Черноба й Андрі й Петро вич нар 29 липня 1917 Андрієво Зорине нині Березанський район Миколаївська область пом 21 березн

Черноба́й Андрі́й Петро́вич (нар. 29 липня 1917, Андрієво-Зорине, (нині Березанський район, Миколаївська область — пом. 21 березня 1988, Ленінград) — радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу (1943), під час Німецько-радянської війни заступник командира ескадрильї 875-го винищувального авіаційного полку 274-ї винищувальної авіаційної дивізії 1-го винищувального авіаційного корпусу 3-ї повітряної армії Калінінського фронту.

Чернобай Андрій Петрович

Народження

29 липня 1917
с. Андрієво-Зорине, (нині Березанський район, Миколаївська область

Смерть

21 березня 1988 (70 років)
м. Ленінград, СРСР

Поховання

Країна

Приналежність

Роки служби

1938–1947

Партія

КПРС

Звання

Майор авіації

Формування

Війни / битви

Німецько-радянська війна

Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чернобай.

Біографія

Народився 29 липня 1917 року в селі Андрієво-Зорине Березанського району Миколаївської області в селянській родині. Українець. Член ВКП(б) з 1942 року.

Закінчив 8 класів середньої школи. Працював судноскладальником на Чорноморському суднобудівному заводі в Миколаєві. Навчався літати в аероклубі імені Сигізмунда Леваневського.

У Червоній Армії з 1938 року. У 1940 році закінчив Одеську військову авіаційну школу льотчиків.

Учасник німецько-радянської війни з травня 1942 року. Воював на винищувачу Як-1 у складі 795-го винищувального авіаційного полку 15-ї ударної авіагрупи Кримського фронту.

З жовтня 1942 року — в складі 875-го винищувального авіаційного полку на Південно-Західному, Калінінському, Північно-Західному та Брянському фронтах.

Заступник командира ескадрильї 875-го винищувального авіаційного полку 274-ї винищувальної авіаційної дивізії 1-го винищувального авіаційного корпусу 3-ї повітряної армії Калінінського фронту лейтенант А. П. Чорнобай до січня 1943 року здійснив 90 бойових вильотів. У 40 повітряних боях особисто збив 11 і в групі 27 літаків супротивника.

До 1944 році особисто збив 22 ворожих літака, виконавши 270 успішних бойових вильотів.

У 1944 році був відкликаний з фронту і спрямований на льотно-випробувальну роботу.

Після війни продовжував службу у ВПС СРСР. З 1947 року майор А. П. Чорнобай — у запасі. До 1956 року продовжував займатися випробуваннями літаків. Жив у місті Ленінграді.

Помер 21 березня 1988 року.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1943 року старшому лейтенанту Чернобай Андрію Петровичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 815).

Також нагороджений двома орденами орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденом Червоного Прапора, медалями.

Примітки

Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему составу Военно-Воздушных сил Красной Армии» от 22 февраля 1943 года [ 19 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1943. — 23 февраля (№ 9 (215)). — С. 1

Література

Бундюков А. Г., Кравченко М. В. Сыновняя верность Отчизне: Очерки о Героях Советского Союза — уроженцах Николаевской области. — Одесса: Маяк, 1982, стор. 280–282.
Золоті зірки Миколаївщини: Енциклопедичне видання. — Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2005.

Посилання

Біографія на сайті «Герои страны» [ 2 березня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
Чернобай Андрей Петрович [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
А. П. Чернобай на «Airaces.narod.ru» [ 14 серпня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)

[1] Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему составу Военно-Воздушных сил Красной Армии» от 22 февраля 1943 года [ 19 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1943. — 23 февраля (№ 9 (215)). — С. 1