Чудакарана

Чудакарана (санскр. चूड़ाकरण, Cūḍākaraṇa ^IAST) — восьма з 16 санскар, які здійснюють індуси. Церемонія пов'язана з першою стрижкою дитини. Інші назви — чудакарма, чаула, мундина.

Чудакарана

Чудакарана у Вікісховищі

Згідно з гріх'я-сутрами, чудакарана повинна відбутися в кінці першого року життя дитини або ж перед закінченням третього (Ману-Смріті, II.35), але пізніші писання збільшили цей вік до семи років. Спочатку волосся дитини змочується, потім батько стриже його, читаючи молитви. Після стриження волосся дитини батько часто залишає шикху (śikhā ^IAST) або чуду (cūḍā ^IAST), пасмо волосся на маківці голови, розташування якого визначають сімейні або місцеві традиції. Волосся викидають у річку або ховають у недоступне місце разом з коров'ячим гноєм. У сучасному варіанті чудакарану часто проводять як складову упанаяни.

За традицією волосся, яке було на голові дитини при народженні, асоціюється в індусів із несприятливими залишками від минулих життів. Тому під час чудакарани дитину повністю оббривають, позначаючи цим свободу від минулого і перехід у майбутнє. Також постриження входить до числа ритуалів, які за «Законами Ману» (II.27) очищають для двічінароджених батьківський та материнський гріх.

У Рішікеші, на берегах Гангу, відбувається спеціальна чудакарана (або мундана). У цій церемонії, крім стриження та бриття волосся, треновані жерці та ачар'я читають ведійські мантри та молитви. Голову дитини бриють, а її волосся приносять у символічний дар священній річці. Дитина та її сім'я потім проводять священну яджню.

Для дівчаток відбувається нечасто, переважно без читання мантр.

Примітки

1. Древнеиндийские домашние обряды (обычаи). — М.: Высшая школа, 1990. — С. 101.
2. ^[en] / ^[en], editor in chief. — Vol. 4. S — Z. — Detroit, 2006. — P. 3. —
3. Законы Ману. — М.: ЭКСМО-Пресс, 2002. — С. 44. — .
4. Stevenson, M. S. The Rites of the Twice-Born. — London: Oxford University Press, 1920. — P. 20.