Черних Валерій Володимирович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Черних.

Вале́рій Володи́мирович Черни́х (5 червня 1955) — радянський футболіст та український футбольний тренер. Найбільше відомий завдяки виступам у дніпровському «Дніпрі», нікопольському «Колосі» та кропивницькій «Зірці».

Валерій Черних
Особисті дані
Повне ім'я	Черних Валерій Володимирович
Народження	5 червня 1955(1955-06-05) (69 років)
Громадянство	СРСР →  Україна
Позиція	півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1973 «Металург» З 3 (1) 1974—1975 Команда м. Тирасполя ? (3) 1976—1977 «Шахтар» Г 78 (8) 1978—1979 «Кривбас» 53 (8) 1979—1981 «Дніпро» Дн 89 (7) 1981—1984 «Колос» Н 104 (10) 1984 «Кривбас» 7 (0) 1985 «Металург» Дндз 32 (11) 1986—1988 «Зірка» К 90 (18)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1992 «Текстильник» 1993 «Іскра»
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Життєпис

Кар'єру футболіста Валерій Черних розпочинав у «дублі» донецького «Шахтаря», однак, не бажаючи аж надто довго чекати запрошення до «основи», перейшов до лав запорізького «Металурга». Протягом 1974—1975 років захищав кольори команди міста Тирасполя, а у 1976 році повернувся на Донеччину, приставши на пропозицію горлівського «Шахтаря». У Горлівці Черних майже одразу став основним гравцем команди та за два роки привернув до себе увагу тренерського штабу криворізького «Кривбасу», який щойно вилетів з першої ліги до другої та прагнув свіжої крові для вирішення задач з підвищення у класі. На жаль, криворіжцям так і не вдалося реалізувати свої амбіції, проте впевнена гра Валерія Черних зацікавила представників провідного клубу регіону — дніпропетровського «Дніпра». У 1980 році Черних разом з клубом здобув «срібло» першої ліги, однак конкурувати на рівних з гравцями вищого дивізіону виявилося вкрай важко, тож посеред наступного сезону півзахисник знову змінив прописку, перебравшись до нікопольського «Колоса». У Нікополі Черних провів 2,5 сезони, ставши провідним футболістом клубу та зайнявши у 1982 році разом з командою третє місце у першій лізі.

Транзитом через криворізький «Кривбас» та дніпродзержинський «Металург» Валерій Черних опинився у кіровоградській «Зірці», де провів останні три роки своєї кар'єри.

Після закінчення активних виступів Валерій Черних певний час працював у жіночому футболу. В 1992 році очолював донецький жіночий клуб «Текстильник», а наступного року очолював запорізьку «Іскру». Згодом багато років віддав роботі у , де обіймав посаду тренера з футболу. Згодом протягом тривалого часу працював у дитячо-юнацькій школі київського «Арсенала», як до розформування клубу в 2013 році, так і після його відновлення. У 2017 році увійшов до тренерського штабу Сергія Літовченка у першій команді «канонірів».

Досягнення

Ігрові трофеї

• Срібний призер першої ліги чемпіонату СРСР (1): 1980
• Бронзовий призер першої ліги чемпіонату СРСР (1): 1982

Тренерські здобутки

• Срібний призер першої ліги жіночого чемпіонату України (1): 1992

Примітки

1. (рос.) . «Женский футбол Украины». Архів оригіналу за 2 жовтня 2017. Процитовано 2 жовтня 2017.
2. (рос.) . «Событие». Архів оригіналу за 1 жовтня 2017. Процитовано 30 вересня 2017.

Посилання

• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)