Червоне літо 1919

Червоне літо (Red Summer of 1919) — термін, уведений афроамериканським письменником, політиком, науковцем і борцем за права людини Джеймсом Велдоном Джонсоном (^[en]). Використовується для опису кривавих расових бунтів, що спалахували впродовж літа–осені 1919 року в кількох містах як Півдня, так і Півночі США. Найбільша кількість жертв зафіксована в містах Чикаго, Вашингтон та Елейн (штат Арканзас).

В цей період у Штатах сталося 26 бунтів, у яких жертвами фізичного насильства були чорношкірі.

Ці виступи були спровоковані повоєнними расизмом, безробіттям, інфляцією та насильством з боку радикальних політичних груп. У 1919 було підраховано, що за час Першої світової війни трудова міграція з аграрного Півдня до індустріальних міст Півночі та Середнього Заходу охопила 500,000 афроамериканців. Під час війни афроамериканські робітники заповнили багато робочих місць, залишених мобілізованими білими чи створених через військові потреби. В деяких містах чорні були взяті на роботу як штрейкбрехери, особливо під час страйків 1917 року. Деякі невдоволені чорношкірі робітники приєднувалися до радикальних політичних організацій, таких як Братство Африканської Крові (^[en]) чи Компартія.

Всі ці дії підвищували обурення та підозру в середовищі білих, особливо серед робітничого класу. Після війни різка демобілізація та відсутність контролю за цінами призвели до інфляції та безробіття. В результаті, конкуренція між чорними та білими за робочі місця стала дуже жорсткою. Білі робітники були обурені заміщенням їх менш кваліфікованими працівниками. Нестабільність була підігріта тривогами щодо нових віянь від нещодавніх іммігрантів з Європи. Серед них було чимало членів радикальних політичних чи профспілкових організацій — комуністів, Індустріальних робітників світу (Industrial Workers of the World, IWW), анархістів (таких, як Луїджі Галлеані, ^[en]), що відкрито пропагували насильницьке скинення уряду і «пропаганду дією». Це був час «Червоного страху» (^[en]) — боязні анархізму та іншої радикальної політичної пропаганди після більшовицької революції в Росії. Афроамериканці, приваблені ідеєю самостійного врядування, побудованого на Марксових принципах (як ^[en]), приваблені політичною філософією соціалізму чи комунізму (як W. E. B. Du Bois) чи навіть ті, хто просто захищав расову рівність, трудові права чи право на самозахист чорношкірих, були затавровані як радикали чи революціонери.

На відміну від раніших расових заворушень в історії США, заворушення 1919 вперше зафіксували організований чорний спротив, частково завдяки зростанню руху збройного опору на чолі з Братством Африканської Крові.

Бунти

З 1 січня по 14 вересня 1919 щонайменше 43 афроамериканці були лінчовані, а 8 спалені.

Події Червоного літа 1919 (у хронологічному порядку)
Дата	Місце	Подія
10 травня	Чарлстон, Південна Кароліна	Матроси ВМС США очолили заворушення, вбивши щонайменше одну людину і примусивши місто кілька тижнів жити у військовому стані.
10 травня	Sylvester, Georgia	Один загиблий.
29 травня	Putnam County, Georgia
31 травня	Monticello, Mississippi
13 червня	New London, Connecticut
13 червня	Memphis, Tennessee
27 червня	Аннаполіс (Меріленд)
27 червня	Macon, Mississippi
початок липня	Longview, Texas	Щонайменше четверо вбитих, погром чорного кварталу.
3 липня	Bisbee, Arizona	Місцева поліція атакувала кавалерійський полк, сформований з сегрегованих чорношкірих. (^[en])
5 липня	Scranton, Pennsylvania
6 липня	Dublin, Georgia	Двоє загиблих.
7 липня		Щонайменше один загиблий.
8 липня	Coatesville, Pennsylvania
9 липня	Tuscaloosa, Alabama
11 липня
15 липня	Port Arthur, Texas
19 липня	Washington, D.C.	6 загиблих і 150 поранених за 5 днів заворушень.
21 липня	Norfolk, Virginia	Натовп атакував чорношкірих солдатів, що поверталися, і розгромив помешкання чорних. Щонайменше 6 людей було застрелено, доки морська піхота придушила протестуючих.
23 липня
23 липня	Darby, Pennsylvania
26 липня
27 липня		50 (за неофіційними даними, набагато більше) загиблих після 5 днів заворушень. Натовп громив помешкання та бізнес чорношкірих. Для наведення порядку були викликані тисячі поліцейських.
28 липня	Newberry, South Carolina
31 липня	Bloomington, Illinois
31 липня	Syracuse, New York
31 липня	Philadelphia, Pennsylvania
4 серпня	Hattiesburg, Mississippi
6 серпня	Texarkana, Texas
21 серпня
29 серпня		Один загиблий.
30 серпня		Натовп штурмував окружну тюрму, щоб звільнити 16 білих в'язнів, включаючи засуджених вбивць. Перемістившись до чорного кварталу, З натовп вбив щонайменше 7 і поранив понад 20 людей.
28 вересня		10-тисячний білий натовп лінчував одну людину і знищив майна на $1,000,000, включаючи спалення окружного суду.
1 жовтня	Elaine, Arkansas	Був застрелений білий, що намагався зірвати організацію мітингу чорних здольщиків. У відповідь білі землевласники сформували групу для атаки чорних фермерів. 5 білих і 100—200 чорних загинули у сутичках. 79 чорних після цього були засуджені, 12 — до смерті. Були подані апеляції до Верховного Суду США, який відмінив вироки через неналежне проведення судових процесів.

Примітки

1. «For action on race riot peril» [ 25 жовтня 2012 у Wayback Machine.], The New York Times. October 5, 1919. Retrieved 5/26/08.
2. Rucker, Walter C. and Upton, James N. Encyclopedia of American Race Riots. 2007, page 554
3. Knoxville Riot of 1919^{[недоступне посилання з травня 2019]}

• Red Summer — A Season of Fear [ 17 лютого 2010 у Wayback Machine.]
• Erickson, Alana J. Red Summer. In Encyclopedia of African-American Culture and History. New York: Simon & Schuster Macmillan, 1996.
• Dray, Philip. At the Hands of Persons Unknown: The Lynching of Black America, New York: Random House, 2002.
• Zinn, Howard. Voices of a People's History of the United States. New York: Seven Stories Press, 2004.
• Tuttle, William M., Jr. Race Riot: Chicago in the Red Summer of 1919. 1970. Blacks in the New World. Urbana: University of Illinois Press, 1996.