Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Хуліо Акоста Гарсія ісп Julio Acosta García 23 травня 1872 6 липня 1954 костариканський політик двадцять перший президен

Хуліо Акоста Гарсія

Хуліо Акоста Гарсія

Хуліо Акоста Гарсія (ісп. Julio Acosta García; 23 травня 1872 — 6 липня 1954) — костариканський політик, двадцять перший президент Коста-Рики.

Хуліо Акоста Гарсія
image
image
Прапор
 21-й Президент Коста-Рики
8 травня 1920 — 8 травня 1924
Попередник: Франсіско Агілар Баркеро
Наступник: Рікардо Хіменес Ореамуно
 
Народження: 23 травня 1872(1872-05-23)
d, Алахуела, Коста-Рика
Смерть: 6 липня 1954(1954-07-06) (82 роки)
Сан-Хосе, Коста-Рика
Поховання: Сан-Хосе
Країна: Коста-Рика
Шлюб: d

image Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився в сім'ї, що мала грецьке коріння, він мав вісьмох братів. Його батько та троє дядьків керували копальнею «Три брати» та фермою. Його мати, відома як Хесус, походила з родини священнослужителів.

Здобував освіту в Інституті Сан-Хосе, а потім у коледжі Сан-Луїс-Гонзага в Картаго. Там він захопився підпільними молодіжними політичними рухами. Повернувшись до Алахуели, Акоста влаштувався на бананову плантацію та був членом шкільної ради, перш ніж зайнятись політикою.

Початок політичної кар'єри

Від 1902 до 1906 року Акоста був депутатом Конституційного конгресу від провінції Алахуела. 1907 року отримав посаду генерального консула в Сальвадорі. У квітні 1910 року одружився з Марією Наталією Гальєгос Росалес, після чого впродовж двох років обіймав посаду міністра-резидента в Сальвадорі. В середині 1915 року Акосту відкликали до Коста-Рики та призначили на посаду державного секретаря Управління закордонних справ .

Одним з питань, якими займався Акоста, була тривала прикордонна суперечка з Панамою. Вона виникла 1910 року, коли після відокремлення Панами від Великої Колумбії виникла необхідність встановлення кордону з Коста-Рикою. Сторони уклали угоду, відповідно до якої арбітри мали вирішити ту суперечку. На атлантичному узбережжі французький арбітр передав спірну територію від Коста-Рики Панамі, й обидві сторони визнали таке рішення. На тихоокеанському узбережжі арбітр зажадав від Панами поступитись територією Коста-Риці. Панама висловила протест, а голова Верховного суду Сполучених Штатів Едвард Дуглас Вайт 1914 року оприлюднив «Біле правило», в якому підтвердив, що територія на тихоокеанському узбережжі має перейти до Коста-Рики. 1916 року Акоста запропонував США зайняти спірну територію, щоб дозволити інженерам з двох країн обстежити кордон й опрацювати спільну резолюцію. Під час перебування на посаді міністра закордонних справ Акоста здійснив офіційні візити до всіх країн Центральної Америки.

27 січня 1917 року Акоста втратив міністерський портфель, коли брати Федеріко та Хоакін Тіноко очолили державний переворот, щоб повалити уряд. Акоста втік на батьківську ферму своєї дружини до Сальвадору та невдовзі знайшов роботу в редакції газети «Діаріо дель Сальвадор», написавши про заворушення в Коста-Риці. 1919 року Тіноко був змушений піти у відставку, а коли президент Хуан Баутіста Кірос Сеґура поступився владою тимчасовому президенту Франсіско Агілару, Акості запропонували повернутись до Коста-Рики. 8 вересня того ж року він став кандидатом на посаду президента. Виборовши 89 % голосів на виборах, що відбулись 7 грудня, він вступив на посаду 8 травня 1920 року.

Президентство

Акоста був прогресивним президентом та майже одразу відмовився від репресивної антиклерикальної й диктаторської політики Тіноко, давши обіцянки реформувати виборчий процес, урегулювати прикордонні суперечки та керувати країною без корупції й обману. Він виступав за те, щоб надати жінкам право голосу, запровадив пенсійну програму для ветеранів, запропонував нормалізувати відносини його держави з папою Бенедиктом XV. За його врядування були засновані Академія мови, Центральний банк Коста-Рики та Міжнародна служба кабельного зв'язку. Також було впроваджено законодавство про захист неповнолітніх, регулювання ігорного бізнесу, страхування, створено поліцейський корпус, розроблено програму навчання вчителів та безкоштовної й обов'язкової освіти для всіх дітей у віці від 8 до 15 років.

Акоста запропонував пакт, відповідно до якого мала бути створена Федеративна Республіка Центральної Америки. Через суперечки з Нікарагуа та Панамою, що тривали, членами того союзу мали бути Коста-Рика, Сальвадор, Гватемала та Гондурас. Хоча законодавчі органи інших трьох країн схвалили федерацію, Конгрес Коста-Рики відхилив ту ініціативу президента.

У лютому 1921 року прикордонна суперечка з Панамою знову загострилась. Чутки про окупацію Панамою спірної території змусили Акосту відрядити експедиційні сили для оцінки того, що відбувається. У відповідь Панама звернулась по допомогу до США. Святкування сторіччя визволення Панами від іспанської влади пробудило націоналістичні почуття в Панамі, що підживлювались пресою, і прикордонна суперечка швидко перейшла від дипломатичного конфлікту до військового. Війна в Кото тривала від 21 лютого до 5 березня 1921 року, коли Коста-Рика вдерлась на територію Панами в районах Альміранте й Бокас-дель-Торо, а сили Панами вдерлись до провінції Пунтаренас у Коста-Риці. Сполучені Штати відрядили до регіону військові кораблі, а Ліга Націй наполегливо закликала до миру. Відбулась дипломатична дискусія, втім затримки з панамської сторони змусили американського арбітра 23 серпня зажадати від Панами залишити регіон Кото.

Подальша діяльність

Останнє послання Акости до Конгресу відбулось 1 травня 1924 року. Після виходу у відставку він з родиною переїхав до Парижа, де працював у Міжнародному комітеті Червоного Хреста. Повернувшись до Коста-Рики 1927 року, він продовжував співпрацювати з Червоним Хрестом до 1929 року, коли був призначений на посаду члена Ради з іпотечного кредитування. 1932 року Акосту обрали депутатом від Сан-Хосе до лав Конституційного конгресу, який працював у 1932—1936 роках. Потім він упродовж двох років був членом Ради Національного банку Коста-Рики, а 1938 знову став депутатом Конгресу. Після завершення терміну повноважень 1942 року Акоста став керівником Фонду соціального страхування, а в лютому наступного року — головою Національної ради цивільної оборони. 1944 року знову очолив міністерство закордонних справ. За тієї каденції Акоста від імені Коста-Рики підписав конвенцію 1945 року у Сан-Франциско, що затвердила Статут Організації Об'єднаних Націй. У травні 1947 року Акоста переніс інсульт і був змушений піти у відставку.

Пам'ять

Помер 6 липня 1954 року в Сан-Хосе та був похований на Головному кладовищі столиці.

У доповнення до численних почестей, які він отримав упродовж свого життя, на його честь було названо кілька шкіл у Коста-Риці, а в парку Морасан у Сан-Хосе йому встановили пам'ятник.

Примітки

  1. Revollo Acosta, 2012, с. 11—12.
  2. Revollo Acosta, 2012, с. 12.
  3. Revollo Acosta, 2012, с. 13.
  4. Revollo Acosta, 2012, с. 15.
  5. Revollo Acosta, 2012, с. 16.
  6. Revollo Acosta, 2012, с. 19.
  7. Revollo Acosta, 2012, с. 21.
  8. International Who's Who. 8th edition. George Allen & Unwin, London, 1943, стор. 4
  9. Revollo Acosta, 2012, с. 23.
  10. The Philadelphia Inquirer, 1921, с. 6.
  11. Revollo Acosta, 2012, с. 25—30.
  12. Ureña Cruz, Solís Cruz, 2013, с. 2.
  13. Revollo Acosta, 2012, с. 30.
  14. Revollo Acosta, 2012, с. 32.
  15. Revollo Acosta, 2012, с. 36.
  16. Revollo Acosta, 2012, с. 37—39.
  17. Revollo Acosta, 2012, с. 39—41.
  18. Revollo Acosta, 2012, с. 43.
  19. Revollo Acosta, 2012, с. 44—45.
  20. Revollo Acosta, 2012, с. 48.
  21. Revollo Acosta, 2012, с. 51, 53, 58.
  22. Revollo Acosta, 2012, с. 52.
  23. Revollo Acosta, 2012, с. 54.
  24. Revollo Acosta, 2012, с. 55.
  25. Revollo Acosta, 2012, с. 47—48.
  26. Revollo Acosta, 2012, с. 49.
  27. Colby, 1922, с. 372—373.
  28. La Estrella de Panamá, 2014.
  29. The St. Louis Post-Dispatch, 1921, с. 1—2.
  30. The Grand Forks Herald, 1921, с. 6.
  31. Colby, 1922, с. 374—375.
  32. Revollo Acosta, 2012, с. 60.
  33. Revollo Acosta, 2012, с. 62.
  34. Revollo Acosta, 2012, с. 64.
  35. Revollo Acosta, 2012, с. 65.
  36. Ureña Cruz, Solís Cruz, 2013, с. 3.
  37. Revollo Acosta, 2012, с. 77.
  38. Revollo Acosta, 2012, с. 80.

Література

  • Colby, Elbridge. The United States and the Coto Dispute between Panama and Costa Rica // The Journal of International Relations : journal. — Worcester, Massachusetts : Clark University, 1922. — Т. 12, № 3. — С. 372—378. — ISSN 0148-8937. — DOI:10.2307/29738499. Процитовано 2017-12-04.
  • Revollo Acosta, Julio Ernesto. El Canciller Acosta. — San José, Costa Rica : MREC, Instituto Manuel María de Peralta, 2012. — .
  • Ureña Cruz, Erson; Solís Cruz, Steven (21 October 2013). Instituto Superior Julio Acosta Garcia Y su trayectoria [Higher Institute Julio Acosta García and His Career]. Instituto Superior Julio Aosta García (ісп.). San Ramón, Costa Rica. Процитовано 2 грудня 2017.
  • . Grand Forks, North Dakota: Grand Forks Herald. 12 квітня 1921. с. 6. Архів оригіналу за 4 грудня 2017. Процитовано 18 березня 2021 — через Newspapers.com. image
  • . Philadelphia, Pennsylvania: The Philadelphia Inquirer. New York World. 6 березня 1921. с. 5. Архів оригіналу за 4 грудня 2017. Процитовано 18 березня 2021 — через Newspapers.com. image
  • [The Coto Conflict and historical memory] (Spanish) . Panama City, Panama: La Estrella de Panamá. 21 лютого 2014. Архів оригіналу за 22 лютого 2017. Процитовано 18 березня 2021.
  • . St. Louis, Missouri: The St. Louis Post-Dispatch. Associated Press. 6 березня 1921. с. 1. Архів оригіналу за 4 грудня 2017. Процитовано 18 березня 2021 — через Newspapers.com. image
  • . St. Louis, Missouri: The St. Louis Post-Dispatch. Associated Press. 6 березня 1921. с. 2. Архів оригіналу за 4 грудня 2017. Процитовано 18 березня 2021 — через Newspapers.com.

Посилання

  • Acosta García, Julio (1872–1954) | Encyclopedia.com. www.encyclopedia.com (англ.) . Процитовано 18 березня 2021.
  • . www.asamblea.go.cr (ісп.) . Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 18 березня 2021.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Hulio Akosta Garsiya isp Julio Acosta Garcia 23 travnya 1872 6 lipnya 1954 kostarikanskij politik dvadcyat pershij prezident Kosta Riki Hulio Akosta Garsiya Prapor 21 j Prezident Kosta Riki 8 travnya 1920 8 travnya 1924 Poperednik Fransisko Agilar Barkero Nastupnik Rikardo Himenes Oreamuno Narodzhennya 23 travnya 1872 1872 05 23 d Alahuela Kosta RikaSmert 6 lipnya 1954 1954 07 06 82 roki San Hose Kosta RikaPohovannya San HoseKrayina Kosta RikaShlyub d Mediafajli b u VikishovishiBiografiyaNarodivsya v sim yi sho mala grecke korinnya vin mav vismoh brativ Jogo batko ta troye dyadkiv keruvali kopalneyu Tri brati ta fermoyu Jogo mati vidoma yak Hesus pohodila z rodini svyashennosluzhiteliv Zdobuvav osvitu v Instituti San Hose a potim u koledzhi San Luyis Gonzaga v Kartago Tam vin zahopivsya pidpilnimi molodizhnimi politichnimi ruhami Povernuvshis do Alahueli Akosta vlashtuvavsya na bananovu plantaciyu ta buv chlenom shkilnoyi radi persh nizh zajnyatis politikoyu Pochatok politichnoyi kar yeri Vid 1902 do 1906 roku Akosta buv deputatom Konstitucijnogo kongresu vid provinciyi Alahuela 1907 roku otrimav posadu generalnogo konsula v Salvadori U kvitni 1910 roku odruzhivsya z Mariyeyu Nataliyeyu Galyegos Rosales pislya chogo vprodovzh dvoh rokiv obijmav posadu ministra rezidenta v Salvadori V seredini 1915 roku Akostu vidklikali do Kosta Riki ta priznachili na posadu derzhavnogo sekretarya Upravlinnya zakordonnih sprav Odnim z pitan yakimi zajmavsya Akosta bula trivala prikordonna superechka z Panamoyu Vona vinikla 1910 roku koli pislya vidokremlennya Panami vid Velikoyi Kolumbiyi vinikla neobhidnist vstanovlennya kordonu z Kosta Rikoyu Storoni uklali ugodu vidpovidno do yakoyi arbitri mali virishiti tu superechku Na atlantichnomu uzberezhzhi francuzkij arbitr peredav spirnu teritoriyu vid Kosta Riki Panami j obidvi storoni viznali take rishennya Na tihookeanskomu uzberezhzhi arbitr zazhadav vid Panami postupitis teritoriyeyu Kosta Rici Panama vislovila protest a golova Verhovnogo sudu Spoluchenih Shtativ Edvard Duglas Vajt 1914 roku oprilyudniv Bile pravilo v yakomu pidtverdiv sho teritoriya na tihookeanskomu uzberezhzhi maye perejti do Kosta Riki 1916 roku Akosta zaproponuvav SShA zajnyati spirnu teritoriyu shob dozvoliti inzheneram z dvoh krayin obstezhiti kordon j opracyuvati spilnu rezolyuciyu Pid chas perebuvannya na posadi ministra zakordonnih sprav Akosta zdijsniv oficijni viziti do vsih krayin Centralnoyi Ameriki 27 sichnya 1917 roku Akosta vtrativ ministerskij portfel koli brati Federiko ta Hoakin Tinoko ocholili derzhavnij perevorot shob povaliti uryad Akosta vtik na batkivsku fermu svoyeyi druzhini do Salvadoru ta nevdovzi znajshov robotu v redakciyi gazeti Diario del Salvador napisavshi pro zavorushennya v Kosta Rici 1919 roku Tinoko buv zmushenij piti u vidstavku a koli prezident Huan Bautista Kiros Segura postupivsya vladoyu timchasovomu prezidentu Fransisko Agilaru Akosti zaproponuvali povernutis do Kosta Riki 8 veresnya togo zh roku vin stav kandidatom na posadu prezidenta Viborovshi 89 golosiv na viborah sho vidbulis 7 grudnya vin vstupiv na posadu 8 travnya 1920 roku Prezidentstvo Akosta buv progresivnim prezidentom ta majzhe odrazu vidmovivsya vid represivnoyi antiklerikalnoyi j diktatorskoyi politiki Tinoko davshi obicyanki reformuvati viborchij proces uregulyuvati prikordonni superechki ta keruvati krayinoyu bez korupciyi j obmanu Vin vistupav za te shob nadati zhinkam pravo golosu zaprovadiv pensijnu programu dlya veteraniv zaproponuvav normalizuvati vidnosini jogo derzhavi z papoyu Benediktom XV Za jogo vryaduvannya buli zasnovani Akademiya movi Centralnij bank Kosta Riki ta Mizhnarodna sluzhba kabelnogo zv yazku Takozh bulo vprovadzheno zakonodavstvo pro zahist nepovnolitnih regulyuvannya igornogo biznesu strahuvannya stvoreno policejskij korpus rozrobleno programu navchannya vchiteliv ta bezkoshtovnoyi j obov yazkovoyi osviti dlya vsih ditej u vici vid 8 do 15 rokiv Akosta zaproponuvav pakt vidpovidno do yakogo mala buti stvorena Federativna Respublika Centralnoyi Ameriki Cherez superechki z Nikaragua ta Panamoyu sho trivali chlenami togo soyuzu mali buti Kosta Rika Salvador Gvatemala ta Gonduras Hocha zakonodavchi organi inshih troh krayin shvalili federaciyu Kongres Kosta Riki vidhiliv tu iniciativu prezidenta U lyutomu 1921 roku prikordonna superechka z Panamoyu znovu zagostrilas Chutki pro okupaciyu Panamoyu spirnoyi teritoriyi zmusili Akostu vidryaditi ekspedicijni sili dlya ocinki togo sho vidbuvayetsya U vidpovid Panama zvernulas po dopomogu do SShA Svyatkuvannya storichchya vizvolennya Panami vid ispanskoyi vladi probudilo nacionalistichni pochuttya v Panami sho pidzhivlyuvalis presoyu i prikordonna superechka shvidko perejshla vid diplomatichnogo konfliktu do vijskovogo Vijna v Koto trivala vid 21 lyutogo do 5 bereznya 1921 roku koli Kosta Rika vderlas na teritoriyu Panami v rajonah Almirante j Bokas del Toro a sili Panami vderlis do provinciyi Puntarenas u Kosta Rici Spolucheni Shtati vidryadili do regionu vijskovi korabli a Liga Nacij napoleglivo zaklikala do miru Vidbulas diplomatichna diskusiya vtim zatrimki z panamskoyi storoni zmusili amerikanskogo arbitra 23 serpnya zazhadati vid Panami zalishiti region Koto Podalsha diyalnist Ostannye poslannya Akosti do Kongresu vidbulos 1 travnya 1924 roku Pislya vihodu u vidstavku vin z rodinoyu pereyihav do Parizha de pracyuvav u Mizhnarodnomu komiteti Chervonogo Hresta Povernuvshis do Kosta Riki 1927 roku vin prodovzhuvav spivpracyuvati z Chervonim Hrestom do 1929 roku koli buv priznachenij na posadu chlena Radi z ipotechnogo kredituvannya 1932 roku Akostu obrali deputatom vid San Hose do lav Konstitucijnogo kongresu yakij pracyuvav u 1932 1936 rokah Potim vin uprodovzh dvoh rokiv buv chlenom Radi Nacionalnogo banku Kosta Riki a 1938 znovu stav deputatom Kongresu Pislya zavershennya terminu povnovazhen 1942 roku Akosta stav kerivnikom Fondu socialnogo strahuvannya a v lyutomu nastupnogo roku golovoyu Nacionalnoyi radi civilnoyi oboroni 1944 roku znovu ocholiv ministerstvo zakordonnih sprav Za tiyeyi kadenciyi Akosta vid imeni Kosta Riki pidpisav konvenciyu 1945 roku u San Francisko sho zatverdila Statut Organizaciyi Ob yednanih Nacij U travni 1947 roku Akosta perenis insult i buv zmushenij piti u vidstavku Pam yat Pomer 6 lipnya 1954 roku v San Hose ta buv pohovanij na Golovnomu kladovishi stolici U dopovnennya do chislennih pochestej yaki vin otrimav uprodovzh svogo zhittya na jogo chest bulo nazvano kilka shkil u Kosta Rici a v parku Morasan u San Hose jomu vstanovili pam yatnik PrimitkiRevollo Acosta 2012 s 11 12 Revollo Acosta 2012 s 12 Revollo Acosta 2012 s 13 Revollo Acosta 2012 s 15 Revollo Acosta 2012 s 16 Revollo Acosta 2012 s 19 Revollo Acosta 2012 s 21 International Who s Who 8th edition George Allen amp Unwin London 1943 stor 4 Revollo Acosta 2012 s 23 The Philadelphia Inquirer 1921 s 6 Revollo Acosta 2012 s 25 30 Urena Cruz Solis Cruz 2013 s 2 Revollo Acosta 2012 s 30 Revollo Acosta 2012 s 32 Revollo Acosta 2012 s 36 Revollo Acosta 2012 s 37 39 Revollo Acosta 2012 s 39 41 Revollo Acosta 2012 s 43 Revollo Acosta 2012 s 44 45 Revollo Acosta 2012 s 48 Revollo Acosta 2012 s 51 53 58 Revollo Acosta 2012 s 52 Revollo Acosta 2012 s 54 Revollo Acosta 2012 s 55 Revollo Acosta 2012 s 47 48 Revollo Acosta 2012 s 49 Colby 1922 s 372 373 La Estrella de Panama 2014 The St Louis Post Dispatch 1921 s 1 2 The Grand Forks Herald 1921 s 6 Colby 1922 s 374 375 Revollo Acosta 2012 s 60 Revollo Acosta 2012 s 62 Revollo Acosta 2012 s 64 Revollo Acosta 2012 s 65 Urena Cruz Solis Cruz 2013 s 3 Revollo Acosta 2012 s 77 Revollo Acosta 2012 s 80 LiteraturaColby Elbridge The United States and the Coto Dispute between Panama and Costa Rica The Journal of International Relations journal Worcester Massachusetts Clark University 1922 T 12 3 S 372 378 ISSN 0148 8937 DOI 10 2307 29738499 Procitovano 2017 12 04 Revollo Acosta Julio Ernesto El Canciller Acosta San Jose Costa Rica MREC Instituto Manuel Maria de Peralta 2012 ISBN 978 9977 76 016 2 Urena Cruz Erson Solis Cruz Steven 21 October 2013 Instituto Superior Julio Acosta Garcia Y su trayectoria Higher Institute Julio Acosta Garcia and His Career Instituto Superior Julio Aosta Garcia isp San Ramon Costa Rica Procitovano 2 grudnya 2017 Grand Forks North Dakota Grand Forks Herald 12 kvitnya 1921 s 6 Arhiv originalu za 4 grudnya 2017 Procitovano 18 bereznya 2021 cherez Newspapers com Philadelphia Pennsylvania The Philadelphia Inquirer New York World 6 bereznya 1921 s 5 Arhiv originalu za 4 grudnya 2017 Procitovano 18 bereznya 2021 cherez Newspapers com The Coto Conflict and historical memory Spanish Panama City Panama La Estrella de Panama 21 lyutogo 2014 Arhiv originalu za 22 lyutogo 2017 Procitovano 18 bereznya 2021 St Louis Missouri The St Louis Post Dispatch Associated Press 6 bereznya 1921 s 1 Arhiv originalu za 4 grudnya 2017 Procitovano 18 bereznya 2021 cherez Newspapers com St Louis Missouri The St Louis Post Dispatch Associated Press 6 bereznya 1921 s 2 Arhiv originalu za 4 grudnya 2017 Procitovano 18 bereznya 2021 cherez Newspapers com PosilannyaAcosta Garcia Julio 1872 1954 Encyclopedia com www encyclopedia com angl Procitovano 18 bereznya 2021 www asamblea go cr isp Arhiv originalu za 3 bereznya 2022 Procitovano 18 bereznya 2021

Дата публікації:
Топ