Шипіоне Пульцоне

Шипіоне Пульцоне абоІль Гаетано (італ. Scipione Pulzone; 1544, Гаета — 1 лютого 1598, Рим) — італійський художник доби маньєризму.

Шипіоне Пульцоне
італ. Scipione Pulzone
«Автопортрет Шипіоне Пульцоне», 1574 р.
При народженні	Scipione Pulzone
Народження	1544(1544) Гаета, Провінція Латина, Лаціо, Італія
Смерть	1 лютого 1598(1598-02-01)
	Рим
Національність	італієць
Країна	Папська держава
Жанр	портрети, релігійні образа
Діяльність	художник
Напрямок	маньєризм
Покровитель	римські папи
Вплив	Антоніс Мор
Твори	портрети, релігійні образа
Роботи в колекції	Музей Прадо, Національний музей Швеції, Музей мистецтва Метрополітен^[1], Музей Креллер-Мюллер, Галерея Уффіці, ^d, Художній музей Волтерс, Державний музей мистецтв, Національний музей у Варшаві, Національна галерея, Музей історії мистецтв, Художня галерея Південної Австралії, Гарвардський художній музей, Смітсонівський музей американського мистецтва^[2], Музей образотворчих мистецтв, Музей Конде, Художній музей Фогга^[d], Баварські державні колекції картин, ^d, Палаццо Колонна, Музей Гране, Галерея Спада, Ашмолеан музей, Національна галерея старовинного мистецтва, Національна галерея, ^d, ^d, ^d, ^d і ^d
Шипіоне Пульцоне у Вікісховищі

Життєпис

Художник народився в містечку Гаете, звідки і його прізвисько Іль Гаетано . Вважають, що художню освіту опановував у Якопіно дель Конте, знав і вивчав твори Себастьяно дель Пьомбо та низки майстрів, що обслуговували папський двір чи працювали в Римі доби Контрреформації. Став членом та членом римської Гільдії Святого Луки.

Робив релігійні композиції. Але більш відомий як уславлений портретист.

Помер в Римі.

Художня манера

Шипіоне Пульцоне. «Кардинал Річчі». Художній музей Фогг.

Художник був наново введений в історію західноєвропейського мистецтва після статті мистецтвознавця Федеріко Цері в 1957 р. На художню манеру митця мали вплив аристократичні портрети пензля Антоніса Мора, з їх елегантністю, іспанською холодністю і гордовитістю, котра створила тодішню моду на парадний аристократичний портрет. В орбіту цих настанов серед італійських художників були захоплені Бронзіно, Франческо Сальвіаті, Парміджаніно, , Лавінія Фонтана, Софонісба Ангіссола. Широкий спектр художників-маньєристів, задіяних в портретному жанрі, надав підстави навіть виділяти їх окремо як представників мистецтва конрреформації. В художній манері Шипіоне Пульцоне змішані риси портретних знахідок митців Нідерландів та італійського маньєризму, з його психологічною напруженістю, неприємними хроматичними гамами, настроями зневіри, кризи, підозрілості і песимізму.

Вибрані твори

• «Невідома аристократка в чорній сукні»
• «Папа римський Павло III», копія портрета Тиціана
• «Невідома аристократка в червоній сукні», Музей де Коньяк Шаранта, Франція

• «Кардинал Річчі», 1569, художній музей Фогг,
• «Каяття Марії Магдалії», до 1573, Мілан
• «Автопортрет», 1574,
• «Кардинал Фердинандо Медічі» до вступу на престол герцога Тоскани, 1580
• «Фердинандо I де Медічі» (1549—1609), 1582, галерея Уффіці, Флоренція
• «Невідома шляхетна пані», після 1580, Художній музей Волтерс
• «Вітторія Аккорамбоні», Петергоф, Великий палац, Росія.
• «Портрет кардинала Колонна», 1570, Ермітаж, Санкт-Петербург
• «Розп'яття з передстоячими», 1590, церква Санта Марія Валічелла, Рим
• «Герцориня Кристина Лотарінзька», після 1591
• «П'єта», 1593, Музей мистецтва Метрополітен, Нью-Йорк

Галерея

Ш. Пульцоне. «Портрет Якопо Бонкомпаньї»

Шипіоне Пульцоне, «П'єта», 1591 р.,Музей мистецтва Метрополітен, Нью-Йорк

• «Фердинандо І Медічі як мальтійський лицар», Галерея Уффіці, 1590 р.
• «Розп'яття з передстоячими», 1593 р.,
• «Кристина Лотаринзька, велика герцогиня Тосканська», 1590 р.
• «Розп'яття з передстоячими», 1590, церква Санта Марія Валічелла, Рим
• «Невідома аристократка в червоній сукні», Музей де Коньяк Шаранта, Франція

Примітки

1. https://www.metmuseum.org/art/collection/search/437342
2. https://americanart.si.edu/collections/search/artist/?id=6493

Джерела

• AA.VV., Enciclopedia dell'arte, DeAgostini, 1992,
• Federico Zeri, Pittura e controriforma. L'"arte senza tempo"di Scipione da Gaeta, Neri Pozza, 1957
• Domenico Sedini, Scipione Pulzone [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.], catalogo online Artgate [ 16 травня 2016 у Wayback Machine.] della Fondazione Cariplo, 2010, CC-BY-SA.
• Гос. Эрмитаж. «Западноевропейская живопись», каталог 1, Ленинград, «Аврора», 1976, с. 124—125

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Шипіоне Пульцоне