Чериченко Ірина В'ячеславівна

Ірина В'ячеславівна Чериченко (нар. 3 серпня 1963, Полярний, Мурманська область, РРФСР, СРСР) — радянська і російська актриса театру і кіно.

Чериченко Ірина В'ячеславівна
Народилася	3 серпня 1963(1963-08-03)^[1] (60 років) Полярний, Мурманська область, РРФСР, СРСР
Громадянство	СРСР  Росія
Діяльність	акторка, кіноакторка
Alma mater	Театральний інститут імені Бориса Щукіна
IMDb	nm0155908
Нагороди та премії

Біографія

Ірина Чериченко народилася 3 серпня 1963 року в місті Полярному Мурманській області, де її батько служив офіцером-підводником і куди її мати приїхала за розподілом із Мелітополя працювати хормейстером у Будинку офіцерів. Коли Ірині було чотири роки, сім'я повернулася в Україну, до Запоріжжя.

Там Ірина почала займатися танцями у балетному гуртку того будинку культури, де працювала її мати. У віці дев'яти років вступила до Мелітопольського училища культури та оселилася в Мелітополі у своєї двоюрідної сестри . Навчалася хореографії у Віктора Чміля. Під час випускного іспиту з класичного танцю партнер упустив Ірину, вона сильно вдарилася колінами об сцену і отримала розрив менісків. Після такої травми продовжувати танцювальну кар'єру було неможливо. Тим не менш, у шістнадцять років Ірина здобула диплом педагога-хореографа, почала працювати хореографом у мелітопольському Палаці культури, одружилася з Євгеном, диск-жокеєм того ж палацу культури.

До Москви їздила вступати двічі. Перша спроба закінчилася невдачею. Вдруге, 1983 року, подала документи одразу до двох театральних училищ — Щукінського та Щепкінського (в одне — шкільний атестат, в інше — диплом Мелітопольського культурно-освітнього училища). В обох училищах іспити пройшли успішно. Після деяких вагань Ірина обрала Вище театральне училище імені Б. В. Щукіна (курс Євгена Рубеновича Симонова), яке закінчила в 1987 році. Під час навчання підробляла посудомийкою та прибиральницею у ресторанах. Чоловік Ірини залишився в Мелітополі і незабаром запропонував розлучитися.

Наприкінці другого курсу Ірину затвердили на головну роль Іскри Полякової у драматичній кіноповісті «Завтра була війна» режисера Юрія Кари. У 1987 році, коли фільм вийшов на екрани, молода актриса відразу стала знаменитою на весь Радянський Союз.

Ірина продовжила зніматися в кіно, але, за словами актриси, їй не подобалося, що їй пропонували однотипні ролі «а-ля Іскра», і театр приваблював її більше, ніж кінематограф. Вона працювала в трупі ^[ru], потім у Московському новому драматичному театрі.

У 1988 році, у віці двадцяти п'яти років, тимчасово пішла з професії і вступила послушницею до Пюхтицького монастиря Російської православної церкви в естонському селі ^[ru]. За власними спогадами, Ірині «захотілося побути далеко від суєти, знайти душевний спокій, розібратися в собі». За дев'ять місяців Ірина пішла з монастиря і продовжила кар'єру актриси.

У складі ансамблю танцю «Ритми планети» вона поїхала до Іспанії. Там, спокусившись швидким заробітком, погодилася перевезти вантаж, не підозрюючи, що це наркотики. В іспанській в'язниці з нею трапився мікроінсульт. Пізніше їй вдалося довести свою непричетність до торгівлі наркотиками.

Після повернення в Росію почала займатися бізнесом.

2003 року залишила бізнес і повернулася до роботи в театрі та кіно. Першою театральною роботою стала вистава Андрія Соколова «Койка».

Багато знімалася в телесеріалах.

Особисте життя

Вперше Ірина Чериченко одружилася 1979 року, у Мелітополі, коли їй було шістнадцять років. Різниця у віці між подружжям становила тринадцять років. Заради Ірини чоловік Євген залишив свою родину. Шлюб розпався 1983 року, коли Ірина поїхала вчитися до Москви.

Потім актриса була одружена з актором ^[ru] (нар. 21 жовтня 1961, Севастополь). Прожили разом чотири роки.

У 1990-ті роки перебувала у відносинах з американським бізнесменом Артуром, від якого в 1997 народила сина Філіпа. Син носить по батькові отця Ірини, В'ячеслава.

У 2005—2015 роках перебувала у незареєстрованому шлюбі з ^[ru] (нар. 26 січня 1965, Київ), відомим російським телеведучим та шоуменом програми ^[ru].

Нагороди

• 2020 — Медаль ордена «За заслуги перед Батьківщиною» II ступеня (21 вересня 2020) — «за великий внесок у розвиток вітчизняної культури та мистецтва, багаторічну плідну діяльність».

Фільмографія

1. 1985 —  — Ольга, робітниця на текстильному комбінаті
2. 1986 — (Де ваш син?) — епізод
3. 1986 — Зіна-Зінуля — Наташа
4. 1987 — Завтра була війна — Іскра Полякова
5. 1988 — Слуга — хористка
6. 1989 — Кому на Русі жити… — Катя
7. 1989 —  — Катерина Семенівна, вихователька в дитячому будинку
8. 1991 — Вербувальник — Ольга Зорова, сестра, художниця
9. 1991 — Іван Федоров — Таїся
10. 1992 — Бабій 2 — Зінаїда
11. 1992 —  — Франя
12. 1993 — Не хочу одружуватися! — Рита, медсестра
13. 1995 — / I gefyra (короткометражный фильм) — Елена
14. 2002 —  — Дарина Безродна, актриса, колишня дружина Олександра Івановича Угарова
15. 2004 — 2006 — Моя прекрасна нянька (серия № 52 «Кольцо властелина») — Олександра Мессер
16. 2007 — Корольов — Валентина Степанівна Гризодубова, радянський льотчик-інструктор
17. 2007 —  — Аглая
18. 2007 — (серия № 43 «Кривавий спорт») — Наталія Валеріївна Кірсанова
19. 2008 — Візьми мене з собою — Валентина
20. 2008 — (серия № 4 «Чокнутий») — Серафима Лінькова
21. 2008 — (серія № 12 «Капкан для метеликів») — Світлана Євгенівна Рубцова, дружина Миколи Рубцова
22. 2008 —  — Валерія, мати Лідії
23. 2008 — 2010 — Ранетки — Ірина Прокоп'єва
24. 2009 — (серія «Небезпечні зв'язки») — Ольга Василівна Кречетова, письменниця (у титрах не вказано)
25. 2009 —  — Валентина
26. 2010 —  — Валентина Михайлівна, лікар-гінеколог
27. 2010 —  — Лариса, приватний детектив
28. 2011 —  — Марина Євгенівна, мати Жені
29. 2011 —  — психолог
30. 2011 —
31. 2011 —  — Дарина Сиротіна
32. 2011 —  (документальний) — Катерина Фурцева
33. 2012 —  — Любов Григорівна, мати Олі
34. 2013 —  — мати Івана
35. 2013 —  — Людмила Миколаївна, мати Ольги
36. 2013 —  — Валерія Вікторівна Жаркова, мати Сергія
37. 2013 —  — Олена Віталіївна Черкасова, мати Маші
38. 2013 —  — Людмила Попова, вдова колишнього губернатора
39. 2014 — (серія № 5) — Ольга Миколаївна Єпіфанцева, дружина бізнесмена Платона Тимофійовича Єпіфанцева
40. 2014 —  (серія № 24 «Повний нуль») — Ольга Леонардівна Токарєва, заступник Григорія Лобельського
41. 2015 —  — Ірина Григорівна, мати Ніни
42. 2015 —  — Антоніна Павлівна Струкова, мати Андрія
43. 2015 —  — Поліна
44. 2016 —  — Галина Василівна Ломакіна, заступник директора педагогічного коледжу з навчальної частини
45. 2017 —  — Галина Вікторівна, дружина Миколи
46. 2017 —  — Ірина Колосова, дружина бізнесмена Іллі Володимировича Колосова, мати Дениса
47. 2018 —  — мама Христини
48. 2018 —  — «Коса»
49. 2018 —  — Тамара Іванівна Суворова, новий головний режисер театру
50. 2018 —  — Катерина Павлівна Смирнова, директор музею авіації
51. 2018 —  — Поліна Андріївна Талицька, дружина власника девелоперської компанії «Моноліт» Вадима Анатолійовича Талицького, мати Марії Вадимівни Талицької
52. 2018 —  — матір Рити
53. 2018 —  — Яна, заступник Олени Миколаївни Сайко
54. 2019 —  — Яхіна
55. 2019 —  — директор
56. 2020 —  — Катерина Ярцева («Ігуменя»), співкамерниця і подруга Надії Зиминої (Титової)
57. 2020 —  — Лариса Василівна, тренер з фігурного катання
58. 2020 —  — Ірина
59. 2021 —  — мама Насті
60. 2021 — (короткометражний) — мама
61. 2021 —  — Катерина Ярцева («Ігуменя»), співкамерниця та подруга Надії Зиміної (Титової)
62. 2021 —  — Римма Олександрівна
63. 2021 —  — Анна Сергіївна, співробітник архіву МВС
64. 2022 —  — мати Яни

Примітки

1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
   d:Track:Q37312
2. Указ Президента Российской Федерации от 21.09.2020 № 575 ∙ Официальное опубликование правовых актов ∙ Официальный интернет-портал правовой информации. publication.pravo.gov.ru. оригіналу за 16 серпня 2021. Процитовано 11 листопада 2020.
3. Коротун В. В. (сост.), Ефименко Н. Н. (ред.). Чмиль Виктор Анатольевич. / Кто есть кто на Мелитопольщине. — Харьков, издательство «Факт», 2004 год ().
4. Автор и ведущий: . ВИДЕО. Программа «Судьба человека» с Борисом Корчевниковым. Ирина Чериченко (эфир от 23 апреля 2019 года).^{[недоступне посилання]} Официальный сайт телеканала «Россия-1» // russia.tv (23 апреля 2019 года)
5. Ирина Боброва. Неистовая Искра. — Искра Полякова, пламенная комсомолка с косичками-баранками из фильма «Завтра была война». Кто бы мог подумать, что судьба актрисы Ирины Чериченко, сыгравшей эту сложную роль, сложится по совершенно противоположному сценарию, нежели у героини картины? [ 2021-06-17 у Wayback Machine.] Газета «Московский комсомолец» // mk.ru (6 августа 2004 года)
6. Указ Президента Российской Федерации от 21.09.2020 № 575 ∙ Официальное опубликование правовых актов ∙ Официальный интернет-портал правовой информации. publication.pravo.gov.ru. оригіналу за 16 серпня 2021. Процитовано 22 вересня 2020.
7. [ https://russia.tv/video/show/brand_id/47243/episode_id/1081857/video_id/1076136/viewtype/picture/ ВІДЕО. Телесеріал «Жінки на межі». Серія № 24 «Повний нуль» (Росія, 2014 рік).] Офіційний сайт телеканалу «Росія-1» // russia.tv

Посилання

• Чериченко Ірина В'ячеславівна на сайті IMDb (англ.)
• Чериченко Ирина Вячеславовна. Биография, фильмография, фотографии актрисы. // ruskino.ru
• Виталий Бродзкий (29 жовтня 2013). Ирина Чериченко: «Главное — это любовь!». — В жизни актрисы было многое: обвинение в распространении наркотиков, испанская тюрьма, микроинсульт в довольно юном возрасте, уход в монастырь… Но всё это не помешало ей сохранить оптимизм и жить счастливо. // womanhit.ru. {{}}: Cite має пусті невідомі параметри: |description= та |accessyear= ()