У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Церква Успіння Пресвятої Богородиці Церква Успіння Пресвятої Богоро

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Церква Успіння Пресвятої Богородиці.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці — неоготична церква в селі Сар'я, Сар'янська сільська рада, Верхньодвінський район, Вітебська область. Пам'ятка архітектури середини XIX століття, один з найвиразніших неоготичних храмів Білорусі, побудований з червоної цегли. У народі прозваний кам'яний кристал або кам'яне мереживо. Будувався як католицький костел, переданий православній церкві.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці
Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Сар'яна)
55°54′54″ пн. ш. 27°53′13″ сх. д. / 55.9152000° пн. ш. 27.887000° сх. д. / 55.9152000; 27.887000Координати: 55°54′54″ пн. ш. 27°53′13″ сх. д. / 55.9152000° пн. ш. 27.887000° сх. д. / 55.9152000; 27.887000
Тип споруди	костел і православний храм
Сучасний статус	переданий православній церкві
Розташування	Білорусь, Сар'я
Архітектор	Густав Шахт
Інженер	Густав Шахт
Засновник	Ігнатій Лопатинський
Перша згадка	1852
Початок будівництва	1852
Кінець будівництва	1857
Стиль	неоготика
Належність	католицька церква
Єпархія	Полоцька і Глибоцька єпархія
Стан	задовільний
Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Сар'я) (Білорусь)

Церква Успіння Пресвятої Богородиці у Вікісховищі

Церква внесена до Державного списоку історико-культурних цінностей Республіки Білорусь як пам'ятка сакрального зодчества республіканського значення.

Історія

Костел зведений у середині XIX століття шляхтичем Ігнатієм Лопатинським, колишнім землевласником, в пам'ять про молоду дружину Марію. Ігнатій хотів бачити храм уособленням її краси та виразом всієї глибини почуттів. Як архітектурний стиль була обрана модна в ті часи неоготика («вікторіанський стиль»).

У 1865 році костел був конфіскований царською владою «за пишність» і переданий православним. У 1935 році храм був закритий, після Другої світової війни будівля використовувалася як склад, пізніше — як розважальний заклад. Наприкінці 1980-х років храм частково реконструйований, але відновлений не до кінця. У 1989 році храм повернули католикам, але в 1990 році храм був знову переданий православній парафії Успіння Пресвятої Богородиці (на 2009 рік налічувала 600 осіб). За рік в церкві відновилися богослужіння. Настоятель храму — протоієрей Василь Стреха.

Стан на 2009 рік: зруйнована дзвіниця, втрачені фрагменти зовнішнього вигляду будівлі у верхній частині, потьмяніла цегла.

Стан на 2013 рік: реставраційні роботи завершилися, встановлено новий вівтар, демонтовано верхнє перекриття, біля храму встановлено пам'ятник святим Петру і Февронії.

Архітектура

Церква являє собою однонефну базиліку, прямокутну в плані, з апсидою і двома невеликими різницями. Композиція головного фасаду ступінчаста. Центральну частину виділяють портал, завершений вимпергами з розеткою в центрі, і 5-гранні контрфорси з пінаклями. Аналогічні пінаклі і на кутових контрфорсах. Стрілчасті віконні прорізи прикрашені архівольтам . Всередині основне приміщення перекрито хрестовими перекриттями, вони оформлені ліпними нервюрами. Дві колони підтримують хори з арковою балюстрадою.

Галерея

Початковий вигляд
Деталі фасаду
Деталі фасаду
Деталі фасаду
Деталі фасаду
Деталі фасаду
Загальний вигляд
Інтер'єр
Інтер'єр
Інтер'єр
Малюнок Наполеона Орди, XIX ст.
XIX ст.
«Nasze kościoły», 1914

Література

Хмяльніцкая Л. На Белай Русі, у Сар'і. СПб — Мн, «ВИРД», 2001
«Cap'еўскі касцёл»//Архітэктура Беларусі. Энцыклапедычны даведнік". Мінск, «Беларуская Энцыклапедыя імя Петруся Броўкі», 1993 год. ISBN 5-85700-078-5. [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]

Посилання

«100 дарог»: Каменны крышталь [ 15 грудня 2009 у Wayback Machine.] (рос.)