Хімічна зброя СРСР

Радянський Союз успадкував арсенали хімічних озброєнь та заводи з їхнього виробництва від Російської Імперії. Дослідження, розробки, виробництво хімічної зброї тривали в суворій таємниці відтоді й до 1987 року, коли Михайло Горбачов оголосив про відмову СРСР від виробництва цього виду озброєнь.

Історія

Колишній Радянський Союз став першою державою, яка застосувала хімічну зброю проти власних громадян. Під час придушення Тамбовського повстання влітку 1921 року Михайло Тухачевський видав наказ № 0116 від 12 червня 1921 року на застосування хімічної зброї — балонів та артснарядів з хлором проти селян. Місцева комуністична преса схвально висвітлювала це рішення та закликала «душити партизан газом».

22 серпня 1925 року для об'єднання науково-дослідної роботи в галузі військово-хімічної оборони, наукового та технічного контролю за виробництвом предметів військово-хімічного постачання, забезпечення військ усіма видами військово-хімічного забезпечення було створено Військово-хімічне управління Червоної армії. Головним інститутом хімічної промисловості у розробці хімічної зброї був Московський Державний Союзний НДІ органічної хімії та технології. Розробкою та випробуванням хімічної зброї займалися у Московському Науково-випробувальному хімічному інституті РСЧА.

Див. також

• Хімічна зброя Росії
• Біологічна зброя СРСР
• Росія і зброя масового ураження

Примітки

1. : Die Tragödie eines Volkes. Berlin 1998, ст. 811
2. Л.А. Федоров (2009). 1.4. Красной отравой — по врагам советской власти. Химическое вооружение — война с собственным народом (PDF). Т. I. Долгий путь к химической войне. М.: Лесная страна. ISBN .
3. . Архів оригіналу за 8 березня 2012. Процитовано 28 січня 2011.