Шику Буаркі

Шику Буаркі (порт. Chico Buarque, повне ім'я порт. Francisco Buarque de Hollanda нар. 19 червня 1944) — бразильський співак, гітарист, автор пісень, письменник, актор і драматург. Найбільш відомий своїми піснями, що часто містили соціальний протест.

Шику Буаркі
Francisco "Chico" Buarque de Hollanda
Зображення
Основна інформація
Повне ім'я	порт. Francisco Buarque de Hollanda
Дата народження	19 червня 1944(1944-06-19) (80 років)
Місце народження	Ріо-де-Жанейро, Бразилія
Роки активності	1962—дотепер
Громадянство	Бразилія
Професія	співак гітарист автор пісень письменник драматург
Освіта	^d
Інструменти	вокал гітара флейта
Жанр	самба босанова MPB шору балада
Співпраця	Еду Лобу Жуан Жілберту Мілтон Насіменту (Каетану Велозу) Жілберту Жиль Том Жобім (Нара Леан) Марія Бетанія
Лейбл	RGE Phonogram Inc. Polygram Philips Ariola RCA Victor Universal Music Mercury Records Som Livre
Нагороди
Премії	(Премія Жабуті) 1992·2004·2010 Літературна премія Сан-Паулу 2010 Премія Casa de las Américas 2013 Премія (Роже Кайюа) 2016 Latin Grammy Award 2002·2012
Батько	^d
Мати	^d
Діти	^d і ^d
Автограф
Офіційний сайт
Цитати у Вікіцитатах  Файли у Вікісховищі

Бразильським військовим урядом 1969 року разом з кількома учасниками руху (тропікалія) та виконавцями MPB був визнаний небезпечним і змушений покинути Бразилію. Проте 1970 року він повернувся до Бразилії і продовжував записувати, виконувати і писати, хоча значна частина його творчості була піддана державній цензурі. Окрім численних музичних альбомів та музики в кіно, він став відомим як письменник і опублікував в наступні чотири десятиріччя декілька романів.

Біографія

Буаркі походить з інтелектуальної родини, його батько, Сержіу Буаркі ді Оланда (1902—1982) — видатний бразильський історик і соціолог ХХ ст., мати — Марія Амелія Сесаріу Алвім — піанистка і художниця, одна з засновників бразильської Робітничої партії. Шику також є молодшим братом співачки Міуши (порт. Miúcha) та старшим братом політика Ани ді Оланда (порт. Ana de Hollanda).

Шику народився у Ріо-де-Жанейро, 1946 року його родина перебралася до Сан-Паулу, а протягом 1952—1960 років жила в Італії. Після їхнього повернення на батьківщину, Вінісіус ді Морайс та інші, хто стояв біля витоків босанови, були частими гостями в родині Буаркі. З юних років Шику Буаркі захоплювався босановою, зокрема творами Тома Жобіма та Жуана Жілберту. Він поступив навчатися до архітектурного коледжу університету Сан-Паулу, але часто пропускав навчання, більше уваги приділяв музиці і складанню пісень. Шику також цікавився європейською літературою і письменництвом, у 18 років написав своє перше оповідання.

З 1965 року почала складатися музична кар'єра Буаркі. На фестивалі MPB одну з його пісень виконав Жеральдо Вандре, невдовзі Шику записав Pedro Pedreiro і Olê, Olá, що визнаються найважливішими серед його ранніх творів. В цей же час Шику зробив перші кроки в театральному житті: створив музику до вистави Смерть і життя Северина (порт. Morte E Vida Severina на вірші відомого поета Жуана Кабрала ді Мелу Нету Він з'явився на ТВ як виконавець босанови, вийшов успішний альбом (Нари Леан), що містив три пісні його авторства. 1966 року на 2-му телевізійному фестивалі MPB його пісня A Banda отримала почесне перше місце in 1966. Цей успіх зробив Буаркі відомим, він отримав контракт зі студією звукозапису, вів щотижневу передачу на телебаченні, записав низку пісень в жанрі босанова, самба та MPB, які два роки поспіль посідали призові місця на фестивалях.

Шику Буаркі під час виступу. 2007

Пісня Roda Viva гостросоціального змісту і їдка п'єса з тою самою назвою, створені Буаркі 1968 року, викликали невдоволення військового уряду, і, аби уникнути неприємностей, він виїхав 1969 року до Італії на 18 місяців.

Повернувшись 1970 року на батьківщину, знайшов популярну музику зруйнованою, країна вступила в період військових репресій, (Каетану Велозу), Жілберту Жиль, Еду Лобу та інші змушені були покинути Бразилію. З цього часу соціальний протест стає основною темою пісень Буаркі. Він написав сотні пісень про безправне життя в Бразилії, про вуличних дітей, про повій. Пісня Construção, сюрреалістична фантазія про трьох будівників, що гинуть на роботі, стала популярною класикою, символом громадянської боротьби з політичними репресіями під час військового правління. Construção визнана журналом Rolling Stone бразильською піснею № 1. Його творчість була піддана жорсткій цензурі. Як він писав згодом «Це був виклик. Мені доводилося писати 20 пісень, аби дві з них пропустила цензура». 1974 року створив свій перший роман.

Того ж року цензура забороняє будь-яку пісню його авторства і Буаркі пише пісні під псевдонімом «Жулинью да Аделаїде» порт. Julinho da Adelaide. Аби уникнути цензури він змушений використовувати Езопівську мову, натяки, завуальований протест проти військового режиму.

Шику Буаркі є автором кількох романів, перекладених багатьма мовами, що отримали широке визнання читачів і літературних критиків та нагороджені літературними преміями (див. Книги й Визнання, премії та нагороди). Він також багато часу приділяє роботі в кіно (як композитор, виконавець, актор і сценарист), співпрацював з відомими режисерами, як Карлус Дієгус (порт. Cacá Diegues) у стрічках «Прощавай, Бразилія» (порт. Bye Bye Brasil) та «Коли приходить карнавал» (порт. Quando o Carnaval Chegar) і Карлос Саура (ісп. Carlos Saura) у документальному музичному фільмі («Фадо») (ісп. Fados)

Каетану Велозу так характеризував творчість Буаркі

«Кращий поет нашого покоління — Шику Буаркі. Усе написане ним ідеально. Жоден слог не розходиться з нотою в його мелодіях. Его віршування — сама досконалість, в його римах — щедрість мови. Вони ніколи не вимучені. Вони природні в тому, що стосується звуку, і необхідні в тому, що стосується змісту. Він справжній майстер».

Визнання, премії та нагороди

• 2002 — III Annual Latin Grammy Award — Кращий альбом MPB — Cambaio — виконавці Шику Буаркі та Еду Лобу
• 2012 — XIII Annual Latin Grammy Award — Краща бразильська пісня (на португальській) — Querido Diário — автор пісні

• (Премія Жабуті)
  • 1992 — за роман Збентеження порт. Estorvo (1992)
  • 2004 — за роман Будапешт порт. Budapeste (2003)
  • 2010 — за роман Розлите молоко порт. Leite derramado (2009)
• 2010 — Літературна премія Сан-Паулу — Десять найкращих книг 2009 року: Розлите молоко порт. Leite derramado (2009)
• 2013 — Премія Casa de las Américas в категорії ессе та прози José María Arguedas за роман Розлите молоко порт. Leite derramado (2009)
• 2016 — Премія (Роже Кайюа) та французького PEN клуба в категорії «Латиноамериканська література»

• 1996 — Командор Ордена Інфанта дона Енріке
• 2003 — Орден За заслуги в культурі (Бразилія)

Твори

Книги 1966: A Banda (збірка текстів пісень) 1974: Fazenda Modelo 1979: Chapeuzinho Amarelo (дитяча книжка) 1981: A Bordo do Rui Barbosa 1991: Estorvo 1995: Benjamim 2003: Budapeste 2009: Leite Derramado 2014: O Irmão Alemão

П'єси 1967—1968: Roda Viva 1973: Calabar, у соавторстві з Руєм Герра 1975: Gota d'água 1978: Ópera do Malandro 1983: O Grande Circo Místico

Фільми 1972: Quando o carnaval chegar 1983: Para viver um grande amor 1985: Ópera do Malandro 2000: Estorvo 2003: Benjamin

Дискографія

1966: Chico Buarque de Hollanda (Vol. 1) 1966: Morte e Vida Severina 1967: Chico Buarque de Hollanda (Vol. 2) 1968: Chico Buarque de Hollanda (Vol. 3) 1969: Umas e outras — compacto 1969: Chico Buarque na Itália 1970: Apesar de você 1970: Per un pugno di samba 1970: Chico Buarque de Hollanda (Vol. 4) 1971: Construção 1972: Quando o carnaval chegar 1972: Caetano e Chico — juntos e ao vivo 1973: Chico canta 1974: Sinal fechado 1975: Chico Buarque & Maria Bethânia ao vivo 1976: Meus caros amigos 1977: Cio da Terra compacto 1977: Os saltimbancos 1977: Gota d'água 1978: Chico Buarque

1979: Ópera do Malandro 1980: Vida 1980: Show 1º de Maio compacto 1981: Almanaque 1981: Saltimbancos trapalhões 1982: Chico Buarque en espanhol 1983: Para viver um grande amor 1983: O grande circo místico 1984: Chico Buarque (Vermelho) 1985: O Corsário do rei 1985: Ópera do Malandro 1985: Malandro 1986: Melhores momentos de Chico & Caetano 1987: Francisco 1988: Dança da meia-lua 1989: Chico Buarque 1990: Chico Buarque ao vivo Paris le Zenith 1993: Para Todos 1995: Uma palavra 1997: Terra

1998: As cidades 1998: Chico Buarque da Mangueira 1999: Chico ao vivo 2001: Chico e as cidades (DVD) 2001: Cambaio 2002: Chico Buarque — Duetos 2003: Chico ou o país da delicadeza perdida (DVD) 2005: Meu Caro Amigo (DVD) 2005: A Flor da Pele (DVD) 2005: Vai passar (DVD) 2005: Anos Dourados (DVD) 2005: Estação Derradeira (DVD) 2005: Bastidores (DVD) 2006: O Futebol (DVD) 2006: Romance (DVD) 2006: Uma Palavra (DVD) 2006: Carioca (CD + DVD) 2007: Carioca Ao Vivo 2011: Chico 2012: Na Carreira (DVD) 2017: Caravanas

Див. також

Chico Buarqe. A Banda — MPB-2 (1966) [ 24 серпня 2017 у Wayback Machine.] youtube.com

Примітки

1. Perrone, с. 2.
2. Jemima Hunt (18.07.2004). . The Observer (англ.). Guardian Media. Архів оригіналу за 16 лютого 2021. Процитовано 05.03.2018.
3. Perrone, с. 3.
4. Paulo Cavalcanti. . Випуск 37 - жовтень 2009 (порт.). Архів оригіналу за 6 березня 2018. Процитовано 05.03.2018.
5. Mário Prata. (порт.). Chico Buarque. Архів оригіналу за 7 грудня 2013. Процитовано 05.03.2018.
6. Perrone, с. 4.
7. Chico Buarque. IMDb.com (англ.). Процитовано 05.03.2018.
8. Marjorie Perloff, Roland Greene (01.05.2017). . Los Angeles Review of Books (англ.). Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 05.03.2018.
9. 2002 — III Annual Latin Grammy Award [ 6 березня 2018 у Wayback Machine.] www.latingrammy.com
10. 2012 — XIII Annual Latin Grammy Award [ 7 березня 2018 у Wayback Machine.] www.latingrammy.com
11. . Архів оригіналу за 18 березня 2018. Процитовано 6 березня 2018.
12. . Архів оригіналу за 20 березня 2018. Процитовано 6 березня 2018.
13. . Архів оригіналу за 12 березня 2018. Процитовано 6 березня 2018.
14. Marco Rodrigo Almeida (29 травня 2010). . Folha de S.Paulo (порт.). Архів оригіналу за 10 грудня 2018. Процитовано 05.03.2018.
15. (ісп.). 2013. Архів оригіналу за 19 листопада 2019. Процитовано 05.03.2018.
16. Marine Durand (25.11.2016). (фр.). Архів оригіналу за 7 березня 2018. Процитовано 05.03.2018.
17. Membros des Ordens. Cidadãos Estrangeiros agraciados com Ordens Portuguesasl [ 2013-03-03 у Wayback Machine.] Офіційний сайт президента Португалії. Список нагороджених.1996/03/25 (порт.)
18. Ministério da Cultura do Brasil (2003). (порт.). Архів оригіналу за 6 вересня 2017.

Література

• Charles A. Perrone (1989). Masters of Contemporary Brazilian Song: MPB 1965-1985 (англ.). University of Texas. Процитовано 05.03.2018.