Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Мики́та Анто́нович Черня́вський(*15 вересня 1920, Смолянинове, Новоайдарський район, Луганська область — †9 липня 1993, Луганськ) — поет, прозаїк, журналіст.
| Микита Антонович Чернявський | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився | 15 вересня 1920 Новоайдарський район, Луганська область | |||
| Помер | 9 липня 1993 (72 роки) Луганськ, Україна | |||
| Країна |  СРСР | |||
| Діяльність | журналіст, письменник | |||
| Нагороди |   | |||
| | ||||
Життєпис
Народився 15 вересня 1920 року в селі Смоляниновому Новоайдарського району на Луганщині в родині селян-середняків. Після закінчення восьми класів рік працював у колгоспі. 1939 року закінчив Старобільську медично-фельдшерську школу. Працював завідувачем фельдшерсько-акушерських пунктів.
Під час Другої світової війни за станом здоров'я на фронт не потрапив, був організатором підпільного госпіталю в с. Криничне (Гаршинівка) Старобільського району та в рідному селі Смоляниновому.
З 1952 року Микита Чернявський починає працювати журналістом у редакціях газет «Лисичанский рабочий», «Луганская правда», «Прапор перемоги».
З 1977 по 1983 рік працює відповідальним секретарем Луганської обласної організації Спілки письменників України. Також керував Луганським обласним літературним об'єднанням.
Помер 9 липня 1993 року в Луганську.
Громадська діяльність
Микита Чернявський — один з ініціаторів відкриття в грудні 1988 року пам'ятника Борисові Грінченкові та шкільного літературного музею в селі Олексіївці Перевальського району Луганської області.
Чернявський один із перших помітив поетичний талант юного Василя Голобородька і сказав про це в передньому слові «Початок шляху» до його добірки віршів в обласній газеті «Прапор перемоги» від 2 червня 1963 року.
Творчість
Поезія
Вірші почав друкувати в періодиці з 1936 року. Перша збірка поезій «Зерна щастя» вийшла 1948 року в Донецькому видавництві. Того самого року був прийнятий у члени Спілки письменників України.
Поетичні збірки виходили у видавництвах Донецька, Луганська, Москви, Києва. Сам поет уважає найоригінальнішими з-посеред своїх поетичних книг збірки «Відстані», «Злети», «Порадь мені, поле», «Мирославна», «Щоб небо не падало», «Людиною бути», «Поезії», «Зелена гілка добра» та інші.
Критики прихильно зустріли поезію Чернявського. Так, аналізуючи збірку його вибраних творів «Людиною бути» («Дніпро», 1977), поет Петро Осадчук у рецензії «Найбільша цінність на землі» («Літературна Україна», 13 грудня 1977 року) наголошував, що його слово не вишукане, але щире й схвильоване, сповнене жаги життя, віри в силу добра на землі, в невичерпні можливості людини-трудівника.
Із середини 80-х років поезія Микити Чернявського наповнюється мотивами національної самобутності, творчість автора суголосна процесові національного відродження.
Проза
Почав писати прозу з 1969 року.
Автор трилогії «Людям важче» («Людям важче», «Сонце в полинах», «Тиждень Івана Лободи»), котра, починаючи з 1973 року, витримала чотири видання. Сюжетна основа трилогії — події Другої світової війни на Луганщині. Автор відтворює образи рідних міст і сіл, лише змінюючи їхні назви: Степове — Старобільськ, Гірниче — Лисичанськ, Піщане — Смолянинове.
Також написав романи «Іван Катруха», «Материне серце», «Донбаські грози», збірку повістей та оповідань «Батькові руки», збірку документальних нарисів і повість «Ти зі мною».
1990 року закінчив роботу над романом «Суша», у якому діють герої попередніх прозових полотен автора: Іван Лобода згадує Голодомор 1932–1933 років; Іван Катруха — герой громадянської війни і голова колгоспу, що, як міг, допомагав односельцям вижити в страхітливі роки, зазнає репресій. Роман порушує типову для літератури того періоду екологічну проблему, актуалізує тему втрати духовності. Геологи відкрили підземне водоймище:
„На зміну геологам прийшли водопостачальники чорної металургії, повели розмову з ним, як з господарем довколишніх угідь: - Земля ваша, підземна вода державна і до зарізу потрібна чорній металургії, без котрої не може рухатись цивілізація... Отже, тут ось, на ваших луках, поставимо водозабірні споруди і в п’ятикілометровій зоні довкола - відчуження. ...Потужні помпи погнали велетенськими трубами за Донець, а місцевий водогін прослали тільки до половини села, про поливну систему, воду і санвузли в хатах перестали згадувати... Та ще й до того труби виявилися бракованими... Воду ж поступово висмоктали з-під села, люди з східної половини втікають уже світ за очі”.
У Піщаному спалахує бійка, люди ламають ненависні їм водяні насоси. І тільки здеморалізований Тимошака Ремез захищає їх. Йому на допомогу приходять більші й менші чиновники, бо наруга над землею висушила не тільки річки, але й людські душі.
Деморалізацію радянської партійної верхівки таврує автор в оповіданні «Заїмка» (1989 рік). За вказівкою обкомівського начальства перший секретар райкому Петро Микитович Нескреба наказує збудувати далеко за містом будиночок для відпочинку, де й збиралися керівники разом із своїми «подругами». Врешті-решт Петра Нескребу ті вечори привели до моральної деградації та духовного спустошення, що зумовлено тодішніми стосунками в суспільстві і з якими в своєрідне протиріччя все ж таки вступає його колишній цілісний характер та залишки людської гідності:
“Нескреба зупинився біля крісла, тремтячими пальцями розчахнув пальто з сивим каракулевим коміром, відстебнув Зірку й, поклавши її на стіл, сказав втомленим голосом: „Я завжди почувався так, ніби вкрав це у держави”.
Пожежа на заїмці і принизлива втеча учасників вечірньої учти символізують загибель усієї державної системи.
Переклади творів
Добірки поезій друкувалися в латвійській, білоруській антологіях, перекладалися болгарською, молдавською, азербайджанською, татарською та іншими мовами. У видавництві «Советский писатель» вийшли в перекладі на російську роман-трилогія «Людям важче» («Донбасские грозы») і збірка віршів «Чтобы небо не падало».
Ушанування пам'яті
У Смолянинові створено музейну кімнату в сільському краєзнавчому музеї, там є й художні полотна наймолодшого сина — Віктора.
Твори
- Чернявський М. Голуби на площах: Поєзія:Сталінське обласне видавництво, 1958
- Чернявський М. Мирославна: Поезії.- К.: Рад. письменник, 1965.
- Чернявський М. Вітер з поля. — К. : Рад. письменник, 1957. — 167 с.
- Чернявський М. Дума про Донець. — Луганськ, 1959. — 94 с.
- Чернявський М. З глибини доріг. — Донецьк: Донбас, 1964. — 105 с.
- Чернявський М. Відстані. — К. : Радянський письменник, 1968. — 78 с.
- Чернявський М. Земна могуть: Поезії. — К., 1969. — 158 с.
- Чернявський М. Порадь мені, поле. — Донецьк: Донбас, 1969. — 159 с.
- Чернявський М. Злети: Лірика. — К. Рад. письменник, 1970. — 127 с.
- Чернявський М. Червоні світанки: документальні нариси та повість. — Донецьк: Донбас, 1971. — 199 с.
- Чернявський М. Людиною бути. — К.: Дніпро, 1977. — 158 с.
- Чернявський М. Материне серце: Роман. — К.: Радянський письменник, 1978. — 192 с.
- Чернявський М. Сонце в полинах. Тиждень Івана Лободи. — К.: Молодь, 1979. — 399 с.
- Чернявський М. А. Зелена гілка добра. — Донецьк: Донбас, 1980–167 с.
- Чернявський М. Людям важче. — К.: Дніпро, 1981. — 558 с.
- Чернявский Н. Донбасские грозы. — М.: Сов. писатель, 1983. — 537 с.
- Чернявский, Н. Донбасские грозы. — М.: Сов. писатель, 1983. — 536 с.
- Чернявський М. Поезії. — К.: Дніпро, 1988. — 148 с.
- Чернявський М. Батькові руки: Повість. Оповідання. — К.: Рад. письменник, 1989.
- Чернявський М. Ранок під ногами // Вітчизна. — 1990. — № 6.
- Чернявський М. Суша // Бахмутський шлях. — 2005. — № 3-4
Примітки
- . Архів оригіналу за 27 грудня 2011. Процитовано 12 листопада 2011.
- Нежива Л., Неживий О. Літературне краєзнавство: Мультимедійний посібник. Луганськ, 2008.
- Нежива Л., Неживий О. Літературне краєзнавство: Мультимедійний посібник. Луганськ, 2008.
Джерела
- Микита Чернявський // Жайвори над Луганщиною: Ч. 1. — Луганськ: Світлиця, 2004. — С. 31-42.
- Кулініч О. О. Письменник і журналіст Микита Чернявський // Фольклор, література та мистецтво Сходу України в системі етнокультурних вимірів . — Вип.4 . — 2006 . — С. 172–178
- Неживий О. Освячені Шевченковим ім'ям.—Луганськ, 1998.
- Літературна Луганщина. Випуск ІІ. —Луганськ, 1992.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Chernyavskij Miki ta Anto novich Chernya vskij 15 veresnya 1920 19200915 Smolyaninove Novoajdarskij rajon Luganska oblast 9 lipnya 1993 Lugansk poet prozayik zhurnalist Mikita Antonovich ChernyavskijNarodivsya15 veresnya 1920 1920 09 15 Novoajdarskij rajon Luganska oblastPomer9 lipnya 1993 1993 07 09 72 roki Lugansk UkrayinaKrayina SRSRDiyalnistzhurnalist pismennikNagorodiZhittyepisNarodivsya 15 veresnya 1920 roku v seli Smolyaninovomu Novoajdarskogo rajonu na Luganshini v rodini selyan serednyakiv Pislya zakinchennya vosmi klasiv rik pracyuvav u kolgospi 1939 roku zakinchiv Starobilsku medichno feldshersku shkolu Pracyuvav zaviduvachem feldshersko akusherskih punktiv Pid chas Drugoyi svitovoyi vijni za stanom zdorov ya na front ne potrapiv buv organizatorom pidpilnogo gospitalyu v s Krinichne Garshinivka Starobilskogo rajonu ta v ridnomu seli Smolyaninovomu Z 1952 roku Mikita Chernyavskij pochinaye pracyuvati zhurnalistom u redakciyah gazet Lisichanskij rabochij Luganskaya pravda Prapor peremogi Z 1977 po 1983 rik pracyuye vidpovidalnim sekretarem Luganskoyi oblasnoyi organizaciyi Spilki pismennikiv Ukrayini Takozh keruvav Luganskim oblasnim literaturnim ob yednannyam Pomer 9 lipnya 1993 roku v Lugansku Gromadska diyalnistMikita Chernyavskij odin z iniciatoriv vidkrittya v grudni 1988 roku pam yatnika Borisovi Grinchenkovi ta shkilnogo literaturnogo muzeyu v seli Oleksiyivci Perevalskogo rajonu Luganskoyi oblasti Chernyavskij odin iz pershih pomitiv poetichnij talant yunogo Vasilya Goloborodka i skazav pro ce v perednomu slovi Pochatok shlyahu do jogo dobirki virshiv v oblasnij gazeti Prapor peremogi vid 2 chervnya 1963 roku TvorchistPoeziya Virshi pochav drukuvati v periodici z 1936 roku Persha zbirka poezij Zerna shastya vijshla 1948 roku v Doneckomu vidavnictvi Togo samogo roku buv prijnyatij u chleni Spilki pismennikiv Ukrayini Poetichni zbirki vihodili u vidavnictvah Donecka Luganska Moskvi Kiyeva Sam poet uvazhaye najoriginalnishimi z posered svoyih poetichnih knig zbirki Vidstani Zleti Porad meni pole Miroslavna Shob nebo ne padalo Lyudinoyu buti Poeziyi Zelena gilka dobra ta inshi Kritiki prihilno zustrili poeziyu Chernyavskogo Tak analizuyuchi zbirku jogo vibranih tvoriv Lyudinoyu buti Dnipro 1977 poet Petro Osadchuk u recenziyi Najbilsha cinnist na zemli Literaturna Ukrayina 13 grudnya 1977 roku nagoloshuvav sho jogo slovo ne vishukane ale shire j shvilovane spovnene zhagi zhittya viri v silu dobra na zemli v nevicherpni mozhlivosti lyudini trudivnika Iz seredini 80 h rokiv poeziya Mikiti Chernyavskogo napovnyuyetsya motivami nacionalnoyi samobutnosti tvorchist avtora sugolosna procesovi nacionalnogo vidrodzhennya Proza Pochav pisati prozu z 1969 roku Avtor trilogiyi Lyudyam vazhche Lyudyam vazhche Sonce v polinah Tizhden Ivana Lobodi kotra pochinayuchi z 1973 roku vitrimala chotiri vidannya Syuzhetna osnova trilogiyi podiyi Drugoyi svitovoyi vijni na Luganshini Avtor vidtvoryuye obrazi ridnih mist i sil lishe zminyuyuchi yihni nazvi Stepove Starobilsk Girniche Lisichansk Pishane Smolyaninove Takozh napisav romani Ivan Katruha Materine serce Donbaski grozi zbirku povistej ta opovidan Batkovi ruki zbirku dokumentalnih narisiv i povist Ti zi mnoyu 1990 roku zakinchiv robotu nad romanom Susha u yakomu diyut geroyi poperednih prozovih poloten avtora Ivan Loboda zgaduye Golodomor 1932 1933 rokiv Ivan Katruha geroj gromadyanskoyi vijni i golova kolgospu sho yak mig dopomagav odnoselcyam vizhiti v strahitlivi roki zaznaye represij Roman porushuye tipovu dlya literaturi togo periodu ekologichnu problemu aktualizuye temu vtrati duhovnosti Geologi vidkrili pidzemne vodojmishe Na zminu geologam prijshli vodopostachalniki chornoyi metalurgiyi poveli rozmovu z nim yak z gospodarem dovkolishnih ugid Zemlya vasha pidzemna voda derzhavna i do zarizu potribna chornij metalurgiyi bez kotroyi ne mozhe ruhatis civilizaciya Otzhe tut os na vashih lukah postavimo vodozabirni sporudi i v p yatikilometrovij zoni dovkola vidchuzhennya Potuzhni pompi pognali veletenskimi trubami za Donec a miscevij vodogin proslali tilki do polovini sela pro polivnu sistemu vodu i sanvuzli v hatah perestali zgaduvati Ta she j do togo trubi viyavilisya brakovanimi Vodu zh postupovo vismoktali z pid sela lyudi z shidnoyi polovini vtikayut uzhe svit za ochi U Pishanomu spalahuye bijka lyudi lamayut nenavisni yim vodyani nasosi I tilki zdemoralizovanij Timoshaka Remez zahishaye yih Jomu na dopomogu prihodyat bilshi j menshi chinovniki bo naruga nad zemleyu visushila ne tilki richki ale j lyudski dushi Demoralizaciyu radyanskoyi partijnoyi verhivki tavruye avtor v opovidanni Zayimka 1989 rik Za vkazivkoyu obkomivskogo nachalstva pershij sekretar rajkomu Petro Mikitovich Neskreba nakazuye zbuduvati daleko za mistom budinochok dlya vidpochinku de j zbiralisya kerivniki razom iz svoyimi podrugami Vreshti resht Petra Neskrebu ti vechori priveli do moralnoyi degradaciyi ta duhovnogo spustoshennya sho zumovleno todishnimi stosunkami v suspilstvi i z yakimi v svoyeridne protirichchya vse zh taki vstupaye jogo kolishnij cilisnij harakter ta zalishki lyudskoyi gidnosti Neskreba zupinivsya bilya krisla tremtyachimi palcyami rozchahnuv palto z sivim karakulevim komirom vidstebnuv Zirku j poklavshi yiyi na stil skazav vtomlenim golosom Ya zavzhdi pochuvavsya tak nibi vkrav ce u derzhavi Pozhezha na zayimci i prinizliva vtecha uchasnikiv vechirnoyi uchti simvolizuyut zagibel usiyeyi derzhavnoyi sistemi Perekladi tvoriv Dobirki poezij drukuvalisya v latvijskij biloruskij antologiyah perekladalisya bolgarskoyu moldavskoyu azerbajdzhanskoyu tatarskoyu ta inshimi movami U vidavnictvi Sovetskij pisatel vijshli v perekladi na rosijsku roman trilogiya Lyudyam vazhche Donbasskie grozy i zbirka virshiv Chtoby nebo ne padalo Ushanuvannya pam yatiU Smolyaninovi stvoreno muzejnu kimnatu v silskomu krayeznavchomu muzeyi tam ye j hudozhni polotna najmolodshogo sina Viktora TvoriChernyavskij M Golubi na ploshah Poyeziya Stalinske oblasne vidavnictvo 1958 Chernyavskij M Miroslavna Poeziyi K Rad pismennik 1965 Chernyavskij M Viter z polya K Rad pismennik 1957 167 s Chernyavskij M Duma pro Donec Lugansk 1959 94 s Chernyavskij M Z glibini dorig Doneck Donbas 1964 105 s Chernyavskij M Vidstani K Radyanskij pismennik 1968 78 s Chernyavskij M Zemna mogut Poeziyi K 1969 158 s Chernyavskij M Porad meni pole Doneck Donbas 1969 159 s Chernyavskij M Zleti Lirika K Rad pismennik 1970 127 s Chernyavskij M Chervoni svitanki dokumentalni narisi ta povist Doneck Donbas 1971 199 s Chernyavskij M Lyudinoyu buti K Dnipro 1977 158 s Chernyavskij M Materine serce Roman K Radyanskij pismennik 1978 192 s Chernyavskij M Sonce v polinah Tizhden Ivana Lobodi K Molod 1979 399 s Chernyavskij M A Zelena gilka dobra Doneck Donbas 1980 167 s Chernyavskij M Lyudyam vazhche K Dnipro 1981 558 s Chernyavskij N Donbasskie grozy M Sov pisatel 1983 537 s Chernyavskij N Donbasskie grozy M Sov pisatel 1983 536 s Chernyavskij M Poeziyi K Dnipro 1988 148 s Chernyavskij M Batkovi ruki Povist Opovidannya K Rad pismennik 1989 Chernyavskij M Ranok pid nogami Vitchizna 1990 6 Chernyavskij M Susha Bahmutskij shlyah 2005 3 4Primitki Arhiv originalu za 27 grudnya 2011 Procitovano 12 listopada 2011 Nezhiva L Nezhivij O Literaturne krayeznavstvo Multimedijnij posibnik Lugansk 2008 Nezhiva L Nezhivij O Literaturne krayeznavstvo Multimedijnij posibnik Lugansk 2008 DzherelaMikita Chernyavskij Zhajvori nad Luganshinoyu Ch 1 Lugansk Svitlicya 2004 S 31 42 Kulinich O O Pismennik i zhurnalist Mikita Chernyavskij Folklor literatura ta mistectvo Shodu Ukrayini v sistemi etnokulturnih vimiriv Vip 4 2006 S 172 178 Nezhivij O Osvyacheni Shevchenkovim im yam Lugansk 1998 Literaturna Luganshina Vipusk II Lugansk 1992