Не плутати з Чур Цур український вигук Уживається у виразах для заборони торкатися або привласнювати що небудь робити що

Не плутати з Чур.

Цур — український вигук. Уживається у виразах для заборони торкатися або привласнювати що-небудь, робити щось. Також використовується для скріплення домовлення, певної умови, а також для виразу невдоволення, несхвалення, бажання позбутись чогось, або не згадувати щось. Схожі слова з аналогічним ужитком існують в усіх східнослов'янських мовах (біл. цур, чур, рос. чур); від укр. цур походить також пол. cur («чорт»).

Походження

Походження вигуку цур (разом з похідними цуратися, цурати) неясне, припускається зв'язок зі словом цурка, що може означати, по-перше, палицю для відганяння нечистої сили, по-друге — дерев'яне зображення бога-предка. У цьому разі вигуки цур, цур-цура є закликанням до цього духа. Порівнювали з цим вигуком і слово пращур, а також чорт. Д. К. Зеленін і зіставляли його з грец. κύριος («пан», «господь»), вважаючи, що первісно воно означало «Господи!», «Боронь Боже!». Менш ймовірні гіпотези про запозичення аналогічного рос. чур з чув. tṡar («тримай», «спиняй», «стій»), з дав.-сканд. Tyr («Тор», «бог війни»).

На думку М. І. Толстого, слова цур, чур пов'язані з фалічною символікою. Надалі гіпотеза підтвердилася новими фактами і досі є актуальною.

Вислови

Цур йому, пек!
А цур тобі на язик!
Цур на Вас!
Цур мене, цур!
Хай йому цур!
Цур моє
Цур дурня та (й, і) масла грудка — уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь
Цур їм, пек, осина! - вживається у значенні "Чорт із ними"

Примітки

Цур // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — .
Толстой Н. И. Русск. чур и чушь // International Journal of Slavic Linguistics and Poetics, 1985, № XXXI—XXXII. — С. 431—437.
Дуличенко А. Д. Ещё раз о русском чуре // Филологические записки, 1994, № 3. — С. 125—127

Посилання

Цур // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2038-2039. — 1000 екз.

[1] Цур // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[ЕСУМ-2] Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — .

[3] Толстой Н. И. Русск. чур и чушь // International Journal of Slavic Linguistics and Poetics, 1985, № XXXI—XXXII. — С. 431—437.

[4] Дуличенко А. Д. Ещё раз о русском чуре // Филологические записки, 1994, № 3. — С. 125—127