Чернов Дмитро Костянтинович

Дмитро Костянтинович Чернов (20 жовтня (1 листопада) 1839(18391101), Санкт-Петербург — 2 січня 1921, Ялта) — російський учений в області металургії, металознавства, термічної обробки металів.

Дмитро Костянтинович Чернов
рос. Дмитрий Константинович Чернов
Народився	20 жовтня (1 листопада) 1839(1839-11-01) Санкт-Петербург
Помер	2 січня 1921(1921-01-02) (81 рік) Ялта
Поховання	Полікурівський меморіал
Громадянство	Російська імперія
Національність	росіянин
Діяльність	винахідник, металург, інженер
Відомий завдяки	учений в області металургії, металознавства, термічної обробки металів
Alma mater	Санкт-Петербурзький практичний технологічний інститут^[d] (1858)
Знання мов	російська^[1]
Заклад	Санкт-Петербурзький практичний технологічний інститут^[d]
Нагороди	^d
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився в сім'ї фельдшера. У 1858 році закінчив Петербурзький практичний технологічний інститут, потім працював в механічному відділенні . У 1859—1866 роках викладач, помічник бібліотекаря і хранитель музею Петербурзького практичного технологічного інституту. З 1866 року інженер молотового цеху Обухівського сталеливарного заводу в Петербурзі, в 1880—1884 роках займався розвідкою родовищ кам'яної солі поблизу міста Бахмут Катеринославської губернії (Донбас); знайдені ним поклади набули промислового значення. В 1885 році за його ініціативи було створене Голландське товариство з розробки кам'яної солі в Росії та побудована голландська соляна шахта «Петро Великий» в маєтку Ілінівка при станції Ступки поблизу Бахмута. З 1884 року, після повернення до Петербургу, працював в Морському технічному комітеті, з 1886 року (одночасно) головний інспектор міністерства шляхів сполучення по спостереженню за виконання замовлень на металургійних заводах. З 1889 року професор металургії Михайлівської артилерійської академії.

Фазова діаграма «залізо—вуглець» з точками Чернова a, b, c, d (виділені червоним кольором)

У 1866—1868 роках в результаті практичного вивчення причин браку при виготовленні гарматних поковок, а також глибокого аналізу робіт своїх попередників П. П. Аносова, , А. С. Лаврова і з питань виплавки, розливання і кування сталевих злитків Чернов встановив залежність структури і властивостей сталі від її гарячої механічної і термічної обробки. Чернов відкрив критичні температури, при яких в сталі в результаті її нагрівання або охолоджування в твердому стані відбуваються фазові перетворення, що істотно змінюють структуру і властивості металу. Ці критичні температури, виявлені Черновим за кольорами каління сталі, були названі . Чернов графічно зобразив вплив вуглецю на положення критичних точок, створивши перший нарис контуру найважливіших ліній діаграми стану «залізо—вуглець».

Результати свого дослідження, що поклало початок сучасної , Чернов опублікував в «Записках Російського технічного товариства» (1868 № 7), назвавши його «Критичний огляд статей панів Лаврова і Калакуцького про сталь і сталеві знаряддя і власні Д. К. Чернова дослідження по цьому ж предмету». У іншій крупній науковій праці «Дослідження, що відносяться до структури литих сталевих болванок» (1879) Чернов виклав струнку теорію кристалізації сталевого злитка. Він детально досліджував процес зародження і зростання кристалів (зокрема, дендрітних сталевих кристалів, які іноді називаються кристалами Чернова), дав схему структурних зон злитка, розвинув теорію послідовної кристалізації, всебічно вивчив дефекти литої сталі і вказав ефективні заходи боротьби з ними. Цими дослідженнями Чернов багато в чому сприяв перетворенню металургії з ремесла в теоретично обґрунтовану наукову дисципліну.

Велике значення для прогресу металургії сталі мали праці Чернова в області інтенсифікації металургійних процесів і вдосконалення техніки виробництва. Він обґрунтував значення повноти розкислювання сталі при виплавці, доцільність застосування комплексних розкислювачів, рекомендував систему заходів, що забезпечують отримання щільного, безпузирного металу. Чернов висунув ідею перемішування металу в процесі кристалізації, запропонувавши виливницю, що для цього обертається.

Чернов багато що зробив для вдосконалення конвертерного способу виробництва литої сталі. У 1872 році він запропонував підігрівати у вагранці рідкий малокрем'янистий чавун, що вважався непридатним для , перед продуванням його в конвертері; надалі цей спосіб знайшов розповсюдження на російських і зарубіжних заводах. Чернов застосував спектроскоп для визначення закінчення бессемерівського процесу, одним з перших вказав на доцільність застосування збагаченого киснем повітря для продування рідкого чавуну в конвертері (1876). Працював також над проблемою прямого отримання сталі з руди, минувши доменний процес. Йому належить ряд важливих досліджень в області артилерійського виробництва: отримання високоякісних сталевих гарматних стволів, сталевих бронебійних снарядів, вивчення вигорання каналів гармат під час стрільби в результаті дії порохових газів і інших чинників. Відомий також рядом робіт з математики, механіки, авіації.

Після повернення до Петербурга, з 1884 працював в . В 1886 рік у Чернов зайняв пост головного інспектора зі спостереження за виконанням замовлень на металургійних заводах. З 1889 рік а став професором Михайлівської артилерійської академії.

Восени 1916 року Чернов захворів і був змушений виїхати для тривалого лікування в Крим. Помер 2 січня 1921 року в Ялті; його останки спочивають наПолікурівському меморіалі.

Пам'ятник на могилі Д. К. Чернова

Чернов — основоположник сучасного металознавства, засновник потужної наукової школи російських металургів і металознавців. Його наукові відкриття отримали визнання у всьому світі. Був вибраний почесним головою Російського металургійного товариства, почесним віце-головою англійського інституту заліза і сталі, почесним членом американського інституту гірських інженерів і ряду інших російських і іноземних наукових установ.

Твори

• Про виготовлення сталевих снарядів. Спб., 1885;
• Про настання можливості механічного повітроплавства без допомоги балонів. М., 1894;
• Сталеливарна справа. Спб., 1898;
• Про вигорання каналів в сталевих гарматах. Спб., 1912.

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. . Музей СПбГТИ(ТУ) (рос.). Архів оригіналу за 17 лютого 2018. Процитовано 17 лютого 2018.
3. Tw1npeaks (четверг, 13 февраля 2014 г.). . Шахты и рудники Донбасса. Архів оригіналу за 17 лютого 2018. Процитовано 17 лютого 2018.
4. [. Архів оригіналу за 15 травня 2017. Процитовано 30 листопада 2020. {{}}: Назва URL містить вбудоване вікіпосилання () Чернов Дмитрий Константинович // Сайт Вологодской Областной универсальной научной библиотеки (www.booksite.ru) ]

Література

• Д. К. Чернов и наука о металлах. Сб., Л.—М., 1950;
• Головин А. Ф., Д. К. Чернов — основоположник науки о металлах, в сборнике: Труды по истории техники, в. 5, М., 1954;
• Головин А. Ф., О жизни и деятельности Дмитрия Константиновича Чернова (1839—1921), «Изв. АН СССР. Металлы», 1969, в. 1;
• Гумилевский Л., Чернов, М., 1975; Дмитрий Константинович Чернов. Библиографический указатель, сост. И. А. Мельникова, Л., 1951. А. С. Федоров.