Чалий Дмитро Васильович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чалий.

Дмитро́ Васи́льович Ча́лий (2 липня 1904–1985) — український літературознавець родом з села Архангельського на Донеччині.

Працював в Інституті літератури АН УРСР (завідувач відділу).

У 1930-х отримав службове призначення для Уфи, столиці Башкирії, де працював і під час Другої світової війни.

Праці з історії та взаємозв'язків української і російської літератури, серед інших:

• «Становлення реалізму в українській літературі» (1956),
• монографія «Г. Квітка-Основ'яненко» та ін.
• «Розвиток гоголівських традицій в творчості Шевченка» (1953),
• «Повісті Шевченка і проблема його реалістичного методу» (1954),
• «Спроба ідейно-художнього аналізу поеми „Сон“» (1956),
• «Два великі поети-гуманісти» (1965) та ін.
• «Некрасов и украинская дооктябрьская поэзия» (К., 1971) та ін.

Примітки

1. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 січня 2022. Процитовано 8 квітня 2022.

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
• Шевченківський словник : у 2 т. / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.

Посилання

• Чалий Дмитро Васильович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 708-709.