Червонописький Сергій Васильович

Сергі́й Васи́льович Червонопи́ський (6 липня 1957, Черкаси) — радянський військовик, український політичний і громадський діяч, генерал-лейтенант (14.02.2014). Герой України (2012).

Червонописький Сергій Васильович
Народився	6 липня 1957(1957-07-06) (66 років) Черкаси, Українська РСР,  СРСР
Громадянство	Україна
Національність	українець
Діяльність	військовий, громадський та політичний діяч
Відомий завдяки	Герой України
Alma mater	Національна академія внутрішніх справ України
Учасник	Війна в Афганістані 1979—1989
Членство	Верховна Рада України V скликання і Верховна Рада України IV скликання
Посада	народний депутат України^[1]
Військове звання	Генерал-лейтенант
Партія	КПРС
Нагороди	Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня Орден Данила Галицького «Хрест Слави» (МВС України) Нагрудний знак «Слава і честь» Орден Дружби Медаль «70 років Збройних Сил СРСР» Іменна вогнепальна зброя Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
5-го скликання
Соціалістична партія України	25 травня 2006	—	23 листопада 2007

Доктор політології..

Член СПУ (з 2005); Верховна Рада України, 1-й заступник голови Комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів (з 07.2006), член фракції СПУ (з 04.2006); голова (з 1991); співголова Всеукраїнського об'єднання «Соціальна справедливість» (з 1997); заступник голови Міжнародного об'єднання «Бойове братство без кордонів» (з 2000); заступник голови Ради Комітету у справах воїнів-інтернаціоналістів СНД (з 1992); почесний президент Національної ліґи професіонального боксу України (з 1997); член Політради СПУ (з 2005); член Політвиконкому СПУ.

Біографія

Народився 6 липня 1957 (м. Черкаси); українець.

Освіта: Рязанське вище повітряно-десантне училище (1978); Національна академія внутрішніх справ (1999), юрист. Докторантура МАУ.

Депутат Верховної Ради 5-го скликання з 04.2006 від СПУ, № 5 в списку. На час виборів: Голова Державного комітету України у справах ветеранів, член СПУ.

04.2002 кандидат в народні депутати України від блоку «Єдність», № 4 в списку. На час виборів: Голова Державного комітету України у справах ветеранів, член УПС-СВІЧА. 03.1998 — кандидат в народні депутати України від виборчого блоку «Трудова Україна», № 3 в списку. На час виборів: голова Комітету у справах ветеранів війни та воєнних конфліктів в іноземних державах при Кабінеті Міністрів України, член УПС.

1974 — 82 — служба в армії, учасник бойових дій в Афганістані, командир розвідроти, перший комендант Кабульського аеропорту, був поранений, став інвалідом без ніг.

1983 — 91 — завідувач відділу, секретар Черкаського міського комітету ЛКСМУ. Один з керівників руху ветеранів афганської війни.

1989 — 91 — народний депутат СРСР від ВЛКСМ, член Комітету ВР СРСР у міжнародних справах, член Комітету у справах воїнів-інтернаціоналістів. 1989 року виступив на З'їзді народних депутатів СРСР проти заяв у пресі академіка Андрія Сахарова про те, що оточених радянських солдатів в Афганістані знищували за наказом радянського командування, щоб вони не потрапили у полон. Зал влаштував овацію Червонопиському. Виступ став початком різких нападів на адресу Сахарова на З'їзді народних депутатів СРСР.

02.1992 — 96 — голова, Комітет ветеранів війни в Афганістані та військових конфліктів в іноземних країнах при Президентові України.

02.1997 — 01.2000 — голова, Комітет у справах ветеранів війни та військових конфліктів в іноземних державах при КМ України.

10 січня 2000 — 27 грудня 05 — Голова, .

З 06.1997 — голова Української партії справедливості (УПС; з 03.2001 — Українська партія справедливості — Союз ветеранів, інвалідів, чорнобильців, афганців (УПС-СВІЧА).

Голова Міжнародного об'єднання «Бойове братство без кордонів» (1998—2000); голова Української партії справедливості — Союзу ветеранів, інвалідів, чорнобильців, афганців (УПС-СВІЧА) (06.1997 — 2005).

03.1994 — кандидат у народні депутати України, Соснівський виборчий округ № 419, Черкаської області, висунутий трудовим колективом, 1-й тур — 13.23 %, 2 місце з 20 претендентів; 2-й тур — 44.30 %, 1 місце з 2 претендентів.

Державний службовець 1-го рангу (12.1999). Генерал-майор (02.1999).

2009 в інтерв'ю BBC заявив, що вважає розвал Радянського Союзу великою помилкою, хоча як громадянин і колишній військовий України підтримую те, що вирішив народ на референдумі.

2009 року підписав Угоду про співпрацю та партнерство з Партією регіонів. У 2011 році після протестів ветеранів Афганської війни проти урізання пільг, підписав Меморандум з владою, що викликало розкол серед «афганців». Наступного року Президент України Віктор Янукович присвоїв Червонопиському звання Героя України.

Нагороди

• Ордени Червоної Зірки (1980, 1981). Орден «Дружби» (1999, РФ), орден «Пошани» (1999, Республіка Білорусь). 10 медалей. Почесні Грамоти Президій ВР СРСР і УРСР.
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (1998)
• Відзнака «Іменна вогнепальна зброя» (1999)
• Орден Данила Галицького (2003)
• Орден Богдана Хмельницького III ст. (1997)
• Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (2007) — відмовився від нагороди
• Звання Герой України з врученням ордена Держави (24 серпня 2012) — за визначні особисті заслуги перед Україною у реалізації державної політики у сфері соціального захисту ветеранів, багаторічну плідну громадську діяльність
• Відзнака МВС України «Хрест Слави»

Афганська кампанія

Докладніше: Інтервенція Радянського Союзу в Афганістан

Воював у складі 350-го полку 103-ї Вітебської гвардійської повітряно-десантної дивізії.

Нас підняли по тривозі й кинули туди. Поставили задачу захопити летовища Кабула, Баграма. Поприймали участь, так би мовити, у «відновленні влади» Бабрака Кармаля, якого радянські спецслужби привезли і поставили на чолі країни. Я був першим комендантом Кабульського аеропорту. Ну а потім воював, як всі….

Особисте життя

Одружений; має сина та дочку. Дружина Наталія

Захоплення: мисливство, рибальство, спорт.

Див. також

• Військові громадські організації
• (УСВА)

Посилання

• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С» [ 30 вересня 2007 у Wayback Machine.]
• Заява Української Спілки ветеранів Афганістану щодо виконання «Меморандуму про взаємодію і співробітництво» між Кабінетом Міністрів України та Українською Спілкою ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) від 12 липня 2012 року [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]

Примітки

1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5
2. Сергей Червонопиский: «Своих друзей, которые подрывались на минах, мальчикам приходилось собирать по кускам и складывать в два пакета, чтобы по весу одинаковы были»//«Бульвар Гордона», 2009, № 6 (198)
3. Сергій Грабовський (21 Травня 2011). Андрій Сахаров: людина на всі часи. Политрада. Процитовано 06.03.2024.
4. Червонопиский Сергей Васильевич. Политрада. Процитовано 06.03.2024.
5. Червонопиский Сергей Васильевич. Политрада. Процитовано 06.03.2024.
6. Маша Міщенко (17.02.2012). Дві організації «афганців» як два способи життя. УНІАН. Процитовано 06.03.2024.
7. Постанова КМ України № 647 від 7 травня 1998 р. «Про нагородження Червонописького С. В. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України»
8. Указ Президента України № 172/99 від 15 лютого 1999 року «Про відзначення нагородами України активістів Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)»
9. Указ Президента України № 876/2003 від 22 серпня 2003 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій»
10. Указ Президента України № 282/97 від 27 березня 1997 року «Про нагородження відзнаками Президента України активних учасників ветеранського руху»
11. Указ Президента України № 110/2007 від 14 лютого 2007 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав»
12. . Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 16 листопада 2016.
13. Світлина на сайті УСВА: [1] [ 29 листопада 2014 у Wayback Machine.], [2] [ 29 листопада 2014 у Wayback Machine.]