Панас Федорович Щеглов 15 січня 1912 19120115 село Михалі тепер Оленінського району Тверської області Російська Федераці

Панас Федорович Щеглов (15 січня 1912(19120115), село Михалі, тепер Оленінського району Тверської області, Російська Федерація — 28 січня 1995, місто Москва) — радянський військовий діяч, Герой Радянського Союзу (1944). 1-й заступник головнокомандувача військами протиповітряної оборони СРСР з 1966 по 1974 рік, генерал армії (1970). Депутат Верховної Ради УРСР 4—5-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 6—8-го скликань. Член ЦК КПУ в 1956—1960 роках

Панас Федорович Щеглов

Народження

15 січня 1912
Тверська губернія, Російська імперія

Смерть

28 січня 1995 (83 роки)
Москва, Росія

Поховання

Країна

Приналежність

Артилерія
Піхота
Війська ППО

Освіта

Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації

Роки служби

1929—1992

Партія

КПРС

Звання

Генерал армії

Війни / битви

Радянсько-фінська війна (1939—1940)
Німецько-радянська війна
Вторгнення у Чехословаччину

Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Щеглов.

Біографія

Народився 15 (2) січня 1912 року в селі Михалі Бєльського повіту Тверської губернії в селянській родині. У 1917 році родина переїхала на станцію Чертоліно. Закінчив Ржевську середню школу.

З вересня 1929 року — в Червоній армії. У 1933 році закінчив 1-у Радянську Об'єднану військову школу РСЧА імені ВЦВК у Москві.

З червня 1933 року служив у 73-му артилерійському полку 73-ї стрілецької дивізії Сибірського військового округу: командир взводу, помічник командира, командир батареї.

У жовтні 1935 року направлений навчатися на військово-ветеринарний факультет Московського ветеринарного інституту. У травні 1936 року переведений у Військову академію РККА імені Фрунзе, яку закінчив у 1939 році.

Член ВКП(б) з 1939 року.

З травня 1939 року — начальник штабу 290-го артилерійського полку 104-ї стрілецької дивізії. З липня 1939 — помічник начальника відділення оперативного відділу штабу 7-ї армії Ленінградського військового округу. На цій посаді брав участь у радянсько-фінській війні 1939—1940 років.

З серпня 1940 року — старший помічник начальника оперативного відділення оперативного відділу штабу Ленінградського військового округу.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. З 17 липня 1941 року — старший помічник начальника оперативного відділу штабу Північного фронту. З серпня 1941 року — командир 690-го артилерійського полку протитанкових гармат 55-ї армії Ленінградського фронту. З листопада 1941 року — командир 2-го особливого стрілецького лижного полку 54-ї армії Ленінградського фронту, у квітні 1942 року повернувся на посаду командира 690-го артилерійського полку протитанкових гармат.

З червня 1942 року — заступник начальника оперативного відділу штабу Ленінградського фронту (з перервою у вересні — жовтні 1942, коли командував 3-ю окремою лижною бригадою). Учасник битви за Ленінград.

У квітні 1943 — жовтні 1944 р. — командир 63-ї гвардійської стрілецької дивізії 30-го гвардійського стрілецького корпусу 42-ї (2-ї Ударної) армії Ленінградського фронту.

У жовтні 1944 — 1945 року — командир 30-го гвардійського стрілецького корпусу Ленінградського фронту. Вів бойові дії проти Курляндського угрупування німецьких військ до травня 1945 року.

У 1948 році закінчив Вищу військову академію Генерального штабу імені Ворошилова.

У квітні 1948 — червні 1949 року — командир 4-го гвардійського стрілецького корпусу. Потім багато років служив на командних посадах у Військах протиповітряної оборони (ППО) СРСР.

У червні 1949 — січні 1951 року — командувач військ ППО Ленінградського району. У січні — червні 1951 року — командувач військ ППО Уральського району. У червні 1951 — квітні 1954 року — командувач 4-ї окремої армії ППО в місті Свердловську (РРФСР). У квітні — липні 1954 року — в розпорядженні Головного управління кадрів Міністерства оборони СРСР.

У липні 1954 — серпні 1959 року — командувач Київської армії ППО і заступник командувача військ Київського військового округу по військах протиповітряної оборони.

У серпні 1959 — липні 1966 року — командувач військ Бакинського округу ППО.

У липні 1966 — квітні 1974 року — 1-й заступник головнокомандувача військ протиповітряної оборони СРСР.

У квітні 1974 — березні 1985 року — представник головнокомандувача Об'єднаних збройних сил країн — учасниць Варшавського договору у Війську Польському (Польська Народна Республіка).

У березні 1985 — травні 1992 року — військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

З травня 1992 року — у відставці. Проживав у Москві. Похований на Новодівочому кладовищі.

Звання

Нагороди

Герой Радянського Союзу (14.02.1944)
чотири ордени Леніна
три ордени Червоного Прапора (1940, 10.11.1942,)
орден Жовтневої Революції (14.01.1982)
орден Трудового Червоного Прапора
орден Суворова 2-го ст. (22.06.1944)
орден Олександра Невського (1.10.1944)
два ордени Вітчизняної війни 1-го ст. (24.09.1943, 11.03.1985)
два ордени Червоної Зірки
орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» 3-го ст.
ордени
медалі

Примітки

Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза офицерскому, сержантскому и рядовому составу Красной Армии» от 13 февраля 1944 года [ 23 січня 2022 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1944. — 24 февраля (№ 11 (271)). — С. 1

Література

Депутаты Верховного Совета СССР. 8-й созыв — 1970 р.

Посилання

[1] [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]

[1] Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза офицерскому, сержантскому и рядовому составу Красной Армии» от 13 февраля 1944 года [ 23 січня 2022 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1944. — 24 февраля (№ 11 (271)). — С. 1