Чорно-біле кіно

Чорно-біле кіно — історично перший, технологічно простий і дешевий вид кінематографу, в якому відсутня передача реальних кольорів, зображення створюється тільки за допомогою градацій яскравості. До появи в першій половині XX століття практично прийнятних технологій кольорової кінозйомки кіно було майже виключно чорно-білим. Надалі техніка чорно-білого кіно використовувалася заради економії (наприклад, у кінохроніці), а також як художній прийом.

Чергування чорно-білих і кольорових фрагментів

Деякі фільми спеціально зняті частиною в кольорі, а частиною чорно-білими. Наприклад, у фільмі «Іван Васильович змінює професію» сон Шурика показаний кольоровим, а «реальність» — чорно-білою. В кіноепопеї «Звільнення» події фільму, що відбуваються на радянсько-німецькому фронті, показані в кольорі, а події в Москві, за кордоном тощо — в чорно-білому зображенні. Чорно-білими в художній кінематографічній практиці часто роблять епізоди з минулого за сюжетом фільму. Іноді до цього додається тонування в коричневих тонах (сепія) і характерні дефекти зношеної кіноплівки — вертикальні смуги, порошинки на зображенні тощо.

Відомі майстри

• Чарлі Чаплін

Див. також

• Нуар
• У бій ідуть одні «старики»

Література

• Садуль Ж. История киноискусства от его зарождения до наших дней. М., 1957
• Иофис Е. А. Фото-кино-техника. Энциклопедия. — М.: Советская Энциклопедия, 1981
• Андерег Г. Ф., Панфилов Н. Д. Справочная книга кинолюбителя. — Л.:Лениздат, 1977

Посилання

• Сідні Люмет: «Як робиться кіно»
• Дам'єн Одуль: неправильне кіно