Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Чуже обличчя (яп. 他人の顔) — роман 1964 року японського письменника Кобо Абе.
 | |
| Автор | Кобо Абе |
|---|---|
| Назва мовою оригіналу | 他人の顔 |
| Мова | японська |
| Жанр | наукова фантастика |
| Місце |  Японія |
| Видано | 1964 |
Анотація роману
«Чуже обличчя» — один із найвідоміших романів видатного японського письменника Кобо Абе. В основі сюжету — ситуація, коли внаслідок травми герой змушений послухатися поради лікарів і замінити своє обличчя маскою. Одразу після цього з людиною починають відбуватися дивні зміни. В його душі поселяється підозра, що необхідність сховатися від звичного світу за новим обличчям відкриває жахливу можливість переродження особистості, кардинальної зміни самих її основ.
Сюжет
Головний герой, завідувач лабораторії в інституті високомолекулярної хімії, під час експерименту обпік собі обличчя рідким киснем. Все його обличчя вкрилося рубцями. Рани ніяк не гояться, і він весь час ходить з забинтованим обличчям. Він розмірковує про те, що відсутність на обличчі шкіри, яка є не більше ніж оболонкою, відмежувала його від суспільства. Він відчуває себе тим, що втратив обличчя і зауважує, що обличчя відіграє в житті куди більш важливу роль, ніж він припускав: навіть заспокійлива музика Баха здається йому тепер не бальзамом, а грудкою глини. «Невже понівечене обличчя здатне впливати на сприйняття музики?» — журиться він. Герой розмірковує, чи не втратив він ще чогось разом з обличчям. Він згадує, як у дитинстві він стягнув і кинув у вогонь накладні волосся старшої сестри, які здавалися йому чимось непристойним та аморальним. А тепер бинти стали його фальшивим обличчям, позбавленим індивідуальності.
Герой одружений, але в нього немає дітей. Незабаром після виписки з лікарні він їде в Осаку нібито у відрядження. Він знімає квартиру в непримітному будинку S. і робить його своїм «притулком». Страждаючи від самотності, він вирішує надягати на понівечене обличчя маску. Талановитий вчений, він вирішується створити маску сам, що з успіхом виконує. Маска вийшла настільки схожою на справжнє обличчя, що можна було без страху виходити на вулицю і навіть посміхатися. Але з цього моменту починається роздвоєння особистості героя «я» і «маска». «Маска» — це франт у темних окулярах, який носить бороду і робить час від часу ексцентричні вчинки: чи то покупка забороненої законом духової рушниці або іграшки йо-йо. «Я» — це людина, що страждає від самотності. Спочатку герой вважає лице лише обгорткою, яка приховує головне — внутрішній світ. Але потім він усвідомлює, що недооцінив роль обличчя. Одягаючи маску, герой замислюється над тим, що вона дозволяє постати зовсім іншою людиною і тому здійснювати найзухваліші злочини. Вважаючи обличчя містком (хоча і не єдиним), що зв'язує людей, герой зрозумів, що, змінюючи обличчя, приховуєш душу. Під прикриттям маски герой зраджує самому собі зі своєю дружиною (як виявилося пізніше, дружина про все здогадалася). Щоб підсумувати виконану роботу, він пише записки дружині у трьох зошитах.
На чистих сторінках останнього зошита герой робить записи для себе. Він описує, як сидів вдома і чекав, поки дружина в домі S. читає зошити з його записами. Він сподівається, що викриття маски заподіє біль дружині, що їй стане соромно. Адже вона своєю «зрадою» також поранила героя, значить, вони квити. Він вважає, що будь-яке рішення краще, ніж подібний любовний трикутник. Не дочекавшись дружини, герой поспішає до будинку S. Дружини там немає. Маска, як і раніше лежить в шафі. На столі він виявляє лист від дружини. Вона пише, що з першої хвилини про все здогадалася. Але він, який спочатку прагнув за допомогою маски повернути себе, з якогось моменту почав дивитися на маску як на шапку-невидимку, але не для того, щоб сховатися від інших, а для того, щоб втекти від себе. Маска стала іншою особою. Дружина пише, що маска не була поганою, просто він погано знав, як з нею обходитися: в результаті маска нічого не змінила. Дружина звинувачує героя в тому, що він не бажає знати нікого, крім себе, і вважає його поведінку знущанням з неї.
Фінал
Прочитавши лист дружини, герой намагається зрозуміти, в який момент зробив помилку. Два зауваження дружини поранили його найболючіше: по-перше, визнання, що, викривши справжню сутність маски, вона продовжувала робити вигляд, ніби йому вдалося обдурити її; по-друге, докір в тому, що, незважаючи на безліч виправдань, він не підтвердив їх справжніми діями, його тільки й вистачило, що на ці записки, які, по суті, роблять його схожим на змію, вчепилася у власний хвіст. Герой відчуває, що маска була не стільки маскою, скільки чимось близьким його новій, справжній особі.
Він вирішує дати масці ще один шанс. Надівши маску і взявши духовий пістолет, герой відчуває, що настрій його відразу змінюється. Раніше він відчував, що йому вже сорок років, тепер він відчуває, що йому всього сорок років. Притаманна масці самовпевненість дає себе знати. Герой намагається розшукати дружину, але безуспішно. Із слухняної, слабкої, засліпленої ревнощами маска перетворюється в дикого звіра, здатного на все. Почувши стукіт каблучків, герой ховається за рогом і спускає запобіжник пістолета. Він сам не знає, як вчинить, — це вирішиться в останню мить, коли жінка з'явиться на відстані пострілу. Він ненавидить людей. Кроки все ближче. Останні його слова: «Більше ніколи писати не зможу. Писати потрібно, мабуть, тільки тоді, коли нічого не трапляється».
Значення
Сила роману Кобо Абе «Чуже обличчя» у тому, що написано цей твір абсолютно серйозно, без тіні іронії, з повною віддачею і абсолютним занурення читача в реальність переродження. У певний момент ця книга заволодіває читачем, наче маска — особистістю героя. А переставши відчувати навіть можливість того, що прочитане може бути вимислом, вже неможливо виплутатися з лабіринту фантасмагорій. Це відчуття більше всього схоже на той самий сон, який усвідомлюється сном, але не дає ніякої можливості прокинутися.
Екранізації
Роман був екранізований у 1966 році. Режисер Хіросі Тесігахара. В головних ролях: Тацуя Накадаі — пан Окуяма та Матиіо Ке — пані Окуяма. В 1967 році фільм [en]» отримав дві премії «Майніті»: за найкращу музику (Тору Такеміцу) та за найкращу роботу художника (Масао Ямадзакі).
Посилання
- Информационная страница о книге [ 1 січня 2017 у Wayback Machine.]
- https://briefly.ru/abe/chuzhoe_lico/ [ 19 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- http://www.lib.ru/INPROZ/KOBO/lico.txt [ 20 серпня 2016 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Chuzhe oblichchya yap 他人の顔 roman 1964 roku yaponskogo pismennika Kobo Abe Chuzhe oblichchya AvtorKobo AbeNazva movoyu originalu他人の顔MovayaponskaZhanrnaukova fantastikaMisceYaponiyaVidano1964Anotaciya romanu Chuzhe oblichchya odin iz najvidomishih romaniv vidatnogo yaponskogo pismennika Kobo Abe V osnovi syuzhetu situaciya koli vnaslidok travmi geroj zmushenij posluhatisya poradi likariv i zaminiti svoye oblichchya maskoyu Odrazu pislya cogo z lyudinoyu pochinayut vidbuvatisya divni zmini V jogo dushi poselyayetsya pidozra sho neobhidnist shovatisya vid zvichnogo svitu za novim oblichchyam vidkrivaye zhahlivu mozhlivist pererodzhennya osobistosti kardinalnoyi zmini samih yiyi osnov SyuzhetGolovnij geroj zaviduvach laboratoriyi v instituti visokomolekulyarnoyi himiyi pid chas eksperimentu obpik sobi oblichchya ridkim kisnem Vse jogo oblichchya vkrilosya rubcyami Rani niyak ne goyatsya i vin ves chas hodit z zabintovanim oblichchyam Vin rozmirkovuye pro te sho vidsutnist na oblichchi shkiri yaka ye ne bilshe nizh obolonkoyu vidmezhuvala jogo vid suspilstva Vin vidchuvaye sebe tim sho vtrativ oblichchya i zauvazhuye sho oblichchya vidigraye v zhitti kudi bilsh vazhlivu rol nizh vin pripuskav navit zaspokijliva muzika Baha zdayetsya jomu teper ne balzamom a grudkoyu glini Nevzhe ponivechene oblichchya zdatne vplivati na sprijnyattya muziki zhuritsya vin Geroj rozmirkovuye chi ne vtrativ vin she chogos razom z oblichchyam Vin zgaduye yak u ditinstvi vin styagnuv i kinuv u vogon nakladni volossya starshoyi sestri yaki zdavalisya jomu chimos nepristojnim ta amoralnim A teper binti stali jogo falshivim oblichchyam pozbavlenim individualnosti Geroj odruzhenij ale v nogo nemaye ditej Nezabarom pislya vipiski z likarni vin yide v Osaku nibito u vidryadzhennya Vin znimaye kvartiru v neprimitnomu budinku S i robit jogo svoyim pritulkom Strazhdayuchi vid samotnosti vin virishuye nadyagati na ponivechene oblichchya masku Talanovitij vchenij vin virishuyetsya stvoriti masku sam sho z uspihom vikonuye Maska vijshla nastilki shozhoyu na spravzhnye oblichchya sho mozhna bulo bez strahu vihoditi na vulicyu i navit posmihatisya Ale z cogo momentu pochinayetsya rozdvoyennya osobistosti geroya ya i maska Maska ce frant u temnih okulyarah yakij nosit borodu i robit chas vid chasu ekscentrichni vchinki chi to pokupka zaboronenoyi zakonom duhovoyi rushnici abo igrashki jo jo Ya ce lyudina sho strazhdaye vid samotnosti Spochatku geroj vvazhaye lice lishe obgortkoyu yaka prihovuye golovne vnutrishnij svit Ale potim vin usvidomlyuye sho nedoociniv rol oblichchya Odyagayuchi masku geroj zamislyuyetsya nad tim sho vona dozvolyaye postati zovsim inshoyu lyudinoyu i tomu zdijsnyuvati najzuhvalishi zlochini Vvazhayuchi oblichchya mistkom hocha i ne yedinim sho zv yazuye lyudej geroj zrozumiv sho zminyuyuchi oblichchya prihovuyesh dushu Pid prikrittyam maski geroj zradzhuye samomu sobi zi svoyeyu druzhinoyu yak viyavilosya piznishe druzhina pro vse zdogadalasya Shob pidsumuvati vikonanu robotu vin pishe zapiski druzhini u troh zoshitah Na chistih storinkah ostannogo zoshita geroj robit zapisi dlya sebe Vin opisuye yak sidiv vdoma i chekav poki druzhina v domi S chitaye zoshiti z jogo zapisami Vin spodivayetsya sho vikrittya maski zapodiye bil druzhini sho yij stane soromno Adzhe vona svoyeyu zradoyu takozh poranila geroya znachit voni kviti Vin vvazhaye sho bud yake rishennya krashe nizh podibnij lyubovnij trikutnik Ne dochekavshis druzhini geroj pospishaye do budinku S Druzhini tam nemaye Maska yak i ranishe lezhit v shafi Na stoli vin viyavlyaye list vid druzhini Vona pishe sho z pershoyi hvilini pro vse zdogadalasya Ale vin yakij spochatku pragnuv za dopomogoyu maski povernuti sebe z yakogos momentu pochav divitisya na masku yak na shapku nevidimku ale ne dlya togo shob shovatisya vid inshih a dlya togo shob vtekti vid sebe Maska stala inshoyu osoboyu Druzhina pishe sho maska ne bula poganoyu prosto vin pogano znav yak z neyu obhoditisya v rezultati maska nichogo ne zminila Druzhina zvinuvachuye geroya v tomu sho vin ne bazhaye znati nikogo krim sebe i vvazhaye jogo povedinku znushannyam z neyi FinalProchitavshi list druzhini geroj namagayetsya zrozumiti v yakij moment zrobiv pomilku Dva zauvazhennya druzhini poranili jogo najbolyuchishe po pershe viznannya sho vikrivshi spravzhnyu sutnist maski vona prodovzhuvala robiti viglyad nibi jomu vdalosya obduriti yiyi po druge dokir v tomu sho nezvazhayuchi na bezlich vipravdan vin ne pidtverdiv yih spravzhnimi diyami jogo tilki j vistachilo sho na ci zapiski yaki po suti roblyat jogo shozhim na zmiyu vchepilasya u vlasnij hvist Geroj vidchuvaye sho maska bula ne stilki maskoyu skilki chimos blizkim jogo novij spravzhnij osobi Vin virishuye dati masci she odin shans Nadivshi masku i vzyavshi duhovij pistolet geroj vidchuvaye sho nastrij jogo vidrazu zminyuyetsya Ranishe vin vidchuvav sho jomu vzhe sorok rokiv teper vin vidchuvaye sho jomu vsogo sorok rokiv Pritamanna masci samovpevnenist daye sebe znati Geroj namagayetsya rozshukati druzhinu ale bezuspishno Iz sluhnyanoyi slabkoyi zasliplenoyi revnoshami maska peretvoryuyetsya v dikogo zvira zdatnogo na vse Pochuvshi stukit kabluchkiv geroj hovayetsya za rogom i spuskaye zapobizhnik pistoleta Vin sam ne znaye yak vchinit ce virishitsya v ostannyu mit koli zhinka z yavitsya na vidstani postrilu Vin nenavidit lyudej Kroki vse blizhche Ostanni jogo slova Bilshe nikoli pisati ne zmozhu Pisati potribno mabut tilki todi koli nichogo ne traplyayetsya ZnachennyaSila romanu Kobo Abe Chuzhe oblichchya u tomu sho napisano cej tvir absolyutno serjozno bez tini ironiyi z povnoyu viddacheyu i absolyutnim zanurennya chitacha v realnist pererodzhennya U pevnij moment cya kniga zavolodivaye chitachem nache maska osobististyu geroya A perestavshi vidchuvati navit mozhlivist togo sho prochitane mozhe buti vimislom vzhe nemozhlivo viplutatisya z labirintu fantasmagorij Ce vidchuttya bilshe vsogo shozhe na toj samij son yakij usvidomlyuyetsya snom ale ne daye niyakoyi mozhlivosti prokinutisya EkranizaciyiRoman buv ekranizovanij u 1966 roci Rezhiser Hirosi Tesigahara V golovnih rolyah Tacuya Nakadai pan Okuyama ta Matiio Ke pani Okuyama V 1967 roci film en otrimav dvi premiyi Majniti za najkrashu muziku Toru Takemicu ta za najkrashu robotu hudozhnika Masao Yamadzaki PosilannyaInformacionnaya stranica o knige 1 sichnya 2017 u Wayback Machine https briefly ru abe chuzhoe lico 19 serpnya 2016 u Wayback Machine http www lib ru INPROZ KOBO lico txt 20 serpnya 2016 u Wayback Machine