Шепарівці село Коломийського району Івано Франківської області У селі проживає 1373 особи село ШепарівціГерб ПрапорКраїн

48°33′49″ пн. ш. 24°57′23″ сх. д. / 48.56361° пн. ш. 24.95639° сх. д.Координати: 48°33′49″ пн. ш. 24°57′23″ сх. д. / 48.56361° пн. ш. 24.95639° сх. д.

Водойми

Прут

Місцева влада

Адреса ради

78249, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, c. Шепарівці, вул. Шевченка, 108

Карта

Шепарівці

Шепарівці

Мапа

Шепарівці у Вікісховищі

Географія

Шепарівці розміщені на лівому березі повноводної річки Прут, яка обтікає село з південно-західної до південно-східної частини протягом п'яти кілометрів. Знаходиться на заході Коломийського району на трасі до Івано-Франківська та Яремчі. До районного центру 6 км. Село колись називалось Шопарівці, а пізніше Шепарівці. Загальна площа села з прилеглими до нього землями становить близько 1000 гектарів. Шепарівці знаходяться на рівнинній місцевості, через село пролягає асфальтована дорога, яка сполучає Коломию з обласним центром, а також Надвірною, Яремчем і Закарпаттям.

Історія

Перша згадка про село Шепарівці в документах датується 1389 р. Про давність заселення території села свідчать археологічні пам'ятки — могили на терасі Прута, на орних землях біля річки Коломийки, а також на території Шепарівського лісу.

Згадується 4 травня 1472 року в книгах галицького суду .

Дуже цікавим є опис границь, складений у 1788 р. для перепису земель Галичини, проведеного з наказу австрійського імператора Йосифа ІІ. В описі сказано, що землі села граничать від сходу з містом Коломиєю і селом , від півдня з Княждвором, від заходу з Раківчиком, від півночі з Слобідкою.

У післявоєнний час межі села були дещо змінені. До Шепаровець прилучено всю лівобережну частину Княждвора. У наш час село Шепарівці межує на півночі із селом Раківчиком, на заході — з Товмачиком, на півдні, по річці Прут, з Княждвором, на сході — з Коломиєю, (Дятьківці приєднанні^[] до Коломиї).

На півдні села протікає річка Прут. Річка Млинівка протікає в прокопаному з Пруту руслі ще з XVIII ст., а можливо і давніше. Вона відігравала значну роль у житті села. На ній були збудовані чотири великі млини. Один з них мав велике значення для життя не тільки села, а й всього повіту, тому до нього спеціально з Коломиї у 1880 році було прокладено залізничну колію (тепер нема ні колії, ні млина). Після повені 1969 р. Млинівка пропала, а мости і під'їзні дороги були зруйновані.

На півночі села по околиці Пугарі протікає річка Коломийка. Потік Мочихвіст протікав через село і впадав у Млинівку. Під час повеней він розливався і завдавав шкоди господарству села.

Після найбільшої повені змінилося русло потоку. Мочихвіст зараз протікає на заході села і впадає в річку Прут.

На території села є території, які зберегли давні назви — луки Царина та Зарінки, зарослі Урвиколесо та Діброва.

Урочище «Шепарівський ліс» Шепарівського лісництва — теж пам'ятка природи. Тут на площі 21 га збереглися рештки дібров Прикарпаття природного походження віком понад 200 років.

У Шепарівському лісництві є резервація сірих чапель. Ці гарні великі птахи мають свою колонію в лісі здавна. Розмножуються вони на півночі села в гніздах на старих дубах. Гніздуються поблизу води — струмків, річок, боліт, ставків.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	1518	98.83%
російська	13	0.85%
білоруська	3	0.20%
угорська	1	0.06%
інші/не вказали	1	0.06%
Усього	1536	100%

Символіка

Герб

Гербом села Шепарівці є зелений заокруглений щит із жовтою вигнутою основою, в середині якої розміщений білий круг – символ безконечності, з вінком із дубового листя (зеленого кольору) та жолудів (жовтого кольору). У центрі круга, на зеленому фоні, розташоване сонце. Щит увінчаний сільською геральдичною короною із золотими колосками, що вказує на статус. В основу герба покладено вінок із дубового листя з жолудями, що символізує наявність біля населеного пункту великої території дубового лісу. Тому й назва лісництва на території Коломийського району – Шепарівське. Сяюче сонце золотого кольору із прямими променями - символізує життя, тепло, могутність, багатство. Кольори герба мають своє значення. Зелений колір – символ надії, достатку, свободи і радості. Золотий, жовтий – тепла, добробуту і багатства, чистоти.

Прапор

Квадратне або прямокутне (розміром 1:2) двоколірне полотнище зверху - жовтого, а знизу – зеленого кольору, у центрі якого розміщений білий круг – символ безконечності, з вінком із дубового листя ( зеленого кольору) та жолудів (жовтого кольору). У центрі круга, на зеленому фоні, розташоване сонце. Зелений колір – символ надії, достатку, свободи і радості. Золотий, жовтий– тепла, добробуту і багатства, чистоти.

Пам’ятки

В селі в 1951 р. встановлено пам’ятник Тарасові Шевченку за проектом архітектора Івана Боднарука.

Відомі особи

Народились

Слободян Михайло Петрович (19 жовтня 1920 — 4 листопада 1991) — український біолог, постраждав в часи утисків української інтелігенції тоталітарним режимом СРСР
Слободян Петро Петрович — український радянський футболіст та український тренер.
Терпелюк Петро Іванович — народний артист України.

Світлини

Пам’ятник Кобзареві біля Троїцької церкви (1953)

Примітки

https://kolrada.gov.ua/p/ekpasport
Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.348, №3581 (лат.)
Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
Б. Гаврилів, М. Косило. Пам'ятники Тарасові Шевченкові на Прикарпатті. — «Краєзнавець Прикарпаття», № 23. — с. 10.
В. М. Слободян, В. М. Вірченко. Михайло Петрович Слободян (до 90-річчя від дня народження) // Український ботанічний журнал. — 2010. — Т. 67, № 5. — С. 761—764

Джерела

Szeparówce, al. Szyparowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 898. (пол.) — S. 898. (пол.)

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] ttps://kolrada.gov.ua/p/ekpasport

[2] Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.348, №3581 (лат.)

[ukr-socialdata-mova-2001-3] Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

[4] Б. Гаврилів, М. Косило. Пам'ятники Тарасові Шевченкові на Прикарпатті. — «Краєзнавець Прикарпаття», № 23. — с. 10.

[5] В. М. Слободян, В. М. Вірченко. Михайло Петрович Слободян (до 90-річчя від дня народження) // Український ботанічний журнал. — 2010. — Т. 67, № 5. — С. 761—764