Олекса ндр Миха йлович Чайко вський 15 серпня 1924 Миколаїв 25 лютого 2008 Херсон радянський військовик у роки Другої св

Олекса́ндр Миха́йлович Чайко́вський (15 серпня 1924, Миколаїв — 25 лютого 2008, Херсон) — радянський військовик, у роки Другої світової війни — розвідник 101-го гвардійського стрілецького полку , гвардії молодший сержант. Повний кавалер ордена Слави.

Олександр Михайлович Чайковський

Народження

15 серпня 1924
Миколаїв

Смерть

25 лютого 2008 (83 роки)
Херсон

Країна

СРСР

Приналежність

Роки служби

1944—1947

Партія

КПРС

Звання

гвардії старшина

Війни / битви

Німецько-радянська війна

Нагороди

Ювілейна медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників»



	Медаль «За взяття Берліна»	Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»	Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»	Медаль Жукова		Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чайковський.

Життєпис

Народився в родині робітника. Українець. З 1939 року мешкав у місті Херсоні. Здобув неповну середню освіту.

З початком німецько-радянської війни, з серпня 1941 по березень 1944 року, перебував на тимчасово окупованій території.

До лав РСЧА призваний Варварівським РВК у квітні 1944 року. Учасник німецько-радянської війни з травня того ж року. Воював на 3-му Українському і 1-му Білоруському фронтах.

У середині серпня 1944 року під час відбиття атаки супротивника на населений пункт Маріяпіль (Польща), будучи пораненим, ризикуючи своїм життям, врятував життя командирові роти.

У ніч на 18 лютого 1945 року, перебуваючи у нічному пошуку на лівому березі річки Одер у районі м. Кіц (Німеччина), гвардії молодший сержант О. М. Чайковський першим увірвався до будинку, в якому перебував супротивник, і особистою хоробрістю сприяв захопленню взводом «язика» і знищенню 6 солдатів ворога.

У ході боїв за Берлін у квітні 1945 року разом з групою бійців знищив понад 10 і полонив 4-х солдатів супротивника.

Демобілізований у березні 1947 року. Повернувся до Херсона, працював у воєнізованій охороні хлібозаводу. У 1949 році направлений на навчання до Одеської школи міліції. У 1950 році виїхав до Казахстану, де протягом чотирьох років працював водієм будівельного тресту, у радгоспі «Карабалик» Кустанайської області. У 1954 році повернувся до Херсона. Працював водієм, а з 1979 року — слюсарем з ремонту автомобілів АТП-21021. Член КПРС з 1965 року.

З 1984 року — на пенсії. Похований на камишанському кладовищі Херсона.

Нагороди

Нагороджений українським орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня (14.10.1999), радянськими орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985), Червоної Зірки (06.04.1945), Слави 1-го (15.05.1946, № 1378), 2-го (26.03.1945, № 29464) та 3-го (24.08.1944, № 174020) ступенів і медалями.

Література

Дубров Б. И. Солдатская слава. 3-е изд. — Киев, 1987. — С. 366. (рос.)

Посилання

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.