Був одружений з Софією Олександрівною Паніною (1825—1905), онукою графа Микити Паніна.
Ольга Олексіївна (1823—1879), фрейліна імператриці Олександри Федорівни, з 1847 року одружена з князем С. Ф. Голіциним (1812—1849), відставний ротмістр, трагічно загинув на полюванні у В. В. Апраксіна в селі Брасово Орловської губернії.
Борис Олексійович (28.05.1824—6.06.1826).
Володимир Олексійович (1826—1888), секретар російської місії в Штутгарті, дійсний статський радник, саратовський губернський предводитель дворянства, пізніше — саратовський губернатор. Був одружений з 1851 року з Марією Опанасівною Столипіною (1832—1901).
Олександр Олексійович (1829—1902), закінчив юридичний факультет Московського університету, служив в кірасірському полку, московський міський голова. Був одружений з 1855 року з Марією Павлівною Мухановою (1836—1892), дочки історика і археографа Павла Муханова.

Дети
Катерина
Григорій
Ольга
Володимир
Олександр

Генеалогія

Примітки

Придворный календарь на 1824 год.
. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 31 березня 2020.
Князь А. А. Щербатов: На службе Москве и Отечеству. — М.: Русский Міръ, 2009. — 528 с. — (Большая московская библиотека). — .
ЦГИА СПб. ф.19. оп.111. д. 184-1. Метрические книги Исаакиевского собора.
Молева Н. Знакомые незнакомки.//Мир женщины, 1997, № 9. -с. 12.
. Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 31 березня 2020.
Островская И. В., Широкова Н. В. Основы сестринского дела: учебник. — М. : ГЭОТАР-Медиа, 2008.

Література

А. Г.,. Щербатова, Софья Степановна // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)

[1] Придворный календарь на 1824 год.

[2] . Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 31 березня 2020.

[3] Князь А. А. Щербатов: На службе Москве и Отечеству. — М.: Русский Міръ, 2009. — 528 с. — (Большая московская библиотека). — .

[4] ЦГИА СПб. ф.19. оп.111. д. 184-1. Метрические книги Исаакиевского собора.

[5] Молева Н. Знакомые незнакомки.//Мир женщины, 1997, № 9. -с. 12.

[Крылова-6] . Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 31 березня 2020.

[7] Островская И. В., Широкова Н. В. Основы сестринского дела: учебник. — М. : ГЭОТАР-Медиа, 2008.