Іва н Омеля нович Шипо вич 1857 Бронниця 1936 Вінниця український краєзнавець дослідник історії Поділля громадський діяч

Іва́н Омеля́нович Шипо́вич (1857, Бронниця — 1936, Вінниця) — український краєзнавець, дослідник історії Поділля, громадський діяч, священник, педагог. Жертва сталінських репресій.

Отець Іван Шипович

портрет 1903 р.

Народився

Помер

Поховання

Громадянство

УНР

Національність

Діяльність

історія, археологія, краєзнавство, педагогіка

Alma mater

Подільська духовна семінарія

Конфесія

РПЦ МП

Нагороди

Орден Святої Анни 3 ступеня

Орден Святого Станіслава 3 ступеня

Церковно-археологічного та Історичного товариств при Київській духовній академії,
Історичного товариства Нестора-літописця,
Московського археологічного товариства,
Київського товариства старожитностей і мистецтва,
Київського відділу Імператорського російського військово-історичного товариства.

Радянський період. Ув'язнення, смерть

Після революційних подій, з 1920 р., протоієрей Іван Шипович переходить служити до Свято-Миколаївського храму с. Шереметка (нині мікрорайон Пирогово м. Вінниці), де зберігається набальзамоване тіло лікаря Миколи Пирогова.

У квітні 1924 р. став науковим консультантом з археології Кабінету виучування Поділля. На прохання дослідника В. Отамановського в 1926 р. для фондів новоствореного у Вінниці музею Михайла Коцюбинського Шипович підготував спогади «Про Шаргородське духовне училище» (видані лише в 1989 р.). У той же час він завершив свою працю «Вінницькі Мури: Історичний нарис», яка з невідомих причин не була опублікована.

У жовтні 1924 р. переїздить до м. Браїлів, де отримує посаду священника в Свято-Троїцькому жіночому монастирі. Під його духовною орудою перебувала 161 монахиня.

Під час Голодомору влада використовує інцидент з селянами (вони заховали в стінах монастиря трохи зерна для порятунку власних сімей) як привід для закриття «контрреволюційного кубла» та арешту отця Івана Шиповича. У грудні 1932 р. його засудили до 3 років позбавлення волі за статтею 54-10 (контрреволюційна пропаганда та агітація) і у віці 75 років відправили до Сибіру. Під час розширення території обласного управління НКВС, у 1934 р., родину репресованого дослідника виганяють з власного будинку.

Повернувшись, у 1936 р., із заслання до Вінниці помирає. Був похований на міському православному цвинтарі. Могила не збереглась.

Праці

(рос.)Гедеон Балабан. — Каменец-Подольский, 1885.
(рос.)Исторические сведения о с. Боровое Ямпольского уезда // Подольские епархиальные ведомости. — 1895. — № 17–18.
(рос.)Из истории Сатановского монастыря // Подольские епархиальные ведомости. — 1896. — 51 с.
(рос.)Летопись Винницкого капуцинского кляштора. — Каменец-Подольский, 1902. — 52 с.
(рос.)Борьба России с Наполеоном и отношение к ней подольского духовенства. — Каменец-Подольский, 1912.
(рос.)О границах бывшей Брацлавщины, исторической жизни в ней, отношений Брацлавщины и Подолии. — Винница, 1914. — 60 с.
Про Шаргородське духовне училище // У кн.: Спогади про Михайла Коцюбинського: Видання друге, доп. — К., 1989. — С. 6–14.
Вінницькі Мури: Історичний нарис (не видана).

Це незавершена стаття про історика.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

Примітки

Джерела

Лисий А., Вінницький капуцинський монастир. — Вінниця, 1995. — 128 с.
Шипович Іван Едуардович // Баженов Л. В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців XIX—XX ст.: Історіографія. Біобібліографія. Матеріали. — Кам'янець-Подільський, 1993. — 400 с.
Шипович Іван Омелянович // Баженов Л. В. Історичне краєзнавство Правобережної України XIX — на початку XX століть: Становлення. Історіографія. Біобібліографія. — Хмельницький, 1995. — С. 244–245.

Посилання

(біографія); сайт «Тарлес»
Курас І. Ф., Провідники духовності в Україні: Шипович Іван Омелянович [ 15 квітня 2016 у Wayback Machine.]